Томаш Деяк: «Переважна більшість наших авторів, які пишуть вірші про події на Сході – не були там»
Дода_ла: pole_55 01 Липня 2015 о 10:20 | Категорія: «Інтерв'ю» | Перегляди: 2132
Матеріал підготува_ла: Ольга Беца | Зображення: сторінка автора у Facebook та Олександра Федоришина
Томаш Деяк - поет та музикант, переможець поетичного конкурсу «Dictum» від видавництва Крок, автор збірок «Гра з (лю)циферблатами» та «Колискова Кусто».
– Нещодавно вийшла твоя нова книга - «Колискова Кусто». Тебе, як автора, можна відразу закидати питаннями про збірку, але хочеться, аби ти для початку сам розповів про «Колискову Кусто», що тобі хочеться.
– Почну з назви. «Колискова Кусто» – це, перш за все, назва одного флагманського тексту, у мого гурту є також пісня на цей текст, тому збірку я теж вирішив так назвати. Здається, ця назва добре імпонує до цієї книги, ну, і, красиво. Я завжди в інтерв’ю та на презентаціях розповідаю про те, що в дитинстві я дуже любив дивитись телепередачі Кусто, тому, це для мене досить сильний емоційний спогад, і десь воно там в книзі торкається, обігрується тема морів та океанів. Про вміст збірки говорити, думаю, не має сенсу, тому що треба читати.
– В цій книзі тексти поділені на 3 розділи. Кожен з них має доволі цікаву назву, а саме – глибини, відстані та висоти. Як ти укладав свої тексти в ці розділи, власне, чи має цей поділ якесь смислове значення?
– Назви розділів – це такі загальні слова, які до всього підходять. Якогось жорсткого такого критерію, що цей текст іде туди, а цей не туди – не було. Я дивився на те, щоб текстів було відносно порівну у кожному з розділів. Особливого смислового значення у цьому поділі немає.
– «Колискова Кусто» входить до серії книжок української поетичної антології від видавництва «Крок», тому дизайн книги відповідний. Чи задовольняє тебе те, як твоя збірка виглядає?
– В контексті, власне, цієї серії – дуже навіть задовольняє. Мені більше подобався той варіант обкладинки, який в мене був на початку. Такий собі дуже мінімалістичний дизайн – просто колиска, з якої виглядали ласти. Воно було зображене у вигляді логотипу на такому блакитному фоні. Але я, звісно, розумію, що це є серія, і всі книги мають мати подібний вигляд.
– Знаю, що вже були презентації цієї книги в різних містах України. Перша, звісно, була в Ужгороді, як в рідному твоєму місті. Де ще були презентації, де будуть, і як вони проходять, чи приходять на них люди?
– В мене вже була презентація в Тернополі, і там мені дуже пощастило, тому що була повна зала люду. Презентація відбувалася у рамках «Фестивалю Ї», відразу після відкриття фесту, тому народу справді було багато. Дуже прекрасно все, як-то кажуть, зайшло. Було файно. Я прочитав багато текстів, і книжок не мало продалось після цього.
– А найпершою презентацією в Ужгороді - задоволений?
– Презентація в Ужгороді теж пройшла непогано. Я вже колись казав, жартома, звісно, але ж кажуть, що в кожному жарті є трошки правди, – трішечки менше на моїй презентації було людей, ніж на презентації Андрія Любки. ☺ От у Івано-Франківську в мене не склалось. Поки всього було три презентації, і у Франківську було не надто багато людей, але то було відразу після презентації в Тернополі, тому я не надто засмутився.
– Коли і де будуть наступні презентації?
– Всі наступні презентації я планую вже на осінь. Думаю, що ці презентації будуть більш музичні, з моїм гуртом. Хотілося б такий невеличкий тур зробити, об’їхати Рівне, Львів та Луцьк, для початку. В мене з цими презентаціями лише одна проблема. От всім здається, що коли автор активно їздить країною, то він затребуваний, але насправді – це дурниця. Автор їздить за свої кошти. Хто це може собі дозволити, той, звісно – молодець, але я так їздити не хочу, тому до організаторів завжди маю вимогу – прошу повернути мені принаймні витрати за дорогу. Власне, у це «впираються» всі презентації. Відшкодовувати ніхто нічого не хоче, тому поки презентацій так мало. Презентацій буде рівно стільки, скільки організатори будуть йти на зустріч хоча б в цих питаннях.
– Чи відомо тобі як продається твоя збірка в книгарнях, чи купують, чи є попит?
– Мені нещодавно жалілись знайомі з Києва, що в книгарнях «Є» київських книгу купити вже не можна, всі примірники розібрали. Але, як мені відомо, їх туди просто завезли небагато. Але мені здається, насправді, що книга розійдеться, оскільки наклад невеликий. Однак, думаю, перевидань саме цієї збірки не буде.
– В одному зі своїх інтерв’ю ти казав, що негативно ставишся до авторів, котрі не були на фронті навіть близько, а пишуть тексти про війну, бо тема актуальна. В тебе віршів про війну нема? І, як ти ставишся до тих книг майданної та військової, якщо можна так сказати, поезії, що зараз стало модно видавати?
– Не можу сказати, що ставлюсь до такого саме негативно. Просто Висоцький, наприклад, писав про речі на яких геть не знався, але він завжди перед тим як писати спілкувався з людьми, які були причетні до того, про що він писав. Тобто, він дуже перевіряв всі дані. Переважна більшість наших авторів, які пишуть вірші про події на Сході – не були там. Я теж переживаю цю війну, але писати про це я не можу. Я не бачив того, що там відбувається, а переповідати когось – не має змісту. Тому, якщо я про це писати, то вірші будуть якісь нещирі. І якщо автор був на тій війні – він має беззаперечне право про це писати. Мене там не було. В мене є теж вірші про війну, про Майдан, але я б волів про них більше не згадувати. Тобто, за три чи чотири тижні після написання вони здалися мені вже нецікавими.
– Нещодавно ти почав писати дитячі вірші, та, як мені відомо – казку. Чого б це раптом, що надихнуло на творчість для дітей?
– Надихнули малюнки Олександри Федоришиної у ФБ. Ми замовили у Саші блокнотик для подруги, а у процесі спілкування по замовленню вподобав її смуга стиків, і запропонував їй писати казочку. Вона погодилась. Ми накидали план і пішли писати-малювати. От і все.
Звісно, є специфіка цього конкретно твору – він інтерактивний. Тобто, це не просто ілюстрації до тексту, а часто-густо ілюстрації додають текст, керують ним, коригують його. Зараз Саша вже так перейнялась нашою книгою, що вже по-троху починає допомагати і з текстом, фактично як співавтор. Основна проблематика, що піднята у казці – це нав’язування культурних моделей дитині. Ми хочемо показати світ, де герої будуть самі здобувати досвід і самі, майже без впливів ззовні, формувати свою культурну модель навколишнього світу. Дещо з фрагментів роботи потім можна буде побачити у Саші або у мене у ФБ.
– Чи плануєш видавати?
– Спочатку потрібно дописати. Процес цей нелегкий і тривалий, не хочеться написати щось схоже на «халтурку» або легесеньку історійку на годину читання. Але так, хочеться видати. І, думаю, особливих проблем із цим не буде, якщо все вийде так, як задумалось. Просто процес написання займає багато часу, бо працюємо ми удвох, а ще попри книгу маємо кожен купу власних справ.
Розмовляла - Ольга Беца