Сьогодні на питання рубрики «Коли поети були дітьми» відповідає Лариса Радченко.Трохи про неї саму. Народилась Лариса 16 лютого 1985 року у Львові. Закінчила Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького за спеціальністю «внутрішні хвороби».
Переможець 5-го хмельницького слему (Хмельницький, 2007), лауреат гран-прі фестивалю «Ан Т-Р-Акт» (Херсон, 2008), лауреат конкурсу видавництва «Смолоскип» (Київ, 2008) та конкурсу Романа Скиби «Неосфера» (Київ, 2008), переможець поетичного фестивалю «Ватерлінія» (Миколаїв, 2011). Учасниця літературних заходів та поетичних фестивалів у різних містах («Кефір», «Жилізко», «МамаДеЯ», «Каштановый дом», «Творча валіза», «Підкамінь», «Свірж», «Малахитовый носорог», «Пожежна драбина», «Kinder. Kuche. Kirche», «8 поеток на 8 березня», «Писатель в интернет-пространстве», міжнародний літературний фестиваль Форуму видавців).
Вірші публікувались у часописі «Соты», збірнику «100 молодих поетів України», альманахах «АН Т-Р-Акт», «СПАМ», «Степ», «Голоси», антологіях «Березневі коти», «Ляляк», «Червоне і чорне: Сто українських поеток XX ст.», а також у багатьох мережевих виданнях.
Авторка поетичної збірки «Пташині клітки ребер».
1. Коли та при яких обставинах ти познайомилася із поезією? З яким віршем пов'язані перші спогади. Який вірш першим вивчили напам'ять. Який був найулюбленішим, а який найнеприємнішим?
Точно не можу сказати, бо як і всі діти, я запам’ятовувала те, що мені читали вголос. Тому, коли я навчилась читати сама, мама не повірила. Подумала, що я розказую по пам’яті те, що завжди чула, дивлячись на цю картинку в книжці.
2. Коли ти вперше декламувала (чужу, свою поезію). Як виглядали справи з декламуванням віршів загалом?
Я завжди дуже любила декламувати чужу поезію на всіляких шкільних заходах, пам’ятаю, десь в третьому класі виграла конкурс декламації поезій Шевченка з віршем «Лілея». Вірш мені чимось подобався, хоча, думаю, тоді я не дуже розуміла його зміст. Але «Заповітів» було багато, а «Лілею» читала тільки я. А от з власними віршами я вперше вийшла на публічне читання десь в 2006 році на фестивалі «Кефір» у Львові.
3. Коли написала свій перший вірш?
Згідно записів мами, я починала римувати рядки ще в 3-4 роки. І зразу про кохання, щось на кшталт «коли я чую я голос милого ніжний – цвіте в душі моїй підсніжник». Зрештою, нічого дивного, бо вперше (і вдруге, і втретє) я закохалася ще в дитсадку і добре це пам’ятаю.
4. Як реагували батьки на твою дитячу творчість?
Мама записувала дещо в рожевий зошит і по-доброму сміялась. В другому класі я зробила спробу написати «роман», де на Францію нападали татари і брали в полон головну героїню Цуйсін (ім’я було взяте з одної з улюблених книг – «Дунганські казки»), так вона не зробила мені жодного зауваження щодо дисонансу в творі.
5. Чи змінилося ставлення до поезії під впливом шкільної програми?
Ні. Я завжди чітко відокремлювала формальне «вивчив – здав – забув» від читання для задоволення. Програмні вірші чомусь зовсім не залишали в мені емоційного відбитку на відміну від того, що випадково потрапляло до рук і таким чином ставало відкриттям. Класі в шостому мені подарували енциклопедію «Перевір свої знання», де був розділ про поезію срібної доби, яка зразу полонила мене містичністю і насиченістю образів. В срібній добі особливо приваблювало і те, що тогочасні поети обов’язково переймались зовнішністю та епатажним одягом – мушки, хітони, приколоті до фраків орхідеї, мережива, бузковий і чорний кольори…
6. Чи потрібно залучати дітей до поезії?
Спеціально залучати, мабуть, не варто. Все, до чого залучають з елементом примусу – а делікатно зробити це дуже складно – потім викликає відразу. Можна хіба що не критикувати і хвалити дітей, коли вони вперше прийдуть до батьків з зошитом. Захопленням поезією, як своєрідним грипом, перехворіють усі, а далі вже вірші лишаться в життях людей в міру потреби кожного.
Якщо ви хочете розповісти про своє дитинство,
чи про ваше знайомство з поезією і перших віршах,
сміливо пишіть на polka_kniznaja@mail.ru
Рубрика відкрита до будь-яких пропозицій!
Будьте щасливі :)Попередні публікації рубрики:- «Когда поэты были детьми»: Наташа Бельченко и Женя Бильченко.
- «Когда поэты были детьми»: Андрей Мединский и Крайзер.- «Коли поети були дітьми»: Аня Малігон.- «Коли поети були дітьми»: Юрко Іздрик та Артем Полежака.- «Когда поэты были детьми»: Женя Баранова и Аська Коробкина.- «Когда поэты были детьми»: Маргарита Ротко, Евгений Пивень и Алексей Шимановский.- «Когда поэты были детьми»: Марина Матвеева. Воспоминания о детстве и не только.
"Коли поети були дітьми". Лариса Радченко
Категорія: «Новини»
Дата: 04 Червня 2013 (Вівторок)
Час: 18:04
Рейтинг: 0.0
Матеріал додав: pole_55
Кількість переглядів: 2483
Дата: 04 Червня 2013 (Вівторок)
Час: 18:04
Рейтинг: 0.0
Матеріал додав: pole_55
Кількість переглядів: 2483
