24 Квітня 2019, 11:57 | Реєстрація | Вхід

Вірші Івана Гнатіва в перекладах Станіслава Бельського

26 Березня 2019 о 22:35 | Категорія: «Переклади укр/рос» | Переклад: Станіслав Бельський | Перегляди: 310



Іван Гнатів — поет і перекладач. Народився 1990 р. Живе у Львові. Вірші та переклади публікувалися в інтернет-виданнях Litcentr, Soloneba тощо.



***

чоловік
якого не пам’ятаю 
був ромашкою

вміщався
на моїй долоні
жив собі у кишені 
джинсового комбінезона

поки 
хтось із більших 
не звелів віднести його до місця 
де сплять усі ромашки

інший великий 
викопав ямку
і я поклав його туди

сухого й жовтого

з висоти страху 
дрібка землі
повільно летіла

у зав’язь


***

пійманий
на вудочку

до того як 
тріснула кладка 
і ріка

вурдиться вода
біля ліжка

порахуємо
раків 
і
риб?


***

ми з моїм деревом
одного зросту
воно каже
колись
було арфою
вміло грати музику
однак
ніхто її не слухав

я кажу
в мені так багато слів
як листків на твоєму гіллі
та боюся говорити
аби не опали

ми безмовно
дивилися одне на одного

і
зазвучала мелодія


***

каже
візьми собі трішки часу
і простягає

жменьку піску
що його назбирала
біля моря
де сонце світить зі спини

мружуся
підставляю долоню
відсипає рівно половину


***

час
іти

склавши
листя

подумали
дерева

й
пішли


***

чи
перестає дерево бути деревом
коли воно перестає бути деревом

хтось вирішує за нього
чим йому бути

а воно
останнім домом стає


***

світло
поникає

два язички 
з одним 
горінням

неодмінно
торкаємося 
сліпими

лущиться
пам’ять
* * *

человек
которого я не помню
был ромашкой

умещался
на моей ладони
жил в кармане
джинсового комбинезона

пока
кто-то из бо́льших
не велел отнести его к месту
где спят все ромашки

а другой великан
выкопал ямку
и я положил его туда

сухого и жёлтого

с высоты страха
щепотка земли
медленно летела

в завязь


* * *

пойман 
на удочку

до того как
треснула кладка
и река

бурлит вода
возле кровати

подсчитаем
раков
и
рыб?


* * *

мы с моим деревом
одного роста
оно говорит
когда-то
было арфой
умело играть музыку
но никто
её не слушал

я говорю
у меня так же много слов
как листьев на твоих ветках
но боюсь разговаривать
чтобы не опали

мы безмолвно
смотрели друг на друга

и
зазвучала мелодия


* * *

говорит
возьми себе немного времени
и протягивает

горстку песка
которую собрала
возле моря
где солнце светит со спины

прищуриваюсь
подставляю ладонь
отсыпает ровно половину


* * *

время
идти

сложив
листья

подумали
деревья

и
пошли


* * *

перестаёт ли
дерево быть деревом
когда оно перестаёт быть деревом

кто-то решает за него
чем ему быть

а оно
становится последним домом


* * *

свет
никнет

два язычка
с одним
пламенем

обязательно
касаемся
слепыми

лущится
память

Переклад з української — Станіслав Бельський. Куратор та редактор розділу — Дмитро Кузьмін


Станіслав Бельський – поет, перекладач. Народився в 1976 році. Мешкає в Дніпрі. Працює програмістом. Вірші друкувалися в журналах «Новый мир», «Воздух», «Арион», «Волга», «Новая Юность», «Нева», «Союз писателей», «Крещатик», «Сибирские огни» та інших, в мережевих виданнях. Автор збірок поезії «Рассеянный свет» (2008), «Птицы существуют» (2014), «Станция метро Заводская» (2015), «Путешествие начинается» (2016), «Синематограф» (Днепр, 2017), «И другие приключения» (2018) та «Музей имён» (2019). Перекладає сучасну українську поезію (Остап Сливинський, Василь Махно, Сергій Жадан, Григорій Чубай, Олег Коцарев, Мирослав Лаюк, Михайло Жаржайло, Мірек Боднар, Олесь Барліг, Олена Герасим'юк та ін).

0 коментарів

Залишити коментар

avatar