Частина перша.
Міжнародний фестиваль поезії «ШОРОХ» вже втрете робиться у Криму (м. Сімферополь) силами незалежного літературного клубу «ХОРОШО». Фест припадає на перші вихідні листопада. Цього року днями фестивалю стали 1-3 числа, хеллоуінські за іноземною традицією дні. Важко було встояти перед спокусою приурочити фестиваль до святкової тематики, тому цьогорічний ШОРОХ офіційно оголошений Самайнівським. Гарзубові ліхтарі та солодощі, Зльоти на Лисій Горі і Шабаші, страшні історії біля вогнища, кураж Воландського балу, ворожіння на книгах і не тільки усе це так чи інакше фігурувало впродовж фесту, але почнемо з початку.
Фестиваль існує три роки і за цей час потрохи набрав солідності. Щорічно до Криму на Шорох злітаються поети з усієї України (80% областей) та ближнього зарубіжжя (Росія, Білорусь, а цього року навіть Казахстан). Добір текстів на конкурс здійснює експертна рада справжніх «метрів пера і слова» з усієї країни. Що ж до судійства, то вже традиційно у ньому представлені в противагу одне – одному, як поети та літератори, так і культурологи - вчені.
Що ж до основної програми, то тут хотілося б згадати добру приказку, що «Крим починається з моря». Так і ШОРОХ, по вже сталій традиції в перший день фестивалю орендує поетичний тролейбус та везе гостей до моря. Цього разу гості відвідали Професорський куток в Алушті, де їх чекали екскурсії по мальовничим садам і майстерням письменника Сергієва-Ценського та архітектора Бекетова, забудувавшого пів Харкова! Потім був чай, знайомство і звісно – море.
На другий день припала основна конкурсна програма. Впродовж дня поети та музиканти з усіх кутків країни наповняли драйвом зали музею ім. І Сельвінського. В цей же час працювала друга локація фестивалю. Майже повністю окупована силами Літклубу «ХОРОШО», старовинна Пушкінська бібліотека. На ії території влаштували хеллоуінську книжну ярмарку з бук-кроссінгом, хендмейд з вирізанням гарбузових ліхтарів (і не тільки..) та післяобідній бал «шабаш», на якому усі бажаючи мали змогу оволодіти веньским вальсом і основами танго. В перервах між турами балу виступали місцеві поетеси та звучали оперні арії та романси.
Коли спустились сутінки, біля стін бібліотеки відбувся слем. В ньому приймали участь, як гості фестивалю, так і усі бажаючі випробувати свій талант та вдачу. Завершенням другого дня ШОРОХУ стала «ніч літератури жахів», коли «стомлені, але щасливі» поети опинилися у декорованих під Самайн апартаментах бібліотечних духів, де на них чекала невеличка вистава. Калейдоскоп переказів та оповідок від класиків літератури жахів.
Третій день фестивалю зазвичай повна протилежність насиченого пригодами другого – усі релаксують. Для завзятих та бадьорих зранку проходила екскурсія по місту, а решта мирно спала до тої пори, доки в стінах музею не почалось нагородження переможців. Гран-прі цьогорічного ШОРОХУ міцно тримає Миколаїв (Євгеній Півень). Після оголошення переможців більшість поетів, яких підганяв час, розлетілася по поїздах та автобусах, а всі, хто залишився були знов запрошені до бібліотеки, на міжнародний поетичний теле-міст. Ним і завершився Третій міжнародний поетичний фестиваль ШОРОХ. От такі справи.
На завершення хотілося б сказати, що, не зважаючи на солідність, ШОРОХ радо приймає усіх гостей, та готовий піклуватись про кожного, кого зненацька підхопив та відніс до Криму південний вітер. Літературний клуб «ХОРОШО» - організатори фесту – тримається на постулатах доброти, дружби та взаємної допомоги! Тому, якщо у вас виникнуть будь які питання чи несподіване бажання податися до південного Чорного моря, сміливо пишіть, дзвоніть та маякуйте. ШОРОХ чекає гостей!
Віктор Трубніков
Частина друга.
1-3 ноября 2013 года в Симферополе прошел литературный фестиваль «Шорох», ставший уже традиционным. Делегация из города Житомира — команда организации «Оксия» в составе Натальи Грицик - с чемпионским настроением, Оксаны Евменчук – с мечтой опоздать на троллейбус, Валерия Волковского-беспаспортного и Вити Петровского–фотографа — была радушно принята южным краем и встречена на вокзале представителем оргкомитета фестиваля Егором.
После встречания-распихивания участников по временным пристанищамнас ожидало мероприятие под кодовым названием «Троллейбус, который идет на юг». На который, кстати говоря, «Оксия» благополучно опоздала, что позволило ей не только полюбоваться видами из окна, но и пообщаться с простыми людьми крымского края. Путешествие на троллейбусе в приморский городок Алушту привело нас в дом-музей С.Н.Сергеева-Ценского. Тут, между экскурсиями и кофе-брейками за квадратным Круглым Столом, под присмотром гостеприимных работников музея, участники смогли рассказать об особенностях литературного процесса родных городов, а также обозначить свою роль в этом процессе.
Среди представителей городов выделилась житомирская организация «Оксия» прежде всего тем, что в шорт-лист фестиваля вошло несколько наших участников.
Заинтересовали рассказы других конкурсантов, например, Влада Волновская из Москвы рассказала о том, как можно привлечь внимание масс к поэзии: московские поэты снимают бары и кафе и регулярно проводят вечерние слэмы, что интересно и полезно и самим поэтам, и владельцам заведений, и посетителям. Любопытным примером разнообразия поэтического искусства стал сборник графической поэзии, представленный харьковчанином. Увлекательным был рассказ о литературной жизни самого Симферополя и деятельности литературного клуба «Хорошо», который является одним из главных организаторов фестиваля. К сожалению, киевские поэты, достойно представившие себя на поэтических чтениях, на данное мероприятие не явились, хотя было бы очень интересно узнать о литературных процессах столицы.
Еще одним небренным и нетленным, и, конечно, приятным стала прогулка по набережной. И — мооооорррееее!!!
Литературное утро второго ноября ожидало участников фестиваля в доме-музее И.Сельвинского. В чудесном доме и происходило главное событие— чтения участников очного этапа поэтического конкурса.
Жюри состояло из прошлогоднего победителя Юрия Татаренка, культуролога Катерины Кокориной и директора музея Сельвинского Дайнеко Людмилы Ивановны.
Чтения начались, и тут постигло первое разочарование — среди участников хватало безликих хипстеров и девушек с ванильной поэзией, что впору размещать в цитатниках из соц.сетей. Но, безусловно, присутствовали достойные авторы, стихотворения и направление мышления которых поражало и завораживало. Абсолютную симпатию вызывали киевские поэты – Мария Банько, Антон Полунин, Том Сойер, баштанский поэт Евгений Пивень, севастопольский поэт Дмитрий Аверьянов, представивший в своих стихах удивительную красоту простоты и простоту красоты. Победителем стал Евгений Пивень (гран-при), первое место занял Антон Полунин. Наташа Грицик получила второе место.
Необычайно насыщенным и напряженным был слэм с победителем Дмитрием Аверьяновым. В его текстах то и дело появлялись аллюзии на житомирскую поэтическую школу, каковая произвела на него неизгладимое впечатление. Замечательным было и выступление Елены Малой, Валеры Волковского, Антона Полунина, Евгения Пивня.
Странно одетые люди-волонтеры сопровождали фестивальщиков подобно свите Воланда. Совпадение с празднованием Хэллоуина наложило свой отпечаток на мероприятия фестиваля – среди прочих, участникам предлагалось посетить мастер-классы, например, резьбы по тыкве, или бал-маскарад. Поэты, возможно, тоже были бы не прочь приобщиться к ремеслу плетения ловцов снов, но,увы, - искусство требует жертв. Пришлось выбирать, что тебе важнее.
Хотелось бы поблагодарить отзывчивых доброжелательных работников музея Сельвинского, позволяющих оставлять сумки в укромном уголке даже после завершения конкурсной программы, передавать друг другу письменные послания. Группа житомирян смогла безболезненно разделиться и побродить по городу (общей бедой оказалось отсутствие зарядных устройств к мобильным телефонам, что автоматически перенесло нас в век «беспроводных» технологий создания посланий ручкой на бумаге).
Спасибо, теплый Крым! Кусочек светлого тепла увозим на север, и надеемся на встречи в следующем году.
Оксана Евменчук
Частина третя.
1-3 листопада в Сімферополі пройшов вже третій фестиваль поезії Шорох. Організатори фестивалю – літературний клуб «Хорошо». Ось уже вдруге Оксія відвідує Шорох. У цьому році до складу делегації житомирян увійшли поети Валерій Волковський, Наталія Грицик, Оксана Євменчук, Віктор Петровський. Учать в конкурсній програмі брали Валерій, Наталія, Оксана. Наташа виборола друге місце, з чим її від усього серця вітаємо.
Валерій Волковський
Девочка из школы вернулась
В охапке цветы держит
Смотрит, а отец печь растопил
Она их брось в огонь
Губку закусит и ножку за ножку поставит
А огонь ей котиком прилёг на руки
И мурлычет
Смотрит в её слёзки
То брёвнышками то ромашками
по щёчкам переливающиеся
И за такую красоту гладит девочку
Из горла которой
Вылетают пчёлки
Уносящие пыльцу её
кокетливой
благолепивой
юности
Наталія Грицик
Роспись пером по шее
кровавыми чернилами.
Вонзаясь в бархат змеиной кожи,
заползая ядовитой стрелой
за рубеж бригантины,
что прячет сладкий запах уязвимости.
Я буду жалить тебя,
электрическим током проникать в разум
смешивая агонию с наслаждением.
Жалеть и воскрешать
на полпути в чистилище.
Спутник мой,
душа, похищенная с поля брани,
теперь ты частица чешуи,
что сковывает мою плоть.
Пламенем твоим закалённым в боях,
я буду поливать цветы,
вплетённые в волосы,
и улыбаться — Ехидной.
Оксана Євменчук
Тобі варто жити в селі.
Там ти стаєш мудрим і спокійним,
мов Будда.
Ти, той, що носить в серці жовч,
стаєш сонячним полозом
і благословенням
для Духу Соснового Лісу.
Ти, той, що свинцевою тяжкістю лежить на днищах архаїки,
мов накип старого кип'ятильника,
починаєш вирощувати русалок
з красивими хвостами синіх оселедців
у холодному ставі, який руками викопав біля церкви.
Тобі варто жити в селі-
там для тебе місяць розквітне волошкою,
ядро якої пахне сливовим желе.
Там дзеркало конденсує молочний подих принцеси,
що живе по той бік.
Якщо хтось ловив когось
у густому житі,
ще до тебе,
ти станеш ловцем на хлібному полі.
Станеш хапати нявок за голі ноги
і грати в карти
з Чугайстером.
Ніна Паламарчук
старейшина поворота в брод
пахнет холодной водой
молодой мул – завтраком
колесо – головами проглоченных
я – междометиями
как пить дать
вынырнуть рядом со сброшенной поклажей
найти пол-литровый бутыль
с литровой мышью
вместе
не отрываясь смотреть
как съеживается солнце
как разговаривают с картинкой на стене
как пахнут завтраком
В рамках фестивалю оксіянивідкривали для себе нові літературні грані Криму – ми здійснили трансфер до Алушти, де познайомились з будинком-музеєм С.Н.Сергєєва-Ценского, побували в домі-музеї І. Сельвинського, в бібліотеці ім. О.С. Пушкіна, мандрували чудовими вулицями Сімферополя. Залишив надзвичайні враження слему парку, неподалік від автомобільного гуркоту перехрестя, під пильним оком рідної міліції, особливо, коли Валерій під час виступу на всю околицю вигукнув: «Визивайте міліцію!» Ну, текст такий, що ж поробиш… Взагалі виступ Валерія був насичений екстремальними моментами, поетові навіть довелось «затуляти собі рота», скриваючи ненормативну лексику, що лише додало виступу пікантності.
Але абсолютною зіркою слема виявився Дмитро Аверьянов, літераторіз Севастополя. Його «Свечениетакоеприятное», в якому раптово опинився «житомирський» Пітер Пен, викликало хвилю емоцій у публіки. Дмитро став переможцем супер-фіналуслему, де змагався з Антоном Полуніним, і врешті-решт був осипаний грошима.
Отож, із сухими фактами та газетними штампами на цьому покінчено.
Що залишилося після фесту? Кілька книг, однією з який непогано підпирати шафу, настільки вона велика, і називається смішно, магнітики на холодильник – до речі, в мене як раз не було магнітика з Симфера, - дяка організаторам, тепер їх чотири, на двох з моїм хлопцем. Купа емоцій. По-перше, швидкісний потяг Одесса-Симферополь, який запізнився на дві с половиною години, в результаті чого Паламарчук та Півень виступали у «фіналі фіналу». Півень, до-речі, і взяв гран-прі, але про це згодом.
По-друге, соліст гурту «Батарея Раєвського», що виступав саме у час нашого прибуття, і співав пречудові власні пісні, наслідуючи південну атмосферу гурту «Ундервуд». Пісня «Матушка» (про кріпосного, який кохає господиню і робить всілякі пакості, щоб вона його карала)залишилась на згадку від суботнього тріпу та ще довго переслідувала своїм влучним мотивом.
По-третє, виступ манірної дівчинки з екстравагантною шляпкою. Напевно, спочатку разом з цією шляпкою була на іншій локації фестивалю. Паралельно проводились конкурсні читання та бал, присвячений Хелоуіну – це для тих, кого не цікавить поезія на літературному фестивалі. Дівчинка була у костюмі, очевидно, призначеному саме для хелоуінського балу. Запам’ятались різні кумедно вдягнені люди, серед них дівча з намальованими вусами, тоненьким голосом та україномовними віршиками, котра на слемічитала віршик з ноутбука.
Додав веселощів і перегляд відеопоезії, що його організатори підготували для налаштування публіки перед врученням нагород. Нуднувате видовище урізноманітнили коментарі та емоційно забарвлені вигуки залу. Учасники відверто пораділи театру собачок, зайчиків, оленів та інших тіней, створених у промені проектора руками Антона Полуніна. Невдовзі до «кіношніка» Віті, якого потім змінив Сергій, посипались замовлення того чи іншого поетичного відеоролика, який смакував поетам. Такий собі «стіл замовлень». Можливо, когось така поведінка могла дратувати. Але що ж поробиш: поети – що діти…
Нарешті, самі результати конкурсної програми.
Гран-прі: Євгеній Півень (Баштанка Миколаївської обл.)
1 місце: Антон Полунін (Київ)
2 місце: ЯнісСінайко (Львів)
2 місце: Наталя Грицик (Житомир)
3 місце: Олексій Чипіга (Таганрог Ростовскої обл., РФ)
Шорт-лист виявився доволі цікавим, адже над вибіркою працювала професійна команда експертів-рідерів, щопрочитали довжелезний список анонімної поезії конкурсантів. Маючи невеличкий досвід проведення поетичних конкурсів, здогадуюсь, що досить мала частка тих літерок, переглянутих експертами, стосувалась літератури. Тому їм велика дяка і респект. Гарне починання виявилось малоістотним, коли до роботи приступило журі на самій конкурсній програмі. До речі, третє місце отримав хлопець, який займає достатньо високе місце на теренах сучасного літ-процесу (не тільки на рівні країн СНД, але й на рівні – світовому) Він автор чудових, абсолютно чистих рядків:
И ведь у каждого
За пазухой
Целая возлюбленная атлантида
Огромная жалость
К маленькой участи
Мотыльков.
Ось такі згадки, враження та роздуми. Повертались додому в приємній темряві плацкарти з похмурою провідницею, на обличчі якої майже був видимим напис: «життя – біль», навіть хотілось розвеселити її, сказавши, що у світі все ж таки залишилось дещо справжнє, дещо кольорове, те, що непомітно мандрує за нами, залишаючи по собі шурхіт паперового листопаду. Шорох-фест 2013 завершився. Будемо чекати на 2014.
Ніка Малева
Фото: Віктор Петровський