Что же.. принепременнейше счастлив в ответ, разлюбезная моя Нина Ефимовна.. С тем, полагаю, высшая точка моего незатейливого творческого пути пройдена. Экватор позади. И дрейфовать моему обветренному бригу зюйд-зюйд-вест мерцающей гладью, да на ласковый закат, вспушив паруса и размеренно чЕрпая килем подсоленую прохладу океанических воздушных масс. Воспоминания.. их есть у седого капитана.. Нина.. Нина.. Нин..
Либонь це відчуття iз того, що Ти реанонсуєш нiким досi не вхопленi властивостi, взаємозв'язки та взаємозалежностi живої та неживої матерiї. Ти, наче веселкова хвея, спроможна відновлювати в усьому, чого дістаєш буремною уявою, свіжу, осяйну чи страхітливу, абощо сутність. Мовби кішка - бачиш дещо інше. І кожна мавка радо полишає надійний сховок, радо виходиячи Тобі назустріч. Буває захоплююче й трохи лячно спостерігати, якими відтінками виграє, як дихає, позіхає, вередує, сміється та ніжиться у Твоїх тендітних долоньках отая блакитна кулька - Земля, яку більшість аборигенів здатні лише штовхати підошвами.