Женю, "жовтість" сонця - це не властивість його, а ознака. між тим, вибудований образний ряд (сонце_пшениця) досить символічний і асоціативний для створення того фону, про який ти кажеш. так чи інакше, цей момент не вважаю принциповим, він трохи заважає, не більше.
это да, но как быть со смыслом? ведь свет маяка привлекает/влечёт, а не ведет. т.е. тут немного не то направление получается. не "к", а "от". впрочем, Вы - автор, Вам - виднее
"Так іде каберне узбережжя в горнятко прискельне" заслуговує окремої 5 та й взагалі, Марго, стільки насичених, яскравих образів вплетено на 1 кв. см тексту, що ... іноді здається, що це аж надто.
Жовтий і справді зайвий тут. Те, що кольори пшениці і сонця співпадають, зрозуміло і без цього. Така тавтологія засмічує текст. А от "каміння перетворюється в пшеницю" - це гуд! Дуже багатошаровий образ.
а мне кажется, что "скользнет и ускользнет" подразумевает "появится (мельком, невзначай) и исчезнет (так же, невзначай), т.е. это, скорее, игра слов - с целью показать мимолётность этих "рассеянных иллюзий".
Мысль хорошая. Но всё равно "черезмерно" режет. Или просит другого написания, например: через_мерно. И еще. "Калым" - это же не просто выкуп, а выкуп за невесту. И слово это накрепко привязано к тем территориям, где снег, мягко говоря, нечастый гость
може, "із лицем потойбічним"? І, Марго, нмд, "прорізається заповідь «Не…», але звук, не сказавши, що – не, сам по собі скінчиться," - надто "розжовуватєльно" до того ж, звук - сказавши?
Мне кажется, на один небольшой текст двух "звёздных гущ" + двух "звездных рун" + двух "чашек небес" чересчур и неоправданно много. К тому же, есть определенное противоречние вот тут: "ртутно мерцающих, ясно-видных". А ритм понравился, медитативный такой
"спраглі легені моєї свідомості" - хороший образ, багатогранний. і вся перша частина вірша обіцяюча. на жаль, друга частина не дає розвитку, не приводить до коди, на мою думку, звісно та й "очі, що світяться у пітьмі", скоріше нагадують хижака, ніж зорі. хіба що це хижак мільйонноокий )