21 Вересня 2017, 20:50 | Реєстрація | Вхід

Вірші Ришарда Криницького в перекладах Остапа Сливинського

14 Серпня 2017 о 10:19 | Категорія: «Світова поезія українською» | Переклад: Остап Сливинський | Перегляди: 644



Ришард Криницький (Ryszard Krynicki) – польський поет, перекладач, видавець. Народився в 1943 році в австрійському містечку Санкт-Валентін у нацистському таборі праці, куди його батьки були вивезені на примусові роботи з Бережан на Тернопільщині. (Про місце свого народження Криницький з гіркотою писав у вірші «Народна етимологія»: «Оскільки я народився в Австрії під час війни, / мої сільські приятелі з Польщі обзивали мене „Кенгуру”. / Та все ж частіше я був для них „руським”, „швабом” i „жидом”»). Після війни родину переселяють до Тарнова, на колишні німецькі землі. Публічно дебютував як поет 1964 року в познанському клубі «Od nowa», а через чотири роки вийшла його перша збірка віршів «Чвал гонитви, чвал утечі». В часи комунізму був активістом-опозиціонером, однією з найпомітніших фігур мистецького руху «Нова хвиля», який виразно протиставляв себе офіційній культурі; підписав «Лист 59», у якому польські інтелектуали висловили протест проти змін у конституції, що закріплювали керівну роль комуністичної партії. З 1976 до 1980 р. йому було заборонено друкуватися. В 1988 р. заснував у Кракові видавництво «а5», яке до падіння комуністичного режиму діяло нелегально, а сьогодні є одним з найбільших польських видавництв, що спеціалізуються на поезії. Поетичні книжки Криніцького виходили в Німеччині, США, Болгарії, Чехії, Словаччині, Італії, Румунії, Білорусі. Перекладав польською Пауля Целана, Бертольда Брехта, Райнера Кунце. Лауреат численних літературних нагород.

Ранні вірші Ришарда Криніцького (1960–поч. 1970 рр.) – багатослівні, метафоричні, політично заанґажовані. З часом його поетика стає емоційно стриманішою та формально ощадливою (поетичні мініатюри іноді обмежуються двома-трьома рядками, а вірш «Біла пляма» взагалі не містить тексту). Ліричний герой віршів Криніцького 1980-2000-х років – уже не задиханий молодий бунтар, а меланхолійний спостерігач, який здійснює вівісекцію дійсності простим, але точним словесним інструментом.



Зі збірки «Наше життя росте»



Напис на фаянсовій чашці

Я – наче ця чашка: можеш мене прийняти,
але не намагайся
змінювати, ремонтувати.



Я пам’ятатиму

Пам’ятай, я твій друг –

мені можеш сказати все.

І мені можеш – усе.

Я пам’ятатиму,
каменю.



Майже все

Надворі двадцяте століття,
лягаю в ліжко з газетою,
під рукою – окуляри, 
піґулки й годинник:
не знаю, чи засну,
не знаю, чи прокинусь

це все.



Отримуєш листи

Отримуєш листи з марками,
на яких твоя країна, наче хоругва,
майорить на вітрі;

біла тінь листа розводить і складає руки,
білий голуб листа розгортає й складає крила,
а вітер, що полоще знамена,
а вітер, обплутаний стягами,
поводиться так, як каже йому природа.



Зі збірки «Не більше»



Засни

Засни, мій ляку. Не сни.
Якщо ти не можеш інакше,

то спи з очима розкритими. 



Звідки я знаю

Звідки я знаю,
яка з війн то була?
Мені пощастило, я вижила.
Лише довелось працювати, як проклятій.
Так, цей світ
не вимагав від мене більшого,
ніж каторжна праця, 

і не навчив мене більше, ніж знала.



Так

Так, я вижила.
Але зараз переді мною
не менш серйозне завдання: сісти
в трамвай,

дістатись додому.



Як тобі допомогти

Сердешна нетле, як тобі допомогти?
Можу хіба що вимкнути світло.



Високо ти видряпався

Високо ти видряпався, мій равлику,
на найвищий листок бузини!

Та не забувай: вже кінець вересня.



Зі збірки «Вірші, голоси»



Стихії

Коли починає бракувати
повітря й води,
слово беруть

вогонь та війна.



На жаль

Погані вірші
не навернуть деспота
На жаль, хороших віршів це стосується не менше.



Гніздо

Невже ти саме цього хотів,
мій кулястий вірше:
спорожніле осине гніздо?



Обережно, двері!

Сни, вірші зі скляних дверей:
можна розбити об них голову
чи прокинутися по інший бік.



*  *  *

Сліпе? Глухе? Німе?
Незбагненне?

Є. Болить.



Перекреслений початок

Збіґнєву Герберту

Перекреслений початок, а на звороті – 
білість,

поміж ними стільки життя, не
описати – 

це – ще аркуш паперу? зім’ятий,
горить у попільничці…

чи вже маленька нескінченність? ніщо?
трохи світла і тіні



*  *  *

О, скільки клопотів може завдати
навернений грішник
родині й колегам.



Обличчям до стіни

Жінка обертає дзеркало
обличчям до стіни: тепер у стіні
відбивається мертвий сніг, 
хрускотить під кованими чобітьми.
Вогонь застигає.
Ніщо одягає багнети. 

(грудень 1981)



Майже хайку

низько кружляє крук невидимий
бачите?
Ганс Арп

Клинопис крука на снігу:
– Я ще не вимер.

Ти теж,
якщо це читаєш.



Зі збірки «Камінь, іній»



Ґінкґо

Поодиноке буття, роздвоєне в собі:
я посадив дерево ґінкґо
(на честь Ґете,
звісно).

Мені не хотілось, аби воно жило самотньо.
Та щоб переконатись, чи це чоловіча,
а чи жіноча рослина,
мені довелося б прожити ще
хоча б років із сорок.

Це малоймовірно.

Якщо доживе мій вірш,
посадіть йому друга,
посадіть йому подругу
на решту життя.

У дерев ґінкґо
така невелика різниця у віці
не має особливого значення.



З нових віршів



Цієї ночі
…als ein Kranich
P.C.

Цієї ночі я прокрався в твій сон
журавлем.

(Ти цього не пам’ятатимеш вранці,
такого не пам’ятають –
двоє завжди пам’ятають різне
і відчувають по-різному).

Чому журавлем? Не знаю.
Але я хотів тебе, хоч навіть не певен,
чи був чоловіком.
(Зрештою, в тебе був
свій).

Що я робив? Нічого, лише німо кричав
у світанковій млі,

за сімома горами,
за сімома лісами,
що за всі ті роки
виросли поміж нами.

За семираменними ріками долі –

твоєї, моєї? Не

знаю.
Переклад з польської Остапа Сливинського
Перекладено за виданням: Ryszard Krynicki. Wiersze wybrane. Kraków: a5, 2009.
Автор фото – Michał Łepecki/AG. Куратор та редактор розділу – Олег Коцарев.


Остап Сливинський (нар. 1978) – поет, перекладач, критик, есеїст. Автор чотирьох поетичних збірок, понад сотні есе, колонок, рецензій, оглядів в українській та закордонній періодиці. Твори перекладені 15-ма мовами.

Перекладає художню і наукову літературу з англійської, білоруської, болгарської, македонської, польської, російської мов. Серед авторів, яких перекладав, є Дерек Волкотт, Чеслав Мілош, Анджей Стасюк, Ольга Токарчук, Ґеорґі Ґосподинов.

Був координатором Міжнародного літературного фестивалю в рамках Форуму видавців у Львові (2006–2007), співкоординатором фестивалю «Дні перекладу» (Київ, 2015). Брав участь у багатьох літературних та перекладацьких фестивалях в Україні і за кордоном.

Член редколегії польсько-українсько-німецького літературного часопису «Радар» (Краків). Викладає історію польської літератури у Львівському національному університеті ім. Івана Франка. Ініціатор і учасник синтетичних мистецьких проектів і перформансів. 

0 коментарів

Залишити коментар

avatar