Вірші Адама Заґаєвського в перекладах українською
Категорія: «Світова поезія українською» | Переклад: Микола Гуменюк | Перегляди: 5715
Адам Заґаєвський (Adam Zagajewski; Львів 21.06.1945 – Краків 21.03.2021) – польський поет, есеїст, прозаїк, літературний перекладач, представник «покоління 1968», або ж «Нової хвилі». Лауреат численних літературних премій, Член Польського ПЕН-клубу (з 1979), редактор часопису «Zeszyty Literackie» (з 1983), Член Польської академії мистецтв і наук (з 2006). З 1976 року його творчість була під цензурою в ПНР, у 1982–2002 рр. перебував на вигнанні у Франції. Повернувся до Кракова у 2002 році.
Prawdziwe życie jest gdzie indziej, ale my jesteśmy tutaj. Emmanuel Lévinas BOOGIE-WOOGIE Wołasz z sąsiedniego pokoju Pytasz jak się pisze boogie-woogie I od razu myślę jakie to szczęście że nie wybuchła wojna i wielki pożar nie strawił pamiątek historycznych w naszym mieście i naszych ciał i mieszkań Rzeka nie wezbrała i nie aresztowano nikogo spośród naszych przyjaciół Chodzi tylko o boogie-woogie Oddycham z ulgą odpowiadam pisze się tak jak się mówi po prostu boogie-woogie GÓRY Kiedy nadchodzi noc góry są jasne i czyste jak student filozofii przed egzaminem. Obłoki odprowadzają ciemne słońce na koniec cienistej alei i żegnają się z nim długo, ale nikt nie płacze. Patrz, patrz chciwie, kiedy nadchodzi zmierzch, patrz nienasycenie, patrz bez lęku. | Правдиве життя існує деінде, але ж ми усі тут. Еммануель Левінас БУГІ-ВУГІ Ти кличеш із сусідньої кімнати Питаєш як пишеться бугі-вугі І я одразу думаю яке це щастя що не почалася війна і велика пожежа не перетравила історичних пам’яток у нашому місті і наших тіл та квартир Не розлилися ріки і нікого не заарештовано серед наших друзів Йдеться тільки про бугі-вугі Видихаю з полегшенням відповідаю пишеться так як говориться просто бугі-вугі ГОРИ Коли настає ніч, гори ясні та чисті, як студент філософії перед екзаменом. Хмари відводять темне сонце на кінець тінистої алеї і прощаються з ним довго, але ніхто не плаче. Дивись, дивись хтиво, коли настає сутінь, дивись, ненаситність, дивись без страху. |
DESZCZ WE LWOWIE
Pada na ormiańską katedrę i na cerkiew św. Jura. Na operę i na czarną kamienicę. Wzgórza znikają we mgle. I Ostap Ortwin, który był szlachetnym człowiekiem (bronił Stanisława Brzozowskiego). Zastrzelony na ulicy przez gestapowca. Cywilizacja – aż pięć sylab. Ból – tylko jedna. W Londynie widziałem autoportret Van Eycka z napisem „Als ich can” – czyli „Tak jak potrafię” – i to nie jest selfie. Pada deszcz na kawiarnie Szkocką i na Wysoki Zamek na Kajzerwald i na synagogę. I to miasto, które jak Rzym siedziało na siedmiu pagórkach z berłem i jabłkiem stało się płaskie i małe. Zgrzytały koła tramwajów w zbyt wąskich szynach. I płakaliśmy wszyscy przechodnie i goście zwycięzcy i przegrani. | ДОЩ У ЛЬВОВІ
Падає на вірменську катедру і на церкву св. Юра. На Oперу і на Чорну кам’яницю. Узгір'я зникають в імлі. І Остап Ортвін, який був шляхетною людиною (захищав Станіслава Бжозовського). Застрелений на вулиці гестапівцем. Цивілізація – аж шість складів. Біль – лише один. У Лондоні я бачив автопортрет Ван Ейка з підписом „Als ich can” – або ж „Так як умію” – і це тобі не селфі. Падає дощ на ресторан „Шкоцька кав'ярня” і на Високий Замок, на Кайзервальд і на синагогу. І це місто, що, як Рим, стояло на семи пагорбах зі скіпетром і яблуком, тепер пласке і мале. Скреготали трамвайні колеса у занадто вузьких рейках. І ми плакали всі, перехожі та гості, переможці та переможені. |
ZASUWKA Mój dziadek prowadził lektorat z niemieckiego na lwowskim uniwersytecie – o ósmej rano. Wielu studentów spóźniało się. Dziadek Karol, zwolennik dyscypliny, przykręcił do futryny drzwi zasuwkę i już parę minut po ósmej sala była hermetycznie zamknięta. A oni spali, spali długo, szczęśliwie, i nie wiedzieli, że to miasto przestanie istnieć razem z zasuwką, że wszystko się skończy, że będą wywózki i egzekucje, i płacz, i że ta zasuwka stanie się kiedyś idyllicznym wspomnieniem, broszką z Herkulanum, skarbem. | ЗАСУВКА Мій дід викладав курси німецької у Львівському університеті – о восьмій ранку. Багато студентів запізнювалися. Дід Кароль, любитель дисципліни, прикрутив до дверної лутки засувку, і вже за кілька хвилин після восьми аудиторія була герметично зачинена. А вони спали, спали довго, щасливо, і не знали, що це місто перестане існувати разом із засувкою, що все закінчиться, що будуть заслання і страти, і плач, і що ця засувка виявиться колись ідилічним спогадом, брошкою з Геркуланума, скарбом. |
ISTAMBUŁ Znowu widzę tych chłopców, w południowym słońcu, jak zaciskają palcami nos skaczą do morza w Istambule z niewysokiego betonowego nabrzeża. Zaraz potem wychodzili z wody, lśniący jak wilgotne kamyki, żeby natychmiast skoczyć ponownie – jakby perpetuum mobile było jednak możliwe. Nie wiem, czy byli szczęśliwi, ale ja byłem, przez moment, w blasku majowego dnia, w patrzeniu. | ІСТАМБУЛ Знову бачу цих хлопців під полудневим сонцем, як затискаючи пальцями ніс вони пірнають у море в Істамбулі з невисокого бетонного надбережжя. Одразу після цього виходили з води, виблискуючи, як вологі камінці, аби ж одразу пірнути наново – наче perpetuum mobile був, однак, можливий. Не знаю, чи були вони щасливими, але я був, на якусь мить, у блиску травневого дня, роздивляючись. |
Переклад — Микола Гуменюк. Куратор та редактор розділу – Олег Коцарев. Фото © Jakub Ociepa
Микола Гуменюк – поет, перекладач, співзасновник та редактор безтижневика «Серпень». Випускник Інституту Філології КНУ імені Тараса Шевченка (2018), лауреат літературного конкурсу «Смолоскип» (2017, 2018), фіналіст «Гайвороння» (2017, 2021), учасник/співорганізатор подій на фестивалях «АрТерапія» (Житомир), «Форум видавців» (Львів) і «One Caucasus» (Грузія). Асистент проєкту «Study Visits in Gdynia» у 2018-2019 роках. Окремі вірші публікувалися на LITCENTR, а також у квартальнику «Strona Czynna» (Ґданськ). Нині живе та працює в Стамбулі.
0
