04 Липня 2020, 04:19 | Реєстрація | Вхід

Вірші Войцеха Боновича в перекладах Вʼячеслава Левицького

15 Червня 2020 о 08:43 | Категорія: «Світова поезія українською» | Переклад: В'ячеслав Левицький | Перегляди: 625


Войцех Бонович (Wojciech Bonowicz; народився 1967 року) – польський поет, публіцист, редактор. Оприлюднив вісім поетичних збірок, зокрема «Відкрите море» («Pełne morze»; відзначена літературною премією «Gdynia», 2007), «Польські знаки» («Polskie znaki»), «Відлуння» («Echa») і «Друга рука» («Druga ręka»; вийшла у фінал премій імені Віслави Шимборської та «Nike»). Автор книжки «Капелюх на воді. Розповіді про отця Тішнера» («Kapelusz na wodzie Gawędy o księdzu Tischnerze»; український переклад Богдани Матіяш і Василя Карпʼюка опубліковано 2013 року), есеїстичного видання «Щоденник кінця світу» («Dziennik końca świata», 2019), численних книжок з інтервʼю і творів для дітей. Цьогоріч вийде його поетичне «Вибране» («Wybrane»), що охоплюватиме, серед іншого, вірші, які друкувалися в періодиці й виконувалися на імпрезах. Мешкає в Кракові.



«Więc jak to jest z poetami? / То що ж там із поетами?»

Pieśń o wpół do czwartej

Poeci to krowy które przy pełni księżyca
mogą paść się na wielopoziomowych skrzyżowaniach
gdy ruch jest mały. Poeci to wielcy architekci miasta
których projekty ciągle udoskonalano aż przestały
podobać się inwestorom. Poeci to kłopot głupi zwyczaj
którego nie sposób się pozbyć z pomocą wojen postępu
nacjonalizmów giełdy i innych chwytliwych metafor.

Kiedy poetom wręcza się nagrody nie wiadomo
czy nie zaczną krzyczeć czy w ogóle coś powiedzą
może jedynie wzruszą ramionami. Poeci mają blade brzuchy
mają też ciężkie odwłoki a czasem korę na plecach. Poeci są obcy
dlatego witają obcych jak swoich a swoich nie poznają. Poeci 
to pięć palców prawej ręki i pięć palców lewej. Poeci biorą do rąk
porzucone instrumenty i zaczynają nimi żonglować. Znowu

widziano poetów jak szli nocą przez miasto w butach na grubej skórze
i zapalali papierosa przed każdym domem. Więc jak to jest z poetami?
Unieś ręce i spróbuj iść tak przez chwilę aż zobaczysz 
jakie to niewygodne. Wejdź tak po schodach albo lepiej:
wejdź tak do tramwaju i kiedy szarpnie ruszając 
wyobraź sobie poetów którzy muszą tak codziennie.
Пісня о пів на четверту

Поети це корови які під повнею
можуть пастися на кількарівневих
розвʼязках
коли стишується рух. Поети це великі міські 
зодчі 
проєкти яких невпинно вдосконалюються аж 
перестали
подобатись інвесторам. Поети це лихо дурна 
звичка
яку не викорінять війни 
прогрес
націоналізми ринок та інші привабливі 
метафори.

Коли вручають поетам нагороди невідомо
чи ті не почнуть горланити чи взагалі щось казатимуть
може хіба плечима знижуть. Поети мають животи без засмаги
також мають важкі черевця а часом зашкарублі спини. Поети чужинці
тому вітають чужих наче своїх а своїх не пізнають. Поети
це пʼять пальців правиці та пʼять пальців лівиці. Поети беруть до рук
полишені інструменти й починають жонглювати ними. Знову

поетів бачили коли вони простували містом у черевиках із грубої шкіри
та запалювали цигарки при кожному будинку. То що ж там із поетами?
Піднеси руки вгору спробуй пройтися так бодай мить і збагнеш
як це незручно. Так підіймися східцями чи ще краще:
увійди так до трамвая коли він шарпнеться рушаючи
уяви собі поетів які мусять так робити повсякчас.


Sen w Brnie

Nigdy przenigdy nie zamieniłbym się miejscami z lotniskiem
z automatem do napojów listem poleconym czy siecią.
Czy to dlatego że chrapię nie pamiętam już swoich snów?
Co najwyżej chciałbym być skórzaną piłką która płynie środkiem rzeki.
Dziś widocznie nie chrapałem bo przypomniał mi się 
zakład fryzjerski i fryzjer któremu trzęsły się ręce. 
Kobiety wychodziły z kokonów z trwałymi na głowie.
Można się modlić wszędzie ale spróbujcie 
modlić się tam gdzie kobietom obcinają włosy.
Dlaczego nie śnią mi się kwiaciarnie? Dlaczego kwiaty
i młode pary wyglądają dziś na zmęczone?
Сон у Брні

Ні за які пироги я б не перетворювався у летовище
автомат із продажу напоїв рекомендований лист або сітку.
Чи тому що хроплю вже не памʼятаю 
свої сни?
Щонайбільше хотів би стати шкіряним мʼячем який пливе посеред річки.
Сьогодні мабуть я не хропів бо затямилася 
мені
перукарня та майстер у якого трусилися 
руки.
Жінки виходили з тутешніх коконів зі своїм перманентом. 
Можна молитися скрізь але спробуйте
молитися там де жінкам обтинають волосся.
Чому не сняться мені квіткарні? Чому ж бо
квіти
і молоді пари сьогодні здаються виснаженими?


Upór

Napisz do poety.
Wyślij kartkę
albo napisz na Facebooku

że jego ślepy upór
jest ci potrzebny.
Наснага

Напиши поетові.
Надішли поетові листівку
чи наклацай у Фейсбуці

що потребуєш
його впертості.


Podobno

Wiersze których nie przeczytali
politycy prawnicy lekarze i księża
nie działają.
Імовірно

Вірші яких не прочитали
політики правники лікарі та священники
не працюють.


Pierwsza lekcja 

«Ilu ludzi zginęło w Oświęcimiu?»,
spytała pani.

Skuliłem się i modliłem w duchu
żeby było ich
jak najmniej.
Перший урок

«Скільки людей загинуло в Освенцімі?» –
запитала пані.

Я знітився і молився подумки
щоб їх було
якнайменше.


Wieczór

Już byliśmy doskonali i znów nie jesteśmy.
Przerażony język drugi język chwyta.
Na drodze leżą światła w otworach między ludźmi.
Wspierając o nie pyski konie ciągną pieśni.
Вечір

Ми вже були бездоганними та от усе поновилося.
Язик нажаханий уловлює говірку другого.
Дорогою світлофори повстрявали в юрбу.
Спираючись об них писками коні тягнуть пісні.


Pokój

Zasłaniam ręką nie lubię
kiedy wchodzą. Nie zamykam drzwi
ale złości mnie gdy wchodzą bez pukania

kiedy piszę. Zasłaniam ręką kartkę
nie chcę żeby widzieli mnie
rozebranego

jak tańczę
jak powoli 
wydobywam się z grobu.

W drzwiach stoi nowe życie. Mówi
do mnie dziwi się
tej przemianie.
©покій

Закриваюсь рукою не люблю
коли входять. Не зачиняю дверей
проте лютить мене коли входять не постукавши

у час творчості. Закриваю рукою аркуш
не хочу щоб мене бачили
роздягненого

як танцюю
як поволі
видряпуюся з домовини.

Стоїть у дверях нове життя. Озивається
до мене дивується
такому поворотові.


***

Okrucieństwo literatury? Dwa zdania z których jedno
zabija drugie i przejmuje jego słowa.
***

Немилосердність літератури? Два речення одне із яких
убиває друге загарбуючи його слова.


Obserwacje polityczne

Gdyby go zakopać
pod ziemią
założyłby partię robaków.

Postawcie przy jego łóżku kogoś
kto będzie mu szeptał do ucha: „Zniszczę pana”.
Wyzdrowieje.

Nie wierzy
że to co ogranicza twoją wolność
z czasem może stać się
jej częścią.
Політичний огляд

Якщо закопати його
під землею
заснує партію хробаків.

Коло його ліжка поставте когось
хто нашіптуватиме на вухо: «Покажу, де раки зимують».
Одужає.

Не вірить
буцім те що обмежує свободу
може стати з часом
її частиною.


Kilka litrów

Ponieważ już śpicie
cicho wyprowadzam auto z garażu
tankuję kilka litrów żeby popatrzeć
jak ludzie poruszają się w tym wielkim akwarium
jak jedzą jak czekają aż przyjdzie ich kolej.
Kiedy akwarium wypełnia się światłem
nawet największy łachudra wygląda jak dziecko.
Кілька літрів

Позаяк ви вже поснули
стиха викочую автівку з гаража
доливаю кілька літрів аби глянути
як люди пересуваються в цьому величезному акваріумі
як їдять як очікують на свою чергу.
Коли сповнюється світлом акваріум
навіть найзадрипаніше ракло нагадує 
карапузика. 

З польської переклав Вʼячеслав Левицький. Куратор та редактор розділу – Олег Коцарев. 
Фото © Łukasz Węglewski, Adam Walanus

0 коментарів

Залишити коментар

avatar