Проект ЗНАЙ НАШИХ ми починали з розгляду української поезії докласичного періоду, чільне місце в якому посідає віршоване мистецтво барокової доби. Тож у нашому наступному творчому заході ми хочемо розкрити цю епоху більш детально.
«Високе», «середнє» та «низьке», «козацьке»та «монастирське» - як тільки не поділяють за тематикою, стилістикою та, навіть персоналіями українське поетичне бароко. Так, «високе» бароко було сповнене символами і цитатами-повчаннями; для «середнього» та «низького» бароко, що виявляється, зокрема, в народній творчості, характерними були чуттєвість, гумор та ліризм. Поезія цієї доби позначена сполученням аскетичності та гедонізму, символічності та натуралізму, сповнена драматизму, театральності, ілюзіонізму, насичена емблематикою і алегоризмом, складними метафорами та ін. У художніх творах поєднуються язичницькі символи з християнськими, риторичний раціоналізм з надмірною екзальтацією тощо.
Становлення української поезії XVІІ-XVІІІ ст. відбувалося під впливом західноєвропейської літератури. Суттєвим чинником, що сприяв її розвитку, стало викладання в навчальних закладах курсу поетики. На той час написання ліричних творів розглядали не як індивідуальну натхненну творчість, а як звичайну вправність віршувати за певними правилами, яких навчали учнів у школах, колегіумах та академіях. Викладачі, студенти, учні повинні були до певних релігійних свят і світських заходів складати й читати в навчальному закладі свої вірші. Чимало поетичних творів мистецтва того часу було створено на замовлення козацької старшини, та, навіть, самими її представниками (так, знаменитим віршотворцем був український гетьман Іван Мазепа).
В рамках заходу «Поезія українського бароко» будемо відкривати секрети і смакувати естетику цього надзвичайного і дуже багатого пласту нашої культури.
Усі, хто бажає зачитати вірші поетів барокової доби - реєструйтеся за посиланням https://docs.google.com/forms/d/1g-E7_y6tk71k2jE75YILpEQt8gFgHFJ8lb6m4O36cnQ/edit
«Високе», «середнє» та «низьке», «козацьке»та «монастирське» - як тільки не поділяють за тематикою, стилістикою та, навіть персоналіями українське поетичне бароко. Так, «високе» бароко було сповнене символами і цитатами-повчаннями; для «середнього» та «низького» бароко, що виявляється, зокрема, в народній творчості, характерними були чуттєвість, гумор та ліризм. Поезія цієї доби позначена сполученням аскетичності та гедонізму, символічності та натуралізму, сповнена драматизму, театральності, ілюзіонізму, насичена емблематикою і алегоризмом, складними метафорами та ін. У художніх творах поєднуються язичницькі символи з християнськими, риторичний раціоналізм з надмірною екзальтацією тощо.
Становлення української поезії XVІІ-XVІІІ ст. відбувалося під впливом західноєвропейської літератури. Суттєвим чинником, що сприяв її розвитку, стало викладання в навчальних закладах курсу поетики. На той час написання ліричних творів розглядали не як індивідуальну натхненну творчість, а як звичайну вправність віршувати за певними правилами, яких навчали учнів у школах, колегіумах та академіях. Викладачі, студенти, учні повинні були до певних релігійних свят і світських заходів складати й читати в навчальному закладі свої вірші. Чимало поетичних творів мистецтва того часу було створено на замовлення козацької старшини, та, навіть, самими її представниками (так, знаменитим віршотворцем був український гетьман Іван Мазепа).
В рамках заходу «Поезія українського бароко» будемо відкривати секрети і смакувати естетику цього надзвичайного і дуже багатого пласту нашої культури.
Усі, хто бажає зачитати вірші поетів барокової доби - реєструйтеся за посиланням https://docs.google.com/forms/d/1g-E7_y6tk71k2jE75YILpEQt8gFgHFJ8lb6m4O36cnQ/edit
Подія у Facebook: https://facebook.com/events/1177576629097786/