Опір та порозуміння: гданський фестиваль перекладу очима колеги й гостя
Дода_ла: pole_55 28 Травня 2015 о 11:51 | Категорія: «Репортаж» | Перегляди: 2241
Матеріал підготува_ла: Анна Вовченко | Зображення: CulTour.Ua, www.odnalezionewtlumaczeniu.pl
Переклад – надзвичайно неоднорідна, строката, багатошарова та різнопланова (майже як оцей синонімічний ряд, кожне слово в якому має дещо інше стрижневе значення, аніж решта) справа. Отже, правдивість цієї тези мали змогу перевірити на власній шкурі учасники літературного туру для письменників та перекладачів, що відбувся 6-12 квітня за маршрутом Київ-Варшава-Гданськ-Київ, приуроченого до другого міжнародного перекладацького фестивалю "Odnalezione w tlumaczeniu” («Знайдено в перекладі») у Гданську.
Уявлення про переклад, як, зрештою, і про будь-яку іншу працю у людей недосвідчених часто разюче відрізняються від реальності. Тим приємніше було відзначити, що за підсумками туру більшість учасників таки скоригували свою думку про «кабінетний» вимір перекладацької діяльності в правильному, близькому до дійсності напрямі і щонайменше пообіцяли собі звертати увагу на імена та якість роботи перекладачів художньої літератури – тож бодай це в абсолютному вимірі робить тур до Гданська немарним і вартим організації. Хоча, звісно, за такий короткий термін із вельми насиченою програмою вповні відчути на собі усі нюанси перекладацтва не вийде – проте новий кут зору на них цілком може бути сформований і закріплений.
Зустріч із польською поеткою, перекладачкою та промоутеркою української літератури Анетою Камінською, лекція на тему "Українська перекладна поезія у Польщі”
А нюансів безліч – для декого вже сам цей факт стає відкриттям. Так, на першій професійній зустрічі у Варшаві поетка й перекладачка Анета Камінська зазначає, що переклад художньої літератури – а надто поезії, надто з «малої» мови й ледь знайомого корпусу текстів, тим паче на складну тематику, як-от війна в Україні – починається з відваги. Додам від себе: відваги потребують не лише малі мови й незнані автори. Передовсім це відвага цілком буквальна й осяжна: вивести в світ важливий і цінний текст, як і себе через нього, завжди непросто, надто коли незацікавлених видавців іще належить переконати й схилити на свій бік. Утім, не обходиться й без відваги, скажімо так, виробничої: будь-який текст на тому чи іншому етапі перекладу неминуче починає опиратися спробам висловити його іншою мовою – і це не залежить ані від рівня володіння мовами оригіналу й перекладу (між іншим, Анета Камінська наголошувала на тім, що досконале знання й відчуття всіх нюансів мови перекладу важить більше – і в цьому полягає відповідальність перед текстом). Загалом же, якщо говорити про матерії тонші, ніж добирання якнайточніших відповідників іноземним словам, перекладацька праця незрідка перетворюється на боротьбу – із текстом та з власними сумнівами в спроможності порозумітися з ним.
Перекладацька майстерня від українського поета та перекладача Остапа Сливинського
Боротьба розпочалася невдовзі – через два дні, на майстер-класі поета, літературознавця й перекладача з польської та болгарської мов, Остапа Сливинського. Теоретична дискусія про суть і основні виклики перекладу підкріпилася практичним «розбором польотів» - питань, сумнівних місць і неточностей, що накопичилися в учасників упродовж підготовки до семінару, і той самий опір тексту, складного навіть для досвідченого перекладача-полоніста, дехто з них відчув на собі. Чому звичне й добре знайоме слово не хоче коритися контексту іншої мови й культури, як відшукати в рідній мові ту асоціацію, яку викликає оригінальний зворот? – років різнопланової праці, що вже казати про три години майстер-класу, забракне, щоб бодай наблизитися до відповідей на ці питання. Утім, добре вже те, що за польський перекладацький тиждень охочих шукати їх явно побільшало.
Зустріч із польською перекладачкою організаторкою фестивалю "Odnelazione w Tlumaczeniu” Юстиною Чеховською
Найточніша зі знаних мені характеристик перекладу, порівняння його з виконанням музичного твору, належить знаній російській перекладачці Ліліанні Лунгіній. Схожість ця виявляється не тільки під час роботи, у доборі відповідної тональності, що незрідка й справді нагадує музикування, а й у форматах публічних заходів на зразок «перекладацької капоейри», змагання двох різних англомовних голосів Юліана Тувіма – Марека Казмерського та професора Девіда Малкольма. Проте, окрім змоги для слухачів «обрати» своє виконання й приміряти на власний слух стилістичну варіативність англійської мови, подібні заходи, як і фестиваль загалом, дають змогу ототожнити ім’я й доробок перекладача з голосом та обличчям реальної людини, наголошують на важливості «світського» аспекту перекладацької праці й потребі знайомитися, зустрічатися та спілкуватися з колегами. Робота без співпраці неможлива: на цім наголошували й запрошені спікери – окрім уже згаданих, Анна Коженьовська-Бігун, яка ділилася технічними тонкощами перекладу фільмів і драматичних творів, Юстина Чеховська, співорганізаторка «Знайденого в перекладі», що розповідала про ідею створення фестивалю та асоціації польських перекладачів, – і учасники фестивальних заходів, котрі (заходи, певна річ) самим своїм форматом наголошували на потребі обміну досвідом. Перекладацька робота – це насамперед порозуміння мов, людей і текстів між собою; тож, колеги, сприяймо цьому. Адже воно того варте.
Анна Вовченко, учасниця літературної подорожі для письменників та перекладачів CulTour.Ua