Вірші Мірʼям Парве в перекладах Каті Новак

---

Мірʼям Парве (народилася 07.11.1991) — естонська поетка, перекладачка, літературна редакторка. Живе та працює у Тарту. Її перша збірка «Varjukeha» («Тіло-тінь») вийшла друком у вересні 2023 року й у тому ж році отримала відзнаку імені Бетті Альвер за найкращий літературний дебют. Із 2020 року працює редактором літературних перекладів у журналі «Värske Rõhk» («Свіжий наголос»). Перекладає поезію і прозу з англійської та угорської мов.
 

---

 

VANNITOAS PÄRAST VANAEMA peseme vanaema puhtaks ja topsutame kuivaks „nooh, nüüd on ilus puhas vanainimene,“ itsitab ta, seob rätiku pähe siis ronin pisut vähem ägisedes samasse tühja vanni minagi toetan samale pingile keha võtan sama dušitoru teen märjaks pea ja näen enda kuklasse, kus kaelale liibuvad samad lühikesed samad õhukesed samad  kartuli- või ohakavillakarva juuksed mõtlemata teevad käed läbi liigutused mille samasust teadvus märkab  võpatusega alles hetk hiljem – pinki  ei huvita kes ma olen ma ei tea kas mu kehagi huvitab kes ma olen ja kas mind huvitab  kes on mu keha. kerin väikseid nöörijuppe kokku nagu oleks sõda või miskit nööri peaks alati taskus olema vähemalt tahaksin olla inimene, kellel on. kerin nöörijuppe kokku ja mõtlen: nagu tüüpiline eestlane? idaeurooplane? nagu tüüpiline naine,                  nagu mu vanavanaema? keegi, kes muudkui muretseb ja mõtleb, et alati ju ei ole või et patt head nöörijuppi raisku lasta sest nii vähehaaval kui jaksamegi peame ju kuidagi seda maailma kokku siduma POLE RETOORILINE KÜSIMUS pool elu kuulub imestamisele, kuhu küll pool elu kulub. kuidas hoida oma oksi  kibedusest? kuidas teha pettumusest ja rõõmudest ja rõõmude haprusest paar väikest kena kuldrenetti? ega elu armastada  ei pea tähendama kohe eluga voodisse ronida eluga kokku kolida lapsi saada kahepeale pangalaen võtta ei pea olema eluga laulatatud et elu sallida eks paelaga kaelas hoitaksegi kõige kallimaid asju

У ВАННІЙ ПІСЛЯ БАБУСІ миємо начисто й обтираємо бабусю «ну-уу, така гарна чиста літня людина», – жартує вона і закручує на голові рушник, а тоді у ту ж саму порожню ванну залажу я, дещо менше скрегочучи, спираюся тілом на ту ж лавицю беру той  самий душ мочу голову і бачу свою потилицю, з якої на шию спадає таке ж коротке таке ж тоненьке таке ж кольору картоплі або перецвілого будяка волосся руки мимоволі відтворюють рухи схожість яких помічає за мить потому свідомість і здригається – лавиці  не цікаво хто я є і я не знаю чи моєму тілу цікаво ким я є і чи мені цікаво ким є моє тіло. скручую маленькі уривки шнурків докупи мовби війна чи щось шнурівки завжди повинні бути в кишені принаймні я хотіла би бути людиною,  у якої є. скручую уривки шнурків докупи й міркую – як типовий естонець? східноєвропеєць? як типова жінка,             як моя бабуся? хтось, хто безперестанку клопоче і думає, що  не всяк і є або що гріх змарнувати хороші шнурівки  бо хоч як тільки стане сил ми повинні бодай якось зв’язати цей світ докупи  НЕРИТОРИЧНЕ ПИТАННЯ пів життя йде на дивування, куди йде пів життя. як уберегти своє гілля від гіркоти? як із розчарування  і радостей і їхньої вразливості  зростити кілька гарненьких золотих ренетів? бо ж любити життя не має одразу означати лягати з життям у ліжко мешкати разом родити дітей брати на двох у банку кредит не маєш бути вінчаний з життям  аби життя терпіти певно мотузкою на шиї тримають найцінніші речі

 
 

KURJA TÜDRUKU LAUL leban raugelt diivanil ja peksan mõttes korterit segi aga ainult mõttes ma olen hea tüdruk –  hea fantaasiaga tüdruk ah, pakatava ökokrohvi magus sahin erilise täpsuseta sihitud pudrunuia all ja sügisöhe sööstev supikulp kuuna mustjas taevas aknaklaasikillud tähtedeks ümberringi rebeneva raamatuselja urahtus purunevate nõude hõrk raskus – ma olen traditsiooniline tüdruk selline sensuaalne mõttes tirin juhtmeid ja tapeeti seinast võib-olla löön isegi jalaga täiesti süütut sohvapatja lükkan ümber need riiulid, mis olid ennegi pitoreskselt viltu aga ainult mõttes ma ei viitsiks pärast koristada ma olen mõistlik tüdruk ja laisk ja kuradima väsinud eluaeg ikka needsamad  ärasõidueelsed hääled sahtlid sisse ja välja  ega me jätnud kuskile  midagi endast siin maal sul kas pole midagi või jääd sellest ilma mu näos on igal hommikul uus elanik elab sisse ja välja  kõrvust sisse ja välja  hingeõhk sisse ja välja kas midagi jäi eladki ju kogu elu kukkuva tiibklaveri all raamatust «Varjukeha», kirjastus Puänt, 2023

ПІСНЯ ЗЛОСТИВОЇ ДІВЧИНКИ лежу спокійно на дивані і подумки розношу квартиру але хіба що подумки я хороша дівчинка –  дівчинка з хорошою фантазією   ох, солодкий шелест еко-штукатурки, що лущиться під неточним прицілом товкачика і черпак, що на подобу місяця вривається у чорне небо осінньої ночі уламки віконного скла мов зорі довкола хрипіння книжки, коли їй відривають корінець вишукана тяжкість у друзки розбитих тарілок – я традиційна дівчинка така сенсуальна подумки зриваю зі стін дроти і шпалери можливо, навіть вдаряю з ноги цілком безневинну подушку перевертаю полиці, які й до того були з картинним нахилом але хіба у думках мені було б лінь прибирати опісля я розважлива дівчинка та лінива й до чортиків втомлена усе життя усе ті ж самі передвідʼїзні голоси від- і за-сунути шухлядки чи я часом не залишила частинку себе на цій землі у тебе або нічого нема або залишишся без цього на моєму обличчі щоранку новий мешканець ніби вживається і йде через вухо туди-сюди повітря в- та ви-дихаю чи щось залишилось бо живеш усе життя мов під роялем що падає з книги «Тіло-тінь» («Varjukeha»), видавництво «Puänt», 2023

Переклад з естонської — Катя Новак (Катерина Ботнар).
Куратор та редактор розділу — Олег Коцарев.
Фото © Kris Moor 
 

---

Катя Новак (справжнє ім'я — Катерина Ботнар) — українська поет та перекладач. Близько пʼяти років мешкає у Таллінні, Естонія. Перекладає з естонської українською та навпаки. У її доробку такі автори як Доріс Карева, Ян Каплінський, Пірет Рауд, Індрек Кофф, Тиніс Вілу та інші. У 2024 року переклад вірша Софії Ленартович естонською увійшов до короткого списку перекладацької премії ім. Авґуста Санґа. Більше інформації — за посиланням.