23 Вересня 2019, 20:57 | Реєстрація | Вхід
/ Події / Фестиваль «Контекст»: відгуки та враження Ольги Гончар та Жені Баранової. - 26 Вересня 2012

Фестиваль «Контекст»: відгуки та враження Ольги Гончар та Жені Баранової.

Категорія: «Події»
Дата: 26 Вересня 2012 (Середа)
Час: 12:40
Місто: Львів
Рейтинг: 0.0
Матеріал додав: pole_55
Кількість переглядів: 1243



Перший фестиваль літературних фестивалів «Контекст»: міні-школа для літменеджерів.


Вперше на Форумі видавців відбувся Фестиваль літературних фестивалів «Контекст». Проект спрямований на розвиток літературного менеджменту в Україні. Цей захід забезпечив простір для спілкування та обміну досвідом усіх, хто має відношення до літературного процесу країни. Освітньою частиною «Контексту» стали воркшопи від закордонних експертів із культурного менеджменту. Першочерговою задачею проекту є створення довідника українських літературних подій, а надзавданням – створення української літературної мережі, яка об’єднувала б організаторів літературних подій.

Учасники «Контексту», географія яких охоплює всю Україну, це: організатори фестивалів (як міжнародних, так і локальних), представники літклубів, арт-агенцій, літературних порталів та журналів. Всі вони представили свої проекти та організації колегам і відвідувачам Форуму.
 
Особисте знайомство літературних менеджерів відбулося у форматі speed-dating, а професійне – у форматі PechaKucha (бліц-презентації 20-ти слайдів по 20-ть секунд кожна), який надав можливість яскраво, швидко та динамічно донести ідею власного івенту до решти колег. Для відвідувачів Форуму видавців було підготовано публічні інтеракції, які дозволили глибоко ознайомити публіку з мозаїкою літературних подій країни.



Знайомство speed-dating



PechaKucha: Василь Карп’юк презентує літературні події Івано-Франківська

У вечірній час в театрі «Воскресіння» відбувалися презентації культурних проектів. Кожен із учасників підійшов до завдання відповідально та намагався зробити свій виступ якомога цікавішим, та незабутнішим. Під час інтеракцій (презентацій) організатори не лише показували фото/відео звіти та розповідали про подію, а й забезпечили виступи-читання письменників-учасників проекту, покази відепоезії, фільмів, театралізованих перформансів тощо.



Публічна інтеракція: Фестиваль сучасного мистецтва АРТОДРОМ (Луганськ)



Публічна інтеракція літературного порталу LITFEST (Київ), Поліна Городиська

Однією з родзинок фестивалю «Контекст» стали воркшопи, які провели експерти із культурного менеджменту 8-ми країн світу: України, Польщі, Чехії, Словаччини, Іспанії, Латвії, Росії та Грузії. Відповідно, літменеджери мали змогу обмінятися професійним досвідом, як на внутрішньому, так і на зовнішньому рівнях.

Як виявилось, проблеми при реалізації проектів у нас однакові, а найболючішою з них, звісно, є пошук фінансування для реалізації ідей. Та все ж, найголовнішим є той факт, що всі колеги з-за кордону налаштовані на співпрацю з Україною. Вони не лише зробили перші кроки, а й далі готові іти на співпрацю з нами. Наприклад, в Польщі, Чехії та Словаччині реалізовані перекладацькі проекти – видання сучасної української літератури на різних мовах. Також, наші автори часто за рахунок приймаючої сторони є учасниками закордонних фестивалів.

З найважливішого, що прозвучало під час зустрічей, як на мене, варто виділити наступне: «В Україні дуже багато хороших книжок – це злочин, що вони не перекладені. Та все ж, щоб ви не робили, ви завжди зможете знайти спосіб це реалізувати», – вважає Мартін Полак (Австрія), автор, журналіст, перекладач, куратор програми «Tranzyt: Україна-Польща-Білорусь».



Воркошп Мартіна Полака (Австрія), автора, журналіста, перекладача, куратора програми «Tranzyt: Україна-Польща-Білорусь»
 
У розмові про чесько-українські культурні відносини та їх майбутній розвиток, Луціє Рехорікова, видавчиня, перекладачка, координаторка фестивалю «Дні поезії і вина у Брно» наголосила на тому, що поезія, як засіб комунікації між державами, є набагато важливішою, ніж політика, адже література більше скаже про країну та людей, що в ній живуть. «Через книгу можна руйнувати стереотипи про Україну», – стверджує видавчиня. Також Луціє Рехорікова розповіла про проект «Європа як поема» – це ряд короткоментаржних фільмів, у яких «головний» поет країни, мовою поезії розповідає про свою Батьківщину. Перекладачка запросила присутніх допомогти в створенні фільму про Україну. Зі свого боку, Чехія готова привести людей, які знімуть та змонтують фільм, напишуть сценарій, виконають всю організаційну роботу. Але нас, Луціє Рехорікова, попрохала допомогти знайти техніку для реалізації ідеї. Хто зна, можливо, хтось із присутніх загорівся і допоможе чешці, адже важливість інтеграції української літератури в Європу і так зрозуміла. А якщо здійснювати цей процес через переклади, чи фільми – продуктивність останнього одразу зростає в рази.



Воркошоп Луціє Рехорікова, видавчині, перекладачки, координаторки фестивалю «Дні поезії і вина у Брно»

Після знайомства між собою, та іноземними колегами «по цеху», учасники «Контексту» перейшли до обговорення досить абстрактного поняття, а саме – «літературна мережа», оскільки ніхто досі не уявляв, що воно таке і яким може бути, але щодо необхідності якої, ні у кого не виникало сумнівів.
 


Інтерактивне мізкування над літературною мережею

Після довгих дискусій ми дійшли висновку, що літературна мережа має об’єднувати культурні інституції, які займаються літературним менеджментом у себе на місцях, та на загальноукраїнському рівні. Вона потрібна для здійснення пафосної, але справедливої місії – сприянню розвитку літературного процесу в Україні (від села до міста), та інтеграції української літератури в світовий культурний простір. Основні завдання – це забезпечення діалогу між організаціями та можливості обміну ресурсами (матеріальними, нематеріальними, інформаційними, кадровими тощо); взаємна підтримка – «підтягнення сильнішими слабших»; професійне зростання, організація регулярних освітніх заходів, форумів, конференцій для обміну досвідом тощо. Виконанню завдань посприяла б реалізація спільних загальноукраїнських проектів, та звісно, участь у проектах одне одного. Мережа немає бути ієрархізованою, вступ повинен здійснюватись добровільно. Якщо ж говорити про матеріальну форму, в якій втілиться все написане, то це може бути громадська організація, обов’язково з сайтом, який був би своєрідною соцмережою для спілкування колег, а також довідником літературних подій, що оновлювався б щодня його учасниками.



Перші кроки до створення української літературної мережі

Звісно, все перелічене вище, речі досить абстрактні, усі думки прийшли спонтанно, по ходу діла, але довго виношувались у підсвідомості кожного організатора задіяного в літпроцесі України.
Важливим є те, що під час обговорення можливої мережі, прозвучали і основні проблеми, які не дозволяють «сучасному менеджеру» професійно робити свою справу. Думаю, вони заслуговують на те, щоб їх назвати. Отже, це: пошук фінансування під проект – грошей вистачає в притик і дуже-дуже рідко залишаються гроші на гонорар організаторам; один менеджер відповідає за все – організація летить шкереберть; непрофесійність колег – підводить; пасивна аудиторія – люди лінуються писати рефлексії про події; а як висновок – організатор не може оцінити свою роботу належним чином, і тут вже виспупають замкнутість/клановість організацій; поет, якому часто доводиться бути менеджером і т.д.

На мою думку, мережа реально може подолати ці проблеми, та все ж, можна говорити і про введення такої спеціальності у вузах, як «менеджер культурних проектів» (перші спроби вже зробив НПУ імені М.П. Драгоманова), що полегшило б кадрову проблему.



«Контекст» за круглим столом  

На останок додам, що з 36-ти учасників, що відгукнулися і приїхали на Фестиваль, більше половини протягом 5-ти днів відвідували події «Контексту», зрозуміло, що багато хто проводив свої заходи, та просто хотів подивитися новинки Форуму, і тому не міг стабільно бути «в контексті». Та все ж, варто згадати найактивніших, які були від початку і до кінця: Літературний портал LITFEST (Київ), Літературне угрупування «Стан» (Луганськ), Всеукраїнський поетичний фестиваль «Ватерлінія» (Миколаїв), Йогансес-фест (Харків), Літератуний клуб «Хорошо» (Сімферополь), Літературний клуб «Маруся» (Бровари), і звісно організатори Форуму видавців. Насправді в Україні відбувається набагато більше подій, ніж заявлена кількість – 36. Так як фестиваль відбувався вперше, можливо, не всі знали про нього, не було представлено, наприклад, Книжкового ярмарку «МЕДВІН», Літературної частини «Країни мрій» та інших, тому в майбутньому можна сміливо чекати ще більшої кількості учасників.

Ольга Гончар, учасниця фестивалю «Контекст»
Фото: Наталія Бартосік, Роман Миковець, Марія Придьма, facebook.сom

Джерело: Друг читача


ЛЬВИНЫЙ ГОРОД В «КОНТЕКСТЕ»

(непримечательные заметки литературного персонажа)


Предыстория.

Я открыла вконтакте. Убедилась, что 10-го я должна быть в Коктебеле (Волошинский фест), а 12-го во Львове ("Контекст") — и пришла к гениальному выводу: необходим план. И спустя какую-то половину суток я уже нерадостно тряслась на верхней полке в поезде "Симферополь-Львов". Компанию мне составили тренер по спортивной стрельбе с гриппом, женщина русинской национальности с легкой манией преследования — и мечтательная тетка-гастарбайтер, стремившаяся к итальянским пенсионерам через венгерскую границу. Все трое любили Львов — все трое имели к нему претензии: мол, работы нет, метрополитена тоже, плохая погода и пробки. Если честно, совместить готические улочки и метрополитен в моем сознании было не так уж просто, поэтому я здраво решила: граждане избаловались — или заблудились в оценках.


Введение.

Приехала. Вовремя. Так как должна была представлять вобщем-то проект "Артодром", то неудивительно, что встретили меня ребята из СТАНа — а точнее, Слава Минкин и Юра Сергеев. За что им спасибо. Первое, что пришло в голову — это же Скинград!(Для тех, кто играл в Обливион). А для тех, кто не играл, — средневековый, европейский, эстетичный, романный, католический, кофейный и брусчаточный город!
Но холодный. Очень холодный.
Я быстренько предала анафеме свой гардероб, спасали меня от погружения в прочную простуду лишь амизон и горячечный интерес к происходящему.

Житие.

Гостиница "Ирена" располагалась недалеко от центра и вызывала смутное желание аперитива, длинного платья и бесед по-французски с начинающими драматургами. Полустенных размеров зеркало. Картины. Очаровательный персонал. Завтраки в зимнем саду. Предстоящий Форум начинал нравиться все больше и больше.


Speed dating. Воркшопы.

И был в год 2012 от Рождества Господа Нашего 19-ый Форум издателей во Львове. И был запланирован и порожден им международный литературный фестиваль "Контект". И были воркшопы, насыщенные и величественные...
А теперь подробнее.

Что такое speed dating? "Speed dating — формат вечеринок мини-свиданий, организованных с целью познакомить людей друг с другом. Формат speed dating был придуман в 1998 году раввином Яковом Дево из Лос-Анжелеса,чтобы помочь людям, желающим вступить в брак,найти друг друга." Что ж, вполне возможно. К счастью, нашей целью был не брак, а ускоренное знакомство всех собравшихся друг с другом — а люди собрались действительно интересные. Большинство — культурные менеджеры, крупная часть — играющие тренеры, то есть писатели, решившие от жизни нелегкой замутить какой-нибудь всеукраинский фестиваль и приехавшие себя и свое детище показать. Лично мне формат минутного диалога показался очень продуктивным — конечно, никто не успевал запомнить подробностей, но вот узнать друг друга в лицах и оценить масштабность чужих идеи удалось вполне.

А что такое воркшоп? "Воркшоп мы определяем как интенсивное учебное мероприятие, на котором участники учатся прежде всего благодаря собственной активной работе". Лаконично. На самом деле, как всегда и везде, отстраненные определения определяют меньше всего.

Чем были воркшопы для меня:

— ежедневной мукой ранних подъемов (в 10 утра нужно было быть на месте);
— целым ворохом успешных в отрасли культурного менеджмента граждан (Мартин Поллак, Урсула Хвальба, Катерина Бабкина, Даниил Файзов, Луцие Рерихова и другие );
— местом бесконечным печенек и кофейных напитков;
— духовно-психологической практикой, объединяющих всех присутствующий в разумную почву, на которой в скорости взрастет что-то очень и очень полезное, например, единая литературная сеть.

При любом подходе — время проводили насыщенно и занимательно. Многих из участников (Полина Городисская, Алексей Торхов, Ярослав Минкин, Ирина Шувалова, Ксана Коваленко, Елена Заславская, Надежда Агафонова, Люба Якимчук ...) я знала — хорошо и лично — еще до Форума, с другими (Олена Рибка, Оксана Хмелевська, литклуб "Маруся" в почти полном составе, Виктория Осташ, Ирина Лепская, Ирина Славинская ...) познакомилась, так сказать, в процессе, что принесло явно не меньше радости.


PechaKucha. Интеракции.

"Интеракция есть непосредственная межличностная коммуникация , важнейшей особенностью которой признается способность человека «принимать роль другого», представлять себе, как его воспринимает партнер по общению", — потупившись и углубившись острием лакированного ботинка в паркет, утверждает социальный психолог Дж. Мид. И смущение Дж. Мида вполне понятно: интеракция в контексте "Контекста” — нечто куда более значительное. Длится она 45 минут — это обогащенный наглядно-прикладными образами концерт, хеппенинг, "театр жестокости”. Словом, у кого как. Необычно. Расширяет зрительские возможности. Понравилось.

Что касается PechaKucha Event, то, по моему мнению, это эдакая ядреная смесь из презентации студенческого курсового и апрельских тезисов. Длится, если не ошибаюсь, около 6 минут (хотя субъективно пролетают как две =) ). Задача минимум — с помощью слайдов и гибкости мышления донести до слушателей основы и задачи конкретно взятого проекта. Задача максимум — покорить креативностью и вызвать жгучий интерес к своей работе.


В целом.

А в целом количество потенциальных нобелевских лауретов на квадратный метр просто-напросто зашкаливало.

Возникало гипнотическое ощущение вневременности. Хотелось интеллигентно спорить на улицах. Хотелось использовать все убогие знания иностранных языков, дабы достучаться до всех немцев, австрийцев, чехов, поляков, венгров и англичан, попадающих в поле локации. Что автор данного очерка и попытался сделать.


Львов как он есть.

Да, это была любовь. Надеюсь, взаимная. Как говаривала Земфира на своих ранних концертах, "мы обязательно вернемся"!

Евгения Баранова
Источник: ЖЖ hoagoa 

Лінки по темі

- Форум видавців - 2012: враження та відгуки Надії Агафонової та Ксани Коваленко.
- 12-16 вересня: 19. Форум видавців у Львові. [Програми заходів для завантаження]


0 коментарів

Залишити коментар

avatar