Розпочинається новий етап всеукраїнського студентського поетичного конкурсу "Турнір поетів". Журі буде визначати остаточних переможців, ну а всім відвідувачам сайту доведеться шляхом голосування обрати 2 переможців у номінації «Приз глядацьких симпатій».Для зручності тридцятка фіналістів була розбита у довільному порядку на дві частини. По кожній з них пройде окреме голосування. Поети, що отримають максимальну кількість голосів у кожній частині і здобудуть перемогу у номінації «Глядацьких симпатій».Пунктуація і форматування тексу - авторські.Аврамов Євген - Донецький національний університетДОБРАНІЧхай завтра буде той з найкращих днів,коли Тобі всміхаються планети,коли співають в вікна солов'їі кращі всі збуваються прикмети.коли дорога правильна лежить,і Ти ідеш, відмівши забобони,і над Тобою світиться блакить,і під Тобою м’якшають бетони.і сміх ясний звучить в Тобі, як мідь,твій світлий янгол йде перед Тобою.хай буде день, один на сотню літ,коли усе пройняте добротою.*** *** *** *** ***ЮНІСТЬБездонне небо і безмежний світ,а нам всього по вісімнадцять літ.Ліна Костенко.здається, скажеш світові – Цвіти! –і все навколо забуяє цвітом,і не один – а всі ясні світизахочуть вмить теплом тебе зігріти.і підеш так, як хочеться іти,на вільні плечі, на широкі груди.і знайдеш очі, у яких лиш ти,і знайдеш небо, що твоїм лиш буде.а в тому небі голуби-листинесуть надію, віру, сподівання.тож не сиди! вставай! шукай! іди!бо юність – вперше, юність – і востаннє.Банько Марія – Національний авіаційний університетАленький цветочекЯ умею оставаться парой строчек или точек,Расставаться, растворяться, будто не было и нет.Подари мне, милый братец, чудный аленький цветочек,Чтоб на все вопросы разом дал один простой ответ.Чтоб написанное в письмах превращалось только в правду,На церквях распятый город чтобы стал ко мне добрей.Чтобы память всех убитых белых, красных, черных гвардийНаучила жить и плакать, а не ставить всех к стене.Подскажи, кто мне ответит – камень или в поле ветер?Чьи единственные губы с сердца выведут тавро?За копейки все заветы, обереги, амулеты -Только Бога поцелуи разменять нам не дано…А вот где его находят – в церкви и на небосводе,В переплётах толстых книжек и в арт-хаусном кино?От ума – и скорбь, и горе, Бог – любовь, и хватит спорить,Обещаю, как с ним свижусь, передам от вас письмо.Бараненко Олена - Інститут геології та геохімії горючих копалин НАН УкраїниСонетБезглузді спроби власних неписаньНе допоможуть. У червонім містіНас штампували із одного тістаБез марних родзинкових копирсань.Та визрівала в душах різна суть.Ми різносортно виборсались в людиІ відцурались штучного облуду,Всотавши зерен внутрішню красу.Чи то відзнака – вміти не змовчать,Коли довкола й на думках печать?В свободі слова щасливіші міми.Завжди знайдуться дивні (не дурні),Що вже по вуха втоплені в лайні,Але волають поглядом на німо.ПобаченняЯ запрОшу тебена концерт цвіркунів і цикад,під софітами зір,з ароматом нічним матіоли.Хай не вказаний час,не позначені місцеі ряд –ми зустрінемось там.Компас серця не схибить ніколи.Наш умовний dress-codeопівнОчі додолу спаде,як з пелюсток роса,як із придихом сказане слово.У маленькім садузаховавсь неосяжний Едем.Із цнотливих думокпроростає шаленства промова.Ми зустрінемось щена галявині зі сновидінь.Ти зігрієш мій сон,що листком затремтить на світанні.Як монетки – усмішки – залишимов срібній воді…Диво перших обіймне дивнішеза дивоостанніх.Білокриницький Віталій - Київський національний університет ім. Тараса Шевченка"Выходи за меня! - сказал доллар.- Несмотря на то, что уже немолод.Помни, что в блеске жизни приличнойМои морщины будут тебе безразличны.И к тебе на брачном уютном ложеПриставать я не буду. Да и храпеть тоже.Лягу ничком на краю постели.И так каждую ночь, семь раз в неделю.Ну а ты - будь свободна! Бурли, как реки!По любви - это в каком-то там веке.И вообще, сверни с плеч своих горы -Тридцать квадратов, велосипед в коридоре,Голый кирпич, что Оттепель помнит,Повсюду стихи, и тряпье на балконе.Забудь это всё. И посередине летаХолодный суп оставь для поэта,А сама - за порог! Расправь свои крылья!Отправляйся туда, где мы в изобильи.Стань королевой без короны и трона,Пером золотым напиши законы.Проезжая случайно мимо бывшего мужа,Не забудь колесом угодить прямо в лужу.Грязь со слезами на лице у поэта -Посмотрит он вслед умчавшей карете.А ты - лети, доколе не станет тошно,Хлестай по бокам очумевшую лошадь.Бей до крови, до изнеможения,Пока не иссякнет, прекратив все движения.Иссякнешь и ты, моя королева.Когда-нибудь, лет через двадцать и девятьИ я оставлю тебя, увидев твои морщины.Вечный странник. Вечный мужчина!»* * *ФортепіаноЛунає стоголосоМелодія травнева.Можливо, це Чайковський,А,може, вальс Шопена.На те я не зважаю,Бо жар у моїх грудях,Мов полум’я з вулкануВ мені щось дивне будить.Старе фортепіаноНа ноті «соль» фальшивить,Та музику прекраснуСпинити неможливо.Травневий сонця проміньВ кімнату проникає.Здається, саме сонцеНа фортепіано грає.Виконує пасажі,Карбуючи стакато.Й дихнути не наважусь,Щоби не збити з такту.Шляхетно й граціозноТанцюють її пальціЛиш де-не-де спіткнуться –Їм лише тринадцять.Й дихнути не наважусь,Щоби не збити з такту.І не наважусь потім,Прощаючись назавжди…… лунає стоголосоМелодія травнева.А потім прийде осінь,Сумна, як вальс Шопена…Боровик Наталя - Національний Технічний Університет «Київський Політехнічний Інститут»Молюся на дощмолюся на дощ сьогодні. молюся на дощ.звідусіль оточена кілометрами сонячних променів.поміж сотень будинків,вулиць і площя сама вже готова стати частиною повені.по бруківці розлитись холодом,стежкам остудити шал.затопити це місто,по вінця, холодною зливою,в сніжки хмарами гратися серед рідких дзеркал,малювати у небі веселку.смішною і вередливою.молюся на дощ сьогодні. одна із небагатьох.звертаюсь по допомогу до сивих хмар.бо серед усіх здобутків,розсіяних між епох,колись саме в дощ найбільше згубилося моїх чар.***Загратили очі собі і вуха,у рамки вписались,в закони і правила.А в житті одна лиш важлива науката,що в серці рубці зоставила.Виріж,будь ласка, мене із рамок,якщо я зранку сама забуду.Бери різак і приходь на сніданок-обріжем нитки всім лялькам вуду.Лишали собі лише чорне і біле.Дарма! то робота дурна і неправильна.Ходімо з веселкою гуляти Києвомсвоїми мріями розганяти марево.Шанувати життя беззлісно і віддано,малювати під зливою кольоровими фарбами.Давай радіти,поки не пізно нам,допоки нас іще в кут не загнано.Давай на кавалки разом розіб'ємося,щоб потім яскравими пазлами гратися .Всьо буде чьотко, якшо не зіп'ємося.Та ми не прості,щоб так легко здаватися.Тобі для щастя не треба замок?Мені ж достатньо і незабудок..А!ще.. виріж,будь ласка, мене із рамок,якщо я зранку сама забуду.Гаджій Оксана - Київський національний торговельно-економічний університетЧи стануУ мене між грудями видно як б’ється серцеТа це не хвилює. Хвилюють інші питанняБігун що помре далі бігатиме за інерцією?А я як помру чи стану достатньо гарною?Дівчатка у років десять мають свої анкеткив моїй певно мали бути ці два питанняа ще чи сували ви пальці колись в розетки?Бо я ж то сувала щоб стати достатньо гарноюПочесно було заповнювать ці анкеткиі знати секрети всіх подруг яким десь десять.У всіх замість цицьок тоді були цятки маленькіта в мене між цяток виднілось як б’ється серцеВгадуєшУсе як пошкоджене зображенняшумненепропорційнемонохромнекожна піщинка деталізованаі ти лише декілька піщинокмайже ніщомайжеЗ такими асоціаціями завжди засинала у дитинствіЗатискають геометричні фігуривеличезніі ніде сховатись на ліжкуі руки великі і страшнініби ти печиво у формі тваринкиспочатку вгадуєш що то за створінняа потім відгризаєш ручку ніжкуручку ніжкухвостиктіловушкоі залишається лише головамаленькау чотири піщинкиСтрашно так засинатиі навіть коли відкриваєш очіпропорції не з'являютьсяі навіть коли відкриваєш очітебе затискають геометричні шафи й стільціі щелепами невгаданої тваринидивиться люстраЯ не печивокричишЯ не петак що прокидаються пандочкибігають по піжамціми не печиво не печиво не мизачіпляють свої імена перевертаючиовичеп ен им ен имЗдригаєшсяпрокидаючись у повітрів заплаканій піжаміЯ ніколи не бачила снівмайже ніколимайжеГайворонський Богдан - Київський національний університет ім. Тараса ШевченкаВосени 2008 року на одній із вулиць Львоваукраїнського поета Ігора Римарука збила автівка.Через кілька днів він помер.«Вікіпедія»Не вщухне мій безмежний біль.Вщухати він не хоче.Поета збив автомобільНа магістралі ночі.Торік чи вже позаторік(Не пам’ятаю дати)Поет втопився у Дніпрі,Собі не давши ради.Нехай у списках долі всіМайбутні дані стерті,Поет, минаючи синці,Собі бажає смерті.Він – наче стиснута пружина,Він – як вода у губці…Одних зіб’є автомашина,А інші – самогубці.Гедрович Ася – Одеський національний політехнічний університетБархатному принцу. АкростихБелое небо на стылую землю осыплется бархатной пылью.Алую каплю связавшей их боли укроет осколками неба.Разве могли они думать, что верность врагу обернется вдруг былью?Хватит ли духа понять и простить отпускающим в небыль?Алая лента в ее волосах в его бархатный мех зарывалась.Тихо слезинки роняла и волка к груди прижимала сильнее.Ночью февральской прогулка до неба двум преданным - сущая малость.Облик луны он не видел, но в вое щемящем прощанье больнее…Можно простить и остаться друзьями на век до последней разлуки,Уже становится грань между жизнью и смертью за час до рассвета.Память приносит из прошлого стоны клинков и рычания звуки.Раненый волк возле лучницы, преданный стаей и ждущий ответа.Имя его тихо женщина шепчет в порыве истерзанной были,Нежность роняя последними каплями жизни ему на ресницы…Ценность прогулки по белому небу отмерена бархатной пылью.Утром над полем в небесную высь воспарили две белые птицы.Знайди менеЗнайди мене уві сні,Торкнись простягнутої долоніПосеред темної пустоти,Хоч не знаю ім’я твоє,Не знаю серце…Знайди мене уві сні,Впізнай на дотик обличчя,Що в серці було завжди.Чекаю кожного сну,Кожної миті чекаюТебе.Знайди мене уві сні,Бо цей простір єдинийДля нас обох,Єдиний, де можливо зустрітисьЗ тобою.Головецька Зоряна - Житомирський державний університет імені Івана ФранкаЗгасають кривоногі ліхтарі,На ранок повертає ніч маршрути.Мене не чути?Ні?Не чути?Ні…А втім, ти не хотів мене почути….Біжать у темінь тіні з автотрас,Кудись шалено сунеться сіяння.Уже світання?Вже?Світання?Так…Мій шепіт перебив твоє мовчання.Кирпаті верби всім свою тугу,А скільки ще несказаного в світі.Уже пора?Уже?Пора?Угу…Саме життя збігає через миті…***У хворого діда болять коліна,У хворого діда радикуліт.Він відслужив в громадянських війнахЦілий десяток (чи більше) літ…В нього болять вогнепальні рани.Ось залишилося два рубці.Він за відвагу медалі й грамотиДержить на продаж в старій руці.Він посміхається всім до єдиногоЙ тихо шепоче собі під ніс:«Боже Всевишній, храни Вкраїну!»Жалібно дуже і аж до сліз.В сірій шинелі, старий і хворий,Він за останнє купує хліб…Люди не знають своїх героїв,Бо для людей це звичайний дід.Донченко Валентина - Національний Технічний Університет «Київський Політехнічний Інститут»Листопад. Я гуляю однаПо аллеям вечернего сквера.Пустота. Я испита до днаНе тобою, но собственной верой.Ты не делала мне больно – никакТы не делал! – Мечтами разбита.И никто не виновен, что такЯ до дна, как напиток, испита.Не прошита крестами канва,И не молвлено тёплое слово.Обманул ты не раз и не два,Ну зачем я поверила снова?***Прости, крылатая сестра,Что не даю тебе покоя,Гоняюсь с самого утраЯ с объективом за тобою.Твой век недолог, просто вздор,В уме одна танцует мысль:Направить взор на твой узор,Познать его сакральный смысл.Твоя душа дала обетСлужить прозренья дуновеньем.Твое крыло - Его мольбертПисать на Землю откровенья.Жернова Вероніка - Львівський національний університет імені Івана ФранкаСмертябрьДамы с загоревшей кожей в сентябре в плащах.Улицы тонут, хоть грязи никто и не предвещал.Не обольщайся только; сам себя не прощай.Это обычная смерть. Это нормальный страх.Беспричинность отдает сыростью и дождем.Ожидание играет с вечностью злую шутку.Мне бы сказать тебе, не забыть бы простую штуку;Бесприкословность обжигает мысли твои плечем.Ты безмолвный, как крик; я зависима, как овечка.Мне на завтра останется от тебя сотня забот.Это последняя из всех твоих длинных суббот.Если увидишь Бога – замолви за меня словечко.ІншіТільки не сердься, Серце. Знаю. Я вже не в моді.Тиша шукає знаків. Сонце уже на сході.В світі Душа блукає. Бачу її на сходах.З даху злітає птаха. Щастя шукає в згоді.Згодом заходить Правда. Темряву ріже в груди.Більше вже нас немає. Інші тепер тут Люди.Зліплені з пластиліну. Ліплять зі снігу грудень.Пазли нові складають. Знищують сірі будні.Будуть вони останні. Перші. Чи просто Інші.Може від нас і кращі. Може у чомусь гірші.В грому просити щастя. В морі топити вірші.Знаючи трошки краще. Знаючи трошки більше.Клименко Андрій - Київський національний університет ім. Тараса ШевченкаНе спиться…Пітьма байдужості шпалери здерла з душі –Жилої площі вічності моєї,Сьогодні на цій площі прапори приспущені,На ній розпущені думки грають Пінк Флойд...Ти знову так розтанула в мені, як алкоголь у крові,Я пригубив, я загубив тебе...Я ледь сп’янів, як вже прийшло похмілля,Я ледь зустрів, як ти пішла на певне,Я відпустив тебе... Даремно...Ти так мовчала, як мовчать святі,Так говорила, як вганяла цвяхи,І я готовий буть розп’ятим так...Така любов не станеться – на неї нас не стане...Моя Міс Вересень, мій вересень тобі,Яка бездарність у рядках, як латках,Яка ж абсурдність в цьому Римі суму,Якщо для тебе я запилений альбом,в бібліотеці непотрібних спогадів....* * *Вандали душ, мародери на полі бою революції свідомості,Збираєте іскри надії,Щоб розпалити багття,На якому їх і стратите,Допоки дух нескореності зачинився у склепі мовчання?Будуєте над цим склепом саркофаги брехні?Чіпляєте ярлики? Обмотуєте колючими дротами клеймування?Лякаєте заразністю хворих байдужістю...Народе мій, не опускай руки,Бо стримуєш над головоюПоли залізної клітки, що спопеляє надії...І не вір у Фенікса, що постає з попелу,З попелу зазвичай його витягують смаженимНа вечерю Кліо...Лашук Тетяна - Чернігівський Національний педагогічний університет імені Т. Г. ШевченкаСім +сім стовпчиків про слонів у стилі «S»Присвячується хлопцям, що сумують за дівчатами.Слон Санько сидів самотньо,Сумував на самоті,Сипав сльози, бо сьогодніСлонку* Соньку уві сніСпоглядав: сіяла сяйвом,Від «Сваровськи» сарафан.Серце у слона стискалось,Сірим світ йому ставав.Сім «сьогодні» слон сумує,Слонки* слід стік у село –Старцю сивому слугує,Спить на сіні. Сорок совСтають в сторожу,Стережуть слонисі сни,Солов’ї співають сольно –Сонці солодко в селі.Слон сумує, що й сказати,Спить – не спить: стрес у слона –Сподівавсь слониху сватать,Сподівавсь слона-синка.Слон сидить, сідає сонце,Сумно, страшно, самота.Сон спокійно сів в сторонці,Сторониться сон слона.Слон сидів, сідало сонце.Сонце сходить, слон сидить.Страшно за слона сороці,Спить сорока, слон не спить.Сорок сім, сім - сорок. СкороСлон ступає у селоСтрах самотності і сором,Сліз не стримує Санько.Сподівається сорокаСватати слонів в селі.Сам Санько, неначе сокіл,Страх сховавши у собі,Сорок слів склав у сонети.Сім синиць у супровід,Сім слонів ступають слідом –Славне стадо слону в слід.Сонька солодко ще спала,Стадо сіло серед саду.Сонце серед степу стало –Слон співає серенаду!!!І сорока, і синиці,І слони, і солов’ї,Сонька спить і Сонці снитьсяСлон в саду – то ж Санька свій!Солов’ї співають, свищуть,Справжнє свято у селі!Серце стукає сильніше –Славні у слона свати!Славне сватання слонове,Сонька Саньку як своя.Свадьбу скоро станцювали,Сонька й Санька вже сім’я!* тут - слонихаЛаюк Мирослав - Національний університет «Києво-Могилянська академія»колаІзубами хапати підпoтяжні рейкиз обличчя здирати рекламні плакатиміняти у друзях старі батарейкитікати на захід на північ тікатизнаходити джойса а потім гомеравилазити з ґрат у оновлені ґратишептати під ніздрями contra spem sperотікати на південь на схід утікатиучора адам а сьогодні антонійз-під люстри зриватися серед кімнатищороку вплітатись у мозки півонійщодня соляними стовпами ставатиIIі затихають ваші відчуваннябо цятки дві від змія на нозів цім дні минуло ваше князюванняновим князям вклоняйтеся князіживі дощі у зав’язь зв’яжуть рукиживі дощі із крові та винаа ми були голодні наче сукищо їх щенята виссали до днаа ми були забутими мерцямиз надгробків наших виросли містатепер ми тут щоб вuщати над вамикотрим параліч сковує устанехай ми й ватра що уже горіластара монета знайдена в золінехай тіла – нехай обрубки тілаважкого тіла першої землістарим князям вклоняйтеся князі!і гадина сичить оскаженілажертвоприношення *о дерев’яний аврааме що вбиває деревяного ісаакао майстре пінзелюкотрі були і не буливас забагато у цьому просторі – у цьому просторівід сузір’я подорожника до сузір’я левавас забагато у цьому смертельно отруйному і несамовитому танкуповітря вас просто дуже-дуже забагатовийдіть будь ласка геть покиньте це приміщенняя вас благаю на колінахяк ви благали господа доводячи йому свою відданістьна одній зі старозавітних гір чи у соборі святого юравийдіть геть щоб ніхто не міг більше побачити ваші гострі контуриваші тваринні погляди – погляди безтурботних козульо дерев’яний аврааме що вбиває деревяного ісаакао майстре пінзелюкотрі були і не буливийдіть геть серед ночіколи півні тремтітимуть у курниках від привидів лисаколи розцвітатимуть бузки і магноліїколи тріскатимуть урійські гранати над євфратомвийдіть такі всі в золоті щоб ніхто не бачивнавіть тойтамщоб він тежбув під сумнівом* «жертвоприношення авраама» – назва скульптури івана георга пінзеля (XVIII ст)Лясота Анастасія - Національний педагогічний університет ім. М.П.ДрагомановаГрусть.Печаль.Обиды. Срывы.Телефон.Звонки.Разрывы.Нервы.Радость.Примиренье.Ожиданье.Сон.Забвенье.Скоро.Ночь.Вокзал.Дорога.Потерпи.Ещё немного.Окна.Свет.Усталость.Слабость.Сон.Опять вокзал.Ты.Радость.Смех.Касанье.Счастье.Рядом.Понимать.Обнять.Лишь взглядом.Поцелуй.Слова.Навек.Рядом.Время.Дикий бег.Ночь.Такси.Шальная спешка.Опоздаю.Орел?Решка?Вот.Вокзал.Перон опять.Приезжай.Я буду ждать!Почекай у мене на порозі.Я прийду,Ти тільки почекай.Прибіжу, хоч ноги будуть босі.Бо з тобоюТільки буде поряд рай.Ти побудь там,Не тікай нікуди.Я прийду, хай через сотню літ.Не забудь лиш,Виглядай постійно.Розмалюємо з тобою світ.Я жива, повір.Прийду вже скоро.Заспіваю тиху пісню я тобі.Тільки ти чекай,У мене на порозіЯ прийду до тебе...... увісні...Проголосувати за того поета, творчість якого вам сподобалась найбільше, у коментарях до статті: http://www.lovi-moment.com.ua/novyny-vnz/zagalni/12205--15-.htmlБлок коментарів розташований внизу сторінки.Голосування за перші 15 фіналістів триватиме з 30.11 по 7.12 включно.Пам’ятайте: саме від вас залежить доля номінації!
"Турнір поетів": голосування за перших 15 фіналістів.
Категорія: «Конкурси»
Дата: 01 Грудня 2011 (Четвер)
Час: 14:35
Рейтинг: 0.0
Матеріал додав: pole_55
Кількість переглядів: 1623
Дата: 01 Грудня 2011 (Четвер)
Час: 14:35
Рейтинг: 0.0
Матеріал додав: pole_55
Кількість переглядів: 1623