Вірші Анети Камінської в перекладах Анни Грувер
06 Січня 2025 | Світова поезія українською | Переклад: Анна Грувер | Перегляди: 258
Анета Камінська — поетка і перекладачка української поезії. Авторка поетичних книг: „zapisz zmiany” (2004), „czary i mary (hipertekst)” (2007), „autoportret z martwą naturą. ostatnie wiersze nazara honczara napisane przez anetękamińską” (2018, була номінована на премію Nagroda Nike 2019), „więzy krwi” (2018), „czernowitz czarowidz” (2021), „teraz zaraz” (2022), „wschodniki / zachodniki” (2022), „pokój z widokiem na wojnę” (2023) oraz „pokój z widokiem na wojnę 2” (2024).
Опублікувала збірки перекладів вибраних творів: Назара Гончара „Gdybym” (2007), Галини Ткачук „Ja i inne piękności”(2011), Христі Венгринюк „Długie oczy” (2013), Бориса Гуменюка „Wiersze z wojny” (2016), Любові Якимчук „Morele Donbasu” (2018), Юлії Стахівської „Wszystkie możliwe rzeczy” (2019, нагороджена премією „Literatura na Świecie” за переклад), Василя Голобородька „Tęcza na murze” (2020, номінована на премію Drahoman Prize за переклад), Емми Андієвської „Atrakcje z orbitami i bez” (2021), Катерини Калитко „Nikt nas tu nie zna i my – nikogo” (2022; фіналістка премії Europejski Poeta Wolności), Галини Крук „Żywica” (2022), Юлії Мусаковської „Żelazo” (2022), Ірини Вікирчак „Algometria” (2022), Олега Коцарева „Ewakuacja” (2022), Ії Ківи „czarne róże czasu” (2022), Ірини Шувалової „niewyrażalne” (2022), Любові Якимчук „Produkcja czułości” (2023), Маріанни Кіяновської „Fotosynteza”, Лесика Панасюка „Rozrzucone twarze” (2023), Дарини Гладун і Лесика Панасюка „Portret słońca w schronie przeciwbombowym” (2023), Ярини Чорногуз „Koło wojny” (2024), Максима Кривцова „Talk-show Wojna” (2024), Юлії Стахівської „Odbicie” (2024), Олега Коцарева „Zawartość męskiej kieszeni” (2024), Вікторії Амеліної „Świadectwo” (2024). Також переклала поетичну прозу Олафа Клеменсена „Lato ATO” (2020) і уклала три авторські антології: „Cząstki pomarańczy. Nowa poezja ukraińska”(2011), „30 wierszy zza granicy. Młoda poezja ukraińska” (2012) і „Wschód – Zachód. Wiersze z Ukrainy i dla Ukrainy” (2014).
*** а коли закінчиться ця боротьба цивілізацій це зіткнення добра і зла коли україна переможе (що б це не означало після стількох втрат) куплю собі нарешті вишиванку найгарнішу вишивану сукню яку тільки знайду неважливо скільки вона коштуватиме і буду її носити носити носити щодня бо щодня буде свято і щодня я буду українкою Варшава, 10 вересня 2022 *** про що думає дружина російського солдата який вчергове ґвалтує українську жінку хай тільки повернеться цілим додому? хай тільки мені звідти привезе хутро? чому так нечасто дзвонить? про що думає мати російського солдата який власне випалює очі українським цивільним тільки б він не застудився? чи добре його там годують? хай бог його береже? про що думає донька російського солдата який стріляє в голову українській дитині коли тато повернеться з подорожі? чи привезе мені файні іграшки? чи зробить там цікаві фотки? про що думає син російського солдата який наводить ракету на українське породілля чи привезе він мені танк або рушницю? мій батько герой? я буду таким як він? Варшава, 10 квітня 2022 *** того дня коли не було жодної атаки на цивільних і то мусив бути мій перший день цьогоріч без віршів про україну бачу як артур публікує на фейсбуці останній вірш максима про те як він розквітне навесні фіалками і підписує максим кривцов який розквітне фіалками але я не маю жодного передчуття так само як і сергій той пише подумав як це добре один добрий поет розшарює вірш іншого доброго поета але вже за мить бачу пост тамари автор цього вірша максим кривцов загинув на фронті і ні ні це не може бути правдою Варшава, 7 січня 2024 *** у мене немає часу розмірковувати про велику російську літературу кожну вільну хвилину я присвячую перекладу великої української літератури яка постає власне зараз цієї миті на наших очах у окопах у бомбосховищах підвалах евакуаційних потягах на примусовій еміграції немає зараз більшої і важливішої поезії ніж ця (отже так напевно бойкотую велику російську літературу яку і так не читала) (так як бойкотувала олімпіаду в сочі яку і так ніколи раніше не дивилась) Варшава, 21 травня 2022 *** завжди емоційно легше бути ближче до небезпеки каже мені віка з відеозапису щойно викладеного в інтернеті і я навіть не думаю що можна було хоч якось передбачити зупинити затримати долю бо я знаю що ніхто б не завадив її поїздці до краматорська (одній з багатьох поїздок на схід) (бо я знаю що сама теж так відчуваю і роблю) Красногруда, 5 липня 2023 *** не все закінчиться так швидко як ми б цього хотіли каже президент україни люди трактують це як фільм і чекають що він не буде нудним що образ перед їхніми очима постійно змінюватиметься що щодня будуть якісь несподівані повороти подій я читаю але не приміряю це на себе бо я ніколи ніколи-ніколи не обрала б такий фільм для перегляду Варшава, 4 грудня 2023 *** у вроцлаві мусимо говорити про ситуацію перекладачів української літератури під час війни часами на резиденцію виїжджаєш щоб просто відпочити каже мені марчін не могла просто відпочити кажу про свої цьогорічні канікули мала працювати над перекладами виїду кудись просто аби виїхати тільки коли війна закінчиться війна швидко не закінчиться реагує марчін війна швидко не закінчиться повторює ще чіткіше бо раптом я чогось тут не розумію (дякую цього власне потребувала щоб перекладати щоб писати щоб жити далі іронізую бо що мені ще залишилось) (і такою власне є ситуація перекладачів української літератури під час війни) (не питайте більше ні про що) Вроцлав, 27 листопада 2023 *** щастя читаю в українському інтернеті це коли знайдеш свого кота живого в руїнах свого дому Варшава, 15 грудня 2023 *** 1. вже півтора місяці я збираюся описати сцени повернення українських в’язнів із російського полону (і знаю що мені не вдасться вірш кращий ніж фотографії віталія юрасова чи анонімні відео що гуляють в інтернеті) (і я хочу вже здатися аж нагадую собі що ці в’язні не здались і що україна не здається) (і що я теж обіцяла собі пробувати до кінця) (отже пробую) 2. на відео бачимо молодих худих солдат із накинутими на плечі українськими прапорами я цілий рік мріяв з’їсти яблуко каже один я схуднув на 20 кіло каже інший і вже стискається серце але це лише початок 3. ще в лютому визволили максима колесникова менеджера і ресторатора вперше за рік я тримаю в руках свіжий фрукт каже він дивлячись на яблуко я навіть боюсь відкусити від нього під час річного полону абсолютно посивів втратив 32 кілограми і страждає на м’язову дистрофію 4. він що вийшов із аушвіцу він виглядає так наче повернувся із того світу поляки коментують фото іншого солдата який ридма ридає над яблуком 5. по-людськи хочеться дати цим хлопцям щось з’їсти але без медичного нагляду не можна пише зоя хіба що яблуко після полону двоюрідний брат моєї подруги весь час хотів їсти але його шлунок не витримував потім він трохи заспокоївся але коли на вихідні його випускали з лікарні він вставав вночі якщо не з’їсти то хоча б потримати в руках їжу хоча б подивитися на борщ чи котлети в холодильнику 6. (а голод це зрештою тільки один із пунктів багатого репертуару російських катувань) Варшава, 27 квітня – 11 червня 2023 *** почалося читаю під кінець дня і знаю що йдеться про те на що ми дуже чекаємо можливо навіть занадто що напевно не закінчить війну може навіть нічого не закінчить але відчуваю як по тілу розливається віра надія любов і я збираю сили щоби всі їх утримати у собі Варшава, 8 червня 2023 | *** a kiedy się skończy ta walka cywilizacji to starcie dobra ze złem kiedy ukraina zwycięży (cokolwiek to już może znaczyć po tak wielu stratach) kupię sobie wreszcie wyszywankę najpiękniejszą wyszywaną suknię jaką tylko znajdę nieważne ile będzie kosztowała i będę ją nosić nosić nosić codziennie bo codziennie będzie święto i codziennie będę ukrainką Warszawa, 10 września 2022 *** co myśli żona rosyjskiego żołnierza który właśnie po raz kolejny gwałci ukraińską kobietę tylko niech wróci cało do domu? tylko niech mi stamtąd przywiezie futro? dlaczego tak rzadko dzwoni? co myśli matka rosyjskiego żołnierza który właśnie wypala oczy ukraińskim cywilom żeby się tylko nie przeziębił? czy dobrze go tam karmią? niech bóg ma go w swojej opiece? co myśli córka rosyjskiego żołnierza który właśnie strzela w głowę ukraińskiemu dziecku kiedy tato wróci z podróży? czy przywiezie mi ładne zabawki? czy zrobi tam ciekawe zdjęcia? co myśli syn rosyjskiego żołnierza który wlasnie kieruje rakiete w ukraiński szpital polozniczy czy przywiezie mi czołg albo karabin? mój tato to bohater? będę taki jak on? Warszawa, 10 kwietnia 2022 *** w dzień w którym nie było żadnego ataku rakietowego na cywilów i miał to być mój pierwszy dzień w tym roku bez wierszy o ukrainie widzę jak artur zamieszcza na facebooku ostatni wiersz maksyma o tym jak to zakwitnie na wiosnę fiołkami i podpisuje maksym krywcow który zakwitnie fiołkami nie mam jednak żadnych przeczuć tak samo jak i serhij który pisze myślałem jak to dobrze jeden dobry poeta udostępnia wiersz innego dobrego poety ale już po chwili widzę post tamary autor tego wiersza maksym krywcow zginął na froncie i nie nie to nie może być prawda Warszawa, 7 stycznia 2024 *** nie mam czasu zastanawiać się nad wielką literaturą rosyjską każdą wolną chwilę poświęcam na tłumaczenie wielkiej literatury ukraińskiej która powstaje właśnie w tej chwili na naszych oczach w okopach schronach piwnicach pociągach ewakuacyjnych na przymusowej emigracji nie ma teraz większej i wazniejszej poezji nic ta (więc tak pewnie bojkotuję wielką literaturę rosyjską której i tak nie czytałam) (tak jak boikotowałam olimpiadę w soczi którei i tak nigdy weześniej nie ogladałam) Warszawa, 21 maja 2022 *** zawsze jest emocjonalnie łatwiej być bliżej niebezpieczeństwa mówi do mnie wika z nagrania właśnie zamieszczonego w internecie i nawet nie myślę że można było jakoś przewidzieć powstrzymać przechytrzyć los bo wiem że nikt by jej nie wyperswadował wyprawy do kramatorska (jednej z wielu wypraw na wschód) (bo wiem że sama też tak czuję i robię) Krasnogruda, 5 lipca 2023 *** nie wszystko skończy się tak szybko jak byśmy tego chcieli mówi prezydent ukrainy ludzie traktują to jak film i oczekują że nie będzie dłużyzn że obraz przed ich oczami ciągle będzie się zmieniał że każdego dnia będą jakieś niespodziewane zwroty akcji czytam ale nie biorę tego do siebie bo nigdy przenigdy nie wybrałabym takiego filmu do oglądania Warszawa, 4 grudnia 2023 *** we wrocławiu mamy rozmawiać o sytuacji tłumaczy literatury ukraińskiej w czasie wojny czasem na rezydencję wyjezdża się po to żeby po prostu odpocząć mówi mi marcin nie mogłam po prostu odpocząć mówię o swoich tegorocznych wakacjach miałam przekłady do zrobienia wyjadę gdzieś po prostu żeby wyjechać dopiero kiedy wojna się skończy wojna się szybko nie skończy reaguje marcin wojna się szybko nie skończy powtarza dobitnie bo może czegoś tu nie rozumiem (dzięki tego właśnie potrzebowałam żeby tłumaczyć żeby pisać żeby żyć dalej ironizuję bo co mi pozostalo) (i taka jest właśnie sytuacja tłumaczy literatury ukraińskiej w czasie wojny) (nie pytajcie wiecej o nic) Wrocław, 27 listopada 2023 *** szczęście czytam w ukraińskim internecie to kiedy znajdujesz swojego kota żywego w ruinach swojego domu Warszawa, 15 grudnia 2023 *** 1. od półtora miesiąca przymierzam się do opisania scen powrotu ukraińskich jeńców z rosyjskiej niewoli (i wiem że nie wyjdzie mi wiersz lepszy niż zdjęcia witalija jurasowa lub anonimowe nagrania krążące po sieci) (i chcę się już poddać kiedy sobie przypominam że ci jeńcy się nie poddali i że ukraina się nie poddaje) (i że ja też miałam próbować do końca) (więc próbuje) 2. na filmikach widzimy młodych chudych żołnierzy z narzuconymi na ramiona ukraińskimi flagami od roku marzyłem żeby zjeść jabłko mówi jeden schudłem 20 kilo mówi drugi i już się serce ściska a przecież to dopiero początek 3. jeszcze w lutym został uwolniony maksym kołesnikow menadżer i restaurator po raz pierwszy od roku trzymam w rękach świeży owoc mówi patrząc na jabłko aż boję się je ugryźć podczas rocznej niewoli zupełnie posiwiał stracił 32 kilogramy i cierpi na zanik mięśni 4. czy on wyszedł z auschwitz wygląda jakby wrócił z zaświatów polscy internauci komentują zdjęcia innego żołnierza płaczącego rozdzierająco nad jabłkiem 5. po ludzku chce się dać tym chłopakom coś do jedzenia ale bez nadzoru lekarza nie można pisze zoja najwyżej jabłka uwolniony kuzyn mojej przyjaciółki bez przerwy chciał jeść ale żołądek nie wytrzymywał potem trochę się uspokoił ale kiedy ma weekendy wypuszczano go ze szpitala wstawał w nocy jeśli nie zjeść to chociaż potrzymać w rękach jedzenie chociaż popatrzeć na barszcz czy kotlety w lodówce 6. (a głodzenie to przecież tylko jeden z punktów bogatego repertuaru rosyjskich tortur) Warszawa, 27 kwietnia – 11 czerwca 2023 *** zaczęło się czytam na koniec dnia i wiem że chodzi o to po czym wiele się spodziewamy może nawet zbyt wiele co pewnie nie zakończy wojny może nawet niczego nie zakończy ale czuję jak po ciele rozlewają mi się wiara nadzieja miłość i zbieram siły żeby je wszystkie pomieścić w sobie Warszawa, 8 czerwca 2023 |
Переклад з польської — Анна Грувер.
Куратор та редактор розділу — Олег Коцарев.
Фото: Bartosz Bańka
Анна Грувер — українська письменниця, поетка, перекладачка, есеїстка. Членкиня PEN Ukraine. Народилася у Донецьку, де жила до 17 років. На початку повномасштабного вторгнення мешкала в Харкові. Дебютний роман Анни Грувер «Її порожні місця» вийшов друком 2022 року у «Видавництві Старого Лева» вже під час повномасштабної війни. Роман увійшов до списку найкращих книжок року за версією PEN Ukraine. Анна Грувер також є авторкою поетичної збірки «За вашим запитом нічого не знайдено» (2019), її вірші перекладалися англійською, французькою, німецькою, польською, чеською, литовською, івритом та ін. мовами. Перекладає з польської і на польську есеї і сучасну поезію, з англійської переклала збірку оповідань Кеті Ферріс «хлопцідівчатка /boysgirls/» (2021) і у співпраці з Василем Махном поетичну збірку Богдана Задури «Прості Істини» (2024). Наразі працює над другим романом «Нерухомість», фрагмент із якого вперше анонсувався у Vogue Ukraine восени 2023 року. Живе в Києві та Кракові.