Вірші Еви Шелбурґ-Зарембіни в перекладах українською
Категорія: «Світова поезія українською» | Переклад: Наталія Кудіна | Перегляди: 147
Ева Шелбург-Зарембіна (пол. Ewa Szelburg-Zarembina) — польська письменниця, поетеса та сценаристка, громадська діячка. Найвідоміша як авторка численних творів для дітей, між 1922 і 1979 роками опублікувала десятки романів для дітей та дорослих, а також сотні оповідань, віршів та інших творів. У період з 1968 по 1976 рік очолювала Капітул Ордена Усмішки. У той час (разом із Севериною Шмаглевською) ініціювала програму збору коштів, яка врешті призвела до будівництва Інституту здоров'я меморіалу дітей, найбільшого та найсучаснішого центру педіатричної допомоги в Польщі.
|
***
Idzie niebo ciemną nocą, ma w fartuszku pełno gwiazd. Gwiazdki błyszczą i migocą, aż wyjrzały ptaszki z gniazd. Jak wyjrzały, zobaczyły, to nie chciały dłużej spać. Kaprysiły, grymasiły, żeby im po jednej dać. Gwiazdki nie są do zabawy, bo by nocka była zła. Jak usłyszy kot kulawy, śpijcie ptaszki, aaa… *** Jak szło słonko spać Musieli mu dać Tych puchowych chmurek krzynkę Na poduszki, na pierzynkę, Żeby mogło spać... Jak chciał miesiąc wstać, Musieli mu dać Na buciczki srebrnej rosy, By po niebie nie szedł bosy, Kiedy musiał wstać... Słoneczko już śpi, Miesiączek już lśni I nie wiedzą wcale o tem Teraz, przedtem, ani potem Co mój mały śni... Wiosna idzie! Przyleciały skowroneczki z radosną nowiną, zaśpiewały, zawołały ponad oziminą: – Idzie wiosna! Wiosna idzie! śniegi w polu giną! Przyleciały bocianiska w bielutkich kapotach, klekotały, ogłaszały na wysokich płotach: – Idzie wiosna! Wiosna idzie! po łąkowych błotach! Przyleciały jaskółeczki kołem kołujące, figlowały, świergotały radośnie krzyczące: – Idzie wiosna! Wiosna idzie! prowadzi je słońce! Szara godzina Szare niebo za oknem. Szare drzewa w sadzie. Szary deszcz się na wszystkim szarą mgiełką kładzie. Szary piesek pod piecem krótką pali fajkę i szaremu kotkowi prawi długą bajkę o małej, szarej myszce, która siedzi w norze i wcale w ten dzień słotny na dwór wyjść nie może. *** Szedł czarodziej przez rzeczkę, zgubił złotą laseczkę, a z nią wszystkie swe czary, co ich miał tam do pary. Stanął smutny nad rzeką, łzy po brodzie mu cieką. Teraz każdy się dowie, że to w lasce są czary, a on sobie - pan stary jak ci wszyscy nieważni panowie, jak ci wszyscy zwyczajni panowie. *** „Oj, na niebo wyszły chmurki! Z górki, dzieci, na pazurki, Bo nuż deszczyk ten majowy kapu-kapu-kap, na głowy?” |
***
Іде небо в темінь ночі В пелені несе зірки Вони світять і блискочуть - Що й прокинулись пташки. Повилазили з гніздечок І не хочуть більше спать Капризують, вередують Просять зірочку їм дать. Та зірки не для забави - Буде ніч без них сумна. Вас почує кіт кульгавий, Спіть, пташата, а-а-а... *** Як сонце лягало спати, То мусили йому дати Пухових хмаринок торбинку На подушку і на перинку, Аби воно могло спати... Як збирався місяць встати, То мусили йому дати На ніжки сріблясті роси, Щоб не ходив небом босий, Аби він міг встати... Сонечко вже спить Місяць вже блищить І не знають вони про те І не довідаються ніде, Що моє дитятко наснить. Весна іде! Прилетіли соловейки З радісною новиною Затьохкали, заспівали Над озиминою: - Йде весна! Весна іде! Снігу вже нема ніде! Прилетіли лелеченьки В біленьких капотах, Клекотали, торохтіли На високих плотах: - Йде весна! Весна іде! По талих болотах! Прилетіли ластівочки, По колу кружляли, Бавилися, цвірінькали, Радість промовляли: Йде весна! Весна іде! Сонце вже її веде! Сіра година Сіре небо за вікном. Сірі дерева у парку. Сірий дощ огортає усе Сірим блиском серпанку. Сірий песик біля печі Курить свою файку І сірому котику Оповідає байку Про маленьку сіру мишку, Що сидить у хаті І не може в день цей сірий На дворі гуляти. *** Йшов чаклун через річку в долину Та й загубив золоту тростину, А разом з нею усі свої чари, Котрі зникли тепер як примари. Став він сумний над водою, І сльози течуть бородою. Бо тепер кожен дізнається, Що чаклунство в тростині ховається. А він – всього лиш людина, Нікчемна стара людина, Як всі інші звичайні люди. *** Небо вбралося в хмаринки, Нумо, дітки, до хатинки! Бо весняний дощик вмить Крап-крап-крап і задощить. |
Переклад з польської — Наталія Кудіна.
Куратор та редактор розділу — Олег Коцарев.
Наталія Кудіна — працюю вчителькою української мови для дітей української національної меншини в одній з краківських шкіл, у 2024 році стала лауреаткою Академічного перекладацького конкурсу Noc Tłumaczy 2024, присвяченому творчості Збігнева Герберта, у 2022 році переклала на українську мову «Мій перший буквар» для видавництва GREG (Краків), зараз працюю над перекладами творів Елізи Ожешковської «Марта» і Анети Жуковської «Mięcho».