Останні слова великих письменників і великих правителів.

Категорія: «Новини»

Дата: 16 Липня 2012 (Понеділок)
Час: 10:50

Рейтинг: 0.0

Матеріал додав: pole_55
Кількість переглядів: 1767

Дуже часто письменники є опозицією владі, оскільки їхні світоглядні позиці дуже різняться. Проте великі письменникі і великі правителі мають принаймні щось спільне: усі вони рано чи пізно помирають. Та істиною в останній інстанції є їхні передсмертні слова.

Імператриця Єлизавета Петрівна вкрай здивувала лікарів, коли за півхвилини до смерті піднялася на подушках і, як завжди, грізно, запитала: "Я що, все ще жива?!”. Але, не встигли лікарі злякатися, як все виправилося само собою.

Граф Толстой останнє, що виголосив на смертному одрі: "Мені б циган почути – і нічого більше не треба!”

Письменниця Гертруда Стайн: "У чому питання? У чому питання? Якщо немає питання, то немає і відповіді”.

Віктор Гюго: "Я бачу чорне світло …”.

Юджин О `Нейл, письменник: "Я так і знав! Я так і знав! Народився в готелі і … чорт забирай … вмираю в готелі”.

Єдине, що встиг сказати перед смертю Генріх VIII: "Ченці … ченці … ченці”. В останній день життя його мучили галюцинації. Але спадкоємці на всяк випадок влаштували гоніння на всі доступні монастирі, підозрюючи, що короля отруїв хтось із монахів.

Джордж Байрон: "Ну, я пішов спати”.

Людовик XIV перед смертю кричав на домочадців: "Чого ви ревете? Думали, я безсмертний?”

Михайло Романов перед стратою віддав катам свої чоботи: "Користуйтеся, хлопці, все-таки царські”.

Генріх Гейне: "Господь мене простить! Це його робота”.

Оскар Уайльд, вмираючи в готельному номері, оглянув згасаючим поглядом позбавлені смаку шпалери на стінах і зітхнув: "Вони мене вбивають. Комусь із нас доведеться піти”. Пішов він. Шпалери залишилися.

За матеріалами блогу "Світ під кутом”, "Друг Читача".