«Ідея «Котла» з’явилась, коли в моєму інформаційному просторі стало забагато вербатіуму вояків і волонтерів, який я не могла – або могла, та це не мало б гідного художнього ефекту, - вставити у сценарій (працюю журналістом на запорізькому телебаченні). Спочатку він збирався просто в окремий файл ворду, потому виявилось, що усі фрагменти складаються у чітку картинку. Потім до міста привезли «Сіру зону» (вистава за докдрамою Дена та Яни Гуменних, режисер Галина Джикаєва), грати яку передбачалось простонеба, і я стояла на площі Маяковського, і думала: «Ого! То у нас сприймають нову драму? Окей». Потім ми зібрали у фейсбуці запорізьку команду і почали робити виставу.

«Котел» - історія двох вояків, які згоріли, але трохи не так, як належить за канонами художньої смерті, трохи «недостаточно велично» (один – у криївці, коли рускі кинули ракету на солому, яка прикривала схрон; другий – поклав занадто багато магазинів у кишені  і не зміг вилізти з бетера, у який влучив російський танк). Головна героїня намагається уявити свій діалог з ними – решта героїв створюють тло для цієї розмови. Власне, в назві не лише військовий котел, його значення більш метафізичне, це котел у якому ми всі варимося знову і знову»