24 Липня 2019, 01:31 | Реєстрація | Вхід

НЕБІЛІ ВІРШІ

Додав: pole_55 11 Червня 2015 о 12:10 | Категорія: «Огляди, рецензії» | Перегляди: 1007
Матеріал підготував/ла: Дмитро Лазуткін | Фото: www.litcentr.in.ua


Наталя Бельченко «Бродяга/Беглец». Дрогобич – Коло

Білка може стрибати. Білка може їсти з руки. Є ще літаючі білки. Втім, буває і так , що «від птаха до білки - затишшя і зміна/Небесної варти» - запевняє  Наталя Бельченко, чия білінгвістична книга віршів - російською та українською - вийшла в Дрогобичі у  видавництві «Коло». І ніби переконуючи читача додає: 

И до полного слиянья
Остается на вершок
Увлеченного сиянья –
Или беличий прыжок…

І стрибків, і польотів у Бельченко вдосталь. Іноді – із зависаннями у теплому  шелестінні листя і схлипах води. А часом – з підслуховуваннями  позаземних вібрацій і особливо ніжним ставленням до деталей.

Озеро в Ворзеле
                            сверхзвуковое
руки пловца
                                  жестом окаймлены
все что поместится в точке покоя
кровью сосновой подпитывать сны

летней слюной
лицевою петлею
вывязать память до нужной длины

вылизать шерстку
когда мы с тобою
больше не будем отсюда видны

Я навмисно намагаюся цитувати Наталю Бельченко великими кавалками – аби було зрозуміло, що це дуже хороші вірші. Дорослі і жіночні водночас. Якісь пронизливо київські, з виписаними дбайливо дрібничками. Зі схильністю до заглядання у густе небо Дніпра та інших навколишніх водоймищ. Її герої близькі й впізнавані, а висновки іноді мають гіркуватий присмак: «А людина людині – як рибі язик, І болючим є слово її.»

Проте у Бельченко слово, на щастя, є не настільки болючим, наскільки солодким і гнучким водночас.

Всей толщею изнемогая,
снег продышал окошко в нас,
и тень застрявшего трамвая
по рельсам кисточкой прошлась.

Або так:

Июньство пьянее дождинок и трав,
Куда проникаешь себя не узнав,
Трезвее травинок и влаги,
В любимых влагающих знаки.

Наталчини вірші не напружують. Вони читаються легко – легко, смачно і корисно. Без жодних обмежень. І якщо вона пише що «нету проку белке в стоп-сигнале», то вочевидь – так воно і є. Нехай робить що хоче – біжить по крапелькам світ за очі, стрибає у задзеркалля, а головне - літає.

Дмитро Лазуткін

0 коментарів

Залишити коментар

avatar