На місці цього міста було море. Проходили десятки й сотні тисяч років, народжувалися й вимирали види. Вода випаровувалася й провалювалася, витікала в інші континенти, дно піднімалося, утворюючи сушу…
«У затоці під […] скелями, які ніяк не дочекаються припливу, а відплив був декілька тисяч років тому, – там ще збереглися дві колишні течії Карпатського моря. Вони витікають із його глибин і, вдаряючись об камінь берега, завертаються, утворюючи невеликий атол, понад яким випинається в ямі порт Франківськ»Тарас Прохасько
Літораль (лат. lіtoralis) – ні море, ні суша. Це частина морського дна, що стає сухою під час відпливу. Людина існує у проміжку між грандіозним у темпоральному значенні періодом припливу і відпливу. Хоча й тепер – час землі, колись на місці суші знову утвориться море.
Мистецтво знову має побачити те, що попереду, побачити те, що позаду, уже сьогодні відобразити бачення того, що не видно звичайному оку. Відчуття ходіння по дну оживлює забуте й чує непочуте, повертає віру в утопію, утривалює і зупиняє час існування між морем і не-морем. Рев хвиль, що здатні розбити острів, сліди риб, види яких біологи полінувалися визначати й називати, їдкий запах солі, від якого болять очі, сплетіння електропроводів, що здаються рибацькими сітями, ультрамарин неба…
Lіtoralis – спосіб через візуальне мистецтво показати відчуття простору в розрізі не тимчасовості, а всієї тяглості часу, щоб бути готовим до хвилі, яка колись прийде й зруйнує все, зробить землю, що була дном, знову непридатною для існування людини, там плаватимуть страшні чудовиська, морські гади, левіафани.
Якщо місто має міф – воно може дихати, у нім є простір для переосмислення традиції та можливість бути відкритим до інновацій та найнесподіваніших інтерпретацій. Якщо міф міста здатний торкнутися історії конкретної людини – зустріч цих просторів може мати непередбачувані наслідки
Мурали, інсталяції, відео, фото – окреслять обриси відчуттів від існування в цій ілюзії – між припливом і відпливом, на дні, де можна дихати.
Учасники: Apl 315, Boba- group, Nuno Borosso, VJ group Cube, Юрій Андрухович, Гера Артемова, Назар Білик, Вайда Мирослав, Відкрита группа, Стас Волязловський, Група неспрямованих дій (Гарибашвили Сандро, Константин Зоркін, Телетьен Вікторія, Штайда Юрій), Володимир Гулич, Олег Дімов, Дмитро Дульфан, Ілля Ісупов, Кinder Album, Поліна Карпова, Дар'я Кольцова, Владислав Краснощок (група ШИЛО), Євгенія Лаптій, Мирослав Лаюк, Аліса Ложкіна, Анастасія Лойко, Аліна Максименко, Дмитро Микитенко, Роман Михайлов, Роман Мінін, Марек Отвіновський, Юрій Пікуль, Сергій Погребиський, Олександр Ройтбурд, Євген Самборський, Степан Рябченко, Андрій Сидоренко, Томаш Сікора, Марк Токар, Семен Храмцов, Ілля Чічкан, Микита Шалений, Jan Zdvořák, Stanislaw Szumsky, Олекса Фудріяк, Сергій Григорян.
Важливою складовою стане створення проекту «Музей Друкарня» який відкриє відвідувачам забуту історію будівлі, крізь спогади таких представників Станіславського феномену, як Юрій Андрухович.
Експериментом на межі візуального мистецтва та літератури стане залучення молодого українського письменника Мирослава Лаюка до текстуальних інтервенцій у виставковий простір.
Проект буде доповнено екскурсіями, обговореннями та лекціями. Дві лекції прочітає Головна редакторка ART UKRAINE та заступниця директора Мистецького арсеналу Аліса Ложкіна.
Паралельна програма включатиме виставкові проекти в просторах галереї «Маргінеси» (куратори Анатолій Звіжинський та Holger Wendland) та інших локаціях міста.
Подія у Facebook: http://facebook.com/events/1007425459325530/