Елла Євтушенко: «Щоб перекладати поезію, потрібно обов’язково бути хоч трохи поетом»

Додав: pole_55 22 Вересня 2017 о 15:58 | Категорія: «Інтерв'ю» | Перегляди: 595
Автор матеріалу: Анастасія Олексюк | Фото: Дарина Гладун, Оксана Гаджій


Елла Євтушенко перекладає з англійської, французької та «трішки з іспанської». Вокалістка, а також спів- та просто автор текстів у рок-бенді «Drunk&Drowned» та електронних проектах «Микола і Телевізор» і ВІА «ОВВА». У 2016 році у видавництві «Крок» випустила дебютну збірку поезій «Lichtung». Живе та працює в Києві. 



Перекладачка, поетка та non-fiction-дівчина про художній переклад, слова, багатослівність та собачі шампуні в перекладі. 

Фото: Оксана Гаджій 

> Розпочнімо з банального запитання: коли ви розпочали займатись перекладом? 

Якщо говорити про перші спроби – то в класі дев’ятому, напевно, і це були саме поезії. Якщо ж ідеться про саме професійну діяльність – то в одинадцятому. Якось так вийшло (і навіть сам директор бюро перекладів дізнався про це не відразу), що на посаду позаштатного перекладача з французької взяли школярку. Звісно, за результатами тестового завдання. Ця робота дала величезний досвід, який потім почав закріплюватися профільною освітою.

> Яким був ваш перший перекладений твір і з якої мови?

Точно не пригадую, але пам’ятаю, що одними з перших, ще в школі, було два вірші Пабла Неруди — як не дивно, іспанською, хоча іспанську я знаю не на високому рівні. Хоча вона в мене в планах!

>  Над якими перекладацькими текстами ви зараз працюєте? 

Конкретно на даний момент працюю над «Буремним перевалом» Емілі Бронте. Взагалі, поетичні тексти зараз майже не перекладаю, хіба що тексти українських молодих поетів французькою. Все-таки переклад — це і ремесло, і на даний момент я рада, що принаймні перейшла від перекладу етикеток для собачих шампунів (так, було і таке) до повноцінних книг — художніх, дитячих, non-fiction.

>  Кого ви ще перекладали раніше, окрім Венери Курі-Ґата та Шарля Жульє? (Не подумайте, що я не в курсі, але дійсно дуже мало інформації, хотілось би дізнатись більше і детальніше)

Інформації мало, бо й перекладів поки не так багато. Думаю, мало хто заперечить, що поетичний переклад в Україні на даний момент — радше хобі, ніж робота. Звісно, робити це необхідно, і я готова це робити заради самого мистецтва, а не гонорарів, проте хочеться, разом із тим, це кудись діти. Хочеться зробити цілу збірку, видати її. Щоб це була дійсно масштабніша робота. Після того як я почала перекладати книги, я дуже «зацінила» цей аспект роботи: коли текст, над яким ти працював певний час, який ти пропустив крізь себе і розглянув у найменших деталях, а тоді вивернув і виснував знову, виходить друком і ти береш до рук оцей фізичний результат твоєї праці. Тебе охоплює якесь казкове почуття — ось те, що я зробив, і це читатимуть інші люди, а отже, ти прямим чином звернувся до них.

>  Який твір був найважчим для перекладу? Чи були якісь культурно-мовленнєві бар’єри у текстах, якісь непогодження, дисонанси (можливо внутрішні) і як ви із цим справлялись? 

Можливо, це була поема Венери Курі-Ґата «Кропива». Це дуже важка річ, емоційно, дуже болюча. Разом із тим, вона затягнула мене і не відпустила, доки я не завершила переклад. 

Фото: Дарина Гладун

>  Трішки філософське питання: чому ви вирішили займатись саме художнім перекладом текстів? Чим він відрізняється від класичного? 

Займатися художнім перекладом я хотіла завжди, адже мені це близько, я, крім того, що перекладач, ще й частково літературознавець, ну, майбутній (сміється). Для мене «художка» іде простіше, ніж будь-які інші тексти; разом із тим, я знаю перекладачів, які обирають за спеціалізацію юридичні, наукові чи технічні тексти. Це теж потрібно (принаймні доки штучний інтелект не навчиться робити ідеальний переклад і не відбере у них, а то й у нас, роботу), це зовсім інша специфіка. У подібних текстах важить точність, дослівність, там є своя термінологія, там треба хоч трохи розумітися на галузі, до якої відноситься текст. 

Із художнім перекладом усе інакше: він припускає більше свободи, але й ставить суворіші вимоги до форми. Художній перекладач повинен ідеально знати не лише мову оригіналу, а й мову перекладу, у даному випадку українську. Повинен мати в голові багато слів, вміти підібрати влучне слово, на яке дивишся — і кажеш: «О, тут іншого слова і бути не могло. Це ідеально».

>  Ви дуже активна людина, граєте у гуртах, пишете поезію, але, власне, як вдається абстрагуватись від перекладацьких досвідів у власній поетичній творчості? Чи не заважають знання іноземних поетів у сучасній українській поезії?) 

Якщо чесно, перекладання ніяк не втручається у мою поетичну творчість. Таке відчуття, що цим займаються різні частини мозку, які між собою не взаємодіють. Коли пишеш, то про таке не думаєш. А от на читанні перекладних текстів моя робота конкретно позначилась: я ніколи більше не зможу просто розслабитись і почитати перекладний текст — одразу вмикається функція аналізу, і я не можу перестати помічати або ляпи, або дуже вдалі моменти, де перекладач постарався. З іншого боку, коли я читаю іноземний твір в оригіналі, то починаю на деяких моментах зависати, розмірковуючи, як би я переклала той чи інший складний зворот чи гру слів.

>  Це нормально, що перекладачі пишуть, а письменники перекладають? Немає у цьому якогось культурного резонансу?  

Взагалі не бачу в цьому нічого поганого. Це не новітня тенденція, багато письменників в історії літератури (і української, і світової) займалися перекладами, та й немало було перекладачів, які щось писали (хоч багато з них і не стали відомими за власну творчість). Якщо людина володіє словом у кількох аспектах, це тільки на краще. А щоб перекладати поезію, треба взагалі обов’язково бути — хоч трохи — поетом :)

>  За стільки часу ви знайшли еліксир для створення якісного художнього перекладу? Як навіть новачкам не виглядати у цьому профаном? 

Розповісти це в двох словах неможливо, навчити цьому важко. Якісному перекладу навчитися можна лише на практиці. Звісно, мені багато в чому допомогли деякі викладачі — знову ж таки, лише обговорюючи уже зроблені нами самими переклади. У перекладі багато пасток, багато викликів, і всі їх не перерахуєш і не збереш в один посібник. Єдина порада, яку можна дати – постійно думати, аналізувати, порівнювати, шукати. Зважати на те, який текст ти перекладаєш, який він має стиль, яка лексика була б доречна до цього стилю (це щоб не було непозбувної бентеги). Точно не варто «прикрашати» і «покращувати» текст — якщо письменник уперто вживає одне й те саме слово і не вживає його синонімів, то, напевно, він щось собі знає, а не просто дурненький :). Потрібно уявляти собі, як написав би цей самий твір цей самий автор, якби його рідною мовою була ваша мова перекладу (і це не моя думка — не пригадаю хто, але її точно висловив якийсь класик!). Одним словом, треба слідкувати за тим, щоб текст виглядав органічно.



Елла Євтушенко — фіналістка конкурсів «Молода Республіка Поетів» та «Dictum», лауреатка конкурсу видавництва «Смолоскип», учасниця фестивалів «Книжковий арсенал», «Київські лаври», «Ї», Львівського форуму видавцівА вже незабаром Елла візьме участь у літературно-перекладацькому фестивалі «TRANSLATORIUM», що відбудеться 29 вересня – 1 жовтня в Хмельницькому.

Матеріал підготувала Анастасія Олексюк — прес-секретарка фестивалю «TRANSLATORIUM».

0 коментарів

Залишити коментар

avatar