Вірші Анатолія Кудрявицького в перекладах Юлії Мусаковської
Категорія: «Світова поезія українською» | Переклад: Юлія Мусаковська | Перегляди: 6366
Анатолій Кудрявицький народився в Москві. Його батько був родом з Дніпра, мати – ірландського походження. Закінчив Московський медичний інститут. Кандидат медичних наук. Працював дослідником в області імунології, журналістом, літературним редактором. Писати почав у кінці 1970-х. Перше оповідання опублікував у 1989 році, першу підбірку віршів – у 1990 році. З 1992 року також пише вірші англійською. З кінця минулого століття постійно живе в Дубліні (Ірландія); працював експертом при Irish Literature Exchange; у 2006–2009 роках викладав письменницьку майстерність в Ірландському письменницькому центрі.
Опублікував три романи, зокрема «Летючий голландець» (М., вид-во «Текст», 2013; 2-і вид.: М., вид-во «Ексмо», 2019) і «Гра тіней в безсонячний день» (М., вид-во «Текст», 2014) і книгу повістей та оповідань «Парад дзеркал і віддзеркалень» (М., вид-во Текст, 2017), а також вісім книг віршів російською та сім англійською. Книги віршів виходили також в перекладі італійською і румунською мовами.
Переклав та упорядкував п'ять антологій російської, української та німецької поезії в англійських перекладах, що виходили у Великій Британії та Ірландії. Серед них – антологія сучасної української поезії The Frontier: 28 Contemporary Ukrainian Poets (Glagoslav Publications, 2016). У 2020 році отримав премію Англійського ПЕН за антологію російської дисидентської поезії 1960-1980, Accursed Poets (Smokestack Books, 2020).
Зараз редагує англомовний журнал експериментальної поезії SurVision. Його вірші та проза перекладалися основними європейськими мовами. У 2009 – 2010 році був членом журі міжнародної літературної «Дублінської Премії».
Anatoly Kudryavitsky. Poems
Stone Touch things turned to stone silhouettes sitting in a circle their candle eyes touch your touch Silent whirlwinds of essence droplets of crimson and marine blue juices of anger, panicking corals What was mine is now detached Every name has a body sapphire thieves wear fire cathedrals enter their minds Mark the identity blush Pity never comes back Grade these granules of havoc Tetrahedrons of your ages walk into your walk How it all turns to stone | Камінь Доторкнись до скам'янілого, постатей, які сидять у колі, їхніх очей-свічок, доторкнись до свого дотику. Тихі вихори суті, краплі малинового й морського, соки гніву, нажахані корали. Що було моїм — відламано. В кожного імені є тіло, сапфірові злодії одягли вогонь, собори входять до їхнього розуму; глянь, як шаріються від самовизначення. Жалість ніколи не повертається. Сортуй ці гранули хаосу; тетраедри твоїх віків входять у твою ходу. Як це все перетворюється на камінь... |
The Shooting Down of MH17 A huge sunflower dying in the sky… Send the rain back to the clouds, switch off the tiny stove-fire flames of the bluets. Black soil always talks to itself, and so does the radio. Wake up, watch the stars thaw. Sink back into sleep. | Збиття MH17 Гігантський соняшник гине в небесах. Поверни дощ назад у хмари, вимкни язички полум'я волошково-блакитних пальників. Чорнозем завжди говорить сам зі собою, і радіо теж. Прокинься. Поглянь, як тануть зірки. Потони знов уві сні. |
Judas He slurps the blue sky jelly. Crickets chirr in his beard; a little ugly planet swells inside him. He unrolls the scroll that reads: "If you give birth to pebbles, they will grow into mountains.” Tin whistle music sprinkles yew trees with silver. He’s the world’s broken rib. He’s alive. He is. | Юда Він сьорбає желе блакитного неба. В бороді цвіркочуть коники; в животі розбухає маленька потворна планета. Він розгортає сувій, де сказано: «Якщо ти народиш камінчики, вони виростуть горами». Звуки свищиків бризкають на осики сріблом. Він — зламане ребро світу. Він живий. Він є. |
Bunin: Portrait with the Person Missing In the mirror behind his back recent times are floating red flags and standards of the Cossacks his reflection a hollow silhouette into the space he left a man is being squeezed he can’t go in groans then somehow manages – and the framework of parallels and meridians cracks all over the globe | Бунін. Портрет з відсутністю об'єкта В дзеркалі за його спиною пливе недавнє минуле: червоні прапори і козацькі штандарти. Його віддзеркалення – порожниста постать. Когось втискають у залишений ним простір, той не вміщається, крекче, потім якось влаштовується – і каркас паралелей та меридіанів тріскає по всій земній кулі. |
Chamber Music Maturity comes with a punnet of golden plums. It says, refrain from eating the fruit. Inside my room there’s another, invisible. As the day sheds its colours, the plums too become indiscernible. And I am beginning to resemble an old plum tree; its leaves rustle as I breathe. | Камерна музика Зрілість входить із кошиком золотавих слив, говорить: тільки не їж їх. Всередині моєї кімнати – інша, невидима. День струшує кольори; сливи теж поволі зникають. А я стаю схожим на старе сливове дерево; дихаю – і листя шелестить. |
The Invisible Cinema On the screen of my address book a green movie: houses collapsing people going into exile dying To an outsider's eye some names digits | Незриме кіно На екрані моєї телефонної книжки зелене кіно: будинки руйнуються, люди вирушають у вигнання, вмирають. Для стороннього ока – просто імена, цифри. |
Siciliano 1. The sultan of Brunei was here with a car wider than any road 2. Silence its architecture Pull the silk of this shoreline sing fire to the earth sing the black triangle always hanging over you sending birds out retrieving them into a ruby smoke 3. Dead sand-coloured lakes... Poetry doesn't originate in miracles and cathedrals A mind juggles planets before sleep stops tomorrows from trickling in 4. There's always a train that runs in circles Screeching fingernails crying curtains Brakes won't grip | Siciliano 1. Султан Брунею був тут з автомобілем, ширшим за будь-яку дорогу. 2. Тиша, її архітектура. Стягни шовк берегової лінії, заспівай вогнем землі, заспівай чорним трикутником, який завжди висить над тобою, випускаючи птахів, повертаючи їх рубіновим димом. 3. Мертві озера пісочного кольору. Поезія не з'являється із чудес і соборів. Мозок перед сном жонглює кометами, щоб не впустити завтрашній день. 4. Це завжди потяг, який біжить по колу. Вереск нігтів, плач завіс. Гальма – несправні. |
Переклала з англійської Юлія Мусаковська спільно з автором. Редактор добірки – Олег Коцарев.
Юлія Мусаковська (1982) – українська поетка, перекладачка. Авторка чотирьох поетичних збірок: «Чоловіки, жінки і діти» (2015). «Полювання на тишу» (2014), «Маски» (2011), «На видих і на вдих» (2010). Вірші перекладені англійською, шведською, литовською, іспанською, польською, болгарською, російською, німецькою мовами та на іврит. Лауреатка багатьох літературних конкурсів, зокрема «Смолоскип», «Витоки», «Привітання життя» ім. Б.-І. Антонича, DICTUM та ін. Перекладає шведську та англомовну поезію українською, а також сучасних українських поетів англійською мовою.