Вірші Ахмада Ямані в перекладах українською
Категорія: «Світова поезія українською» | Переклад: Богдан Горват | Перегляди: 5010
Ахмад Ямані (أحمد يماني) єгипетський поет і перекладач, літературознавець. Закінчив арабську філологію Каїрського університету (1992), захистив докторську дисертацію в Мадридському університеті Комплутенсе (2014). З 2001 року мешкає в Мадриді. Автор і ведучий програм арабської служби іспанської телерадіокомпанії RTVE. Автор п’ятьох збірок віршів: «Білі вулиці» (1995), «Під родинним деревом» (1998), «Квіти у волоссі» (2001), «Неправильні місця» (2008), «Посеред кімнат» (2013). Відзнаки: Нагорода імені Артюра Рембо від Французького Інституту в Єгипті (1991), лауреат Міжнародного фестивалю «Бейрут 39» (39 найкращих арабських письменників віком до 40 років, 2010), відзнака «Поети іншого світу» (Poetas de Otros Mundo, 2015)
Ахмад Ямані (Єгипет)
З книги «Неправильні місця» (2008)
الصرخة أختي صرخت في الليل: خذوني إلى بيت أخي وهناك صرخت في الليل نفسه: لا لا أعيدوني إلى بيت أبي أعادوها وعندما همّت بالصراخ ثانية كان الليل قد مضى والرجال ذهبوا إلى العمل. أختي صرخت في الليل: خذوني إلى بيت أبي أخذوها وهناك صرخت لا لا أعيدوني إلى بيت زوجي أعادوها وعندما همّت بالصراخ ثانية كان الليل قد مضى والرجال ذهبوا إلى العمل. أختي لم تعد تصرخ منذ أعوام فقط تسير في الشارع تلقي نظرة على كل بيت يقابلها وتحلم أنها تصرخ في الليل وأنهم يأخذونها و يعيدونها في طريق لاأوّل له و لا آخر. في الطريق مشت التقت جثة ملقاة على الجانب بثقب في الصدر تسيل منه الدماء سريعاً صنعت عجينة من لعاب و تراب وسدّت الثقب تنفست الجثة وقامت على قدمَى هيكل عظميّ قبّلتها وعادت إلى مكانها. أختي صرخت في الليل: خذوني إلى الطريق صرخت والليل كان يمضي والرجال يذهبون إلى العمل. | Крик Моя сестра скрикнула якось вночі: Відведіть мене до дому брата! І в домі брата закричала тієї ж ночі: Заберіть мене до батька! і її забрали а коли готова була закричати знову ніч вже минула а чоловіки пішли на роботу. Моя сестра закричала вночі: Відведіть мене до дому батька! і її відвели. Там вона скрикнула: Ні! Ні! заберіть мене до мого чоловіка! і її забрали а коли готова була закричати знову ніч вже минула а чоловіки пішли на роботу. Сестра вже не кричить багато років вона ходить вулицею стаючи перед кожним будинком і мріє як буде кричати вночі як її забиратимуть і відводитимуть вулицею без початку і без кінця. Йдучи натрапила на мертве тіло на простріл у грудях з якого витікала кров швидко вона змішала слину з глиною і замастила простріл тіло ожило підвелося на кістках своїх ніг щоб поцілувати її та повернутись на місце. Моя сестра кричала вночі Заберіть мене на вулицю! вона кричала минала ніч чоловіки йшли на роботу. |
الحبّ الحبّ كان ضربة واحدة دون فأس أو يد كان دلواً من الماء البارد تسبح فيه الرأس والقدمان وكان سريراً في مستشفى ودماء تنقط من الغرفة للحمام. الحبّ كان تقيؤاً في بيوت الأصدقاء وهم يجرون هنا وهناك باحثين عن أمل في النجاة. الحبّ كان جارحاً كشوكة في وردة في حديقة مبلولة في بيت مهجور عاش فيه رجل وحيد ودُفن في إحدى غرفه. الحبّ كان الغرفة. كان حذاء الرجل الذي لم يفنَ. كان الستارة المهترئة التي سترت بقاياه قليلاً. الحبّ كان خادمة الرجل الوحيد التي تضرب الأولاد المتطفّلين وتمضي لتبكي وحيدة أكثر وحدةً من صاحب البيت. الحبّ كان اللحظة التي تضرب فيها الأولاد وهم يتسلّقون أشجار التوت في الحديقة المهجورة. الحبّ لم يكن أبداً شجرة التوت. الحبّ كان هي بوجهها المستدير وعينيها الذاهلتين هي التي كانت مرّة واحدة. الحبّ كان قفزة من الدور العاشر كان تفتّتاً على الطريق كان نقاط الدم من الرصيف إلى عربة الإسعاف. الحبّ كان الجسد النحيف الذي قذفوا به مرّة من السيارة وكان السيارة التي تخبط عمود الإنارة. الحبّ كان الدولاب المغلق في الغرفة المغلقة في بيت الجدّ المغلق. الحبّ كان السيجارة المشتعلة لحارس بيت الجد. الحبّ كان اللصّ الذاهب ليسرق بيت الجد. الحبّ كان السيّدة المريضة كان الرعب من جسدها الذاوي وعينيها والطعام المسلوق الذي يحملونه إليها. الحبّ كان الفأس التي تضرب. الحبّ كان اليد التي تمسك الفأس. | Любов Любов була ударом без сокири чи руки відром холодної води що плавали в ній голова і ноги лікарняним ліжком де кров тече до туалету із кімнати. Любов була блюванням у знайомих в хаті що бігали туди й сюди шукаючи надії порятунку. Любов була колючою немов шипи троянд в обісцянім садку біля покинутого дому де жив самотній чоловік похований в одній з кімнат. Любов була кімнатою взуттям чоловіка нетлінним завіскою бляклою що ледь приховує рештки його. Любов була служницею самотнього що лупцювала малих збитошників і усамітнювалась щоб поплакати іще самотніше від самого господаря. Любов була миттю якої бито дітей за шовковиці у занехаянім садку. Любов ніколи не була кущем шовковиці. Любов з її круглим лицем і розгубленим поглядом була лиш раз. Любов була стрибком з десятого розмазуванням тротуаром цівкою крові від асфальту до швидкої. Любов була худорлявим тілом викинутим із машини машиною що ліхтарі збиває. Любов була зачиненою шафою в зачиненій кімнаті зачиненого дідового дому. Любов була вогником цигарки стражника дідового дому. Любов була злодієм що йшов обкрадати дідів дім. Любов була хворою жінкою була страхом у її змарнілому тілі у її очах у звареній для неї їжі. Любов була сокирою що завдає удару. Любов була рукою що тримає сокиру. |
البيت صنع بيتاً من الرمل ثم داسه بقدميه. من الكرتون ومزّقه بيديه. من الخشب شمعة كان يتدفأ بها أحرقته. من الصفيح بمساعدة أحد أصدقاء الحيّ اختلفا على ملكيّته فحطمته العائلتان دون هوادة. صنع آخرَ من الحجر على طرف المدينة احتلّه حاملو الأسلحة. من الجبل دكّوه لإقامة أوتوستراد. عاد ليلاً إلى حيث سقطت رأسه ولم يجد البيت فقط تعرف على بضع حمامات كانت تتطلع إليه ليلقي إليها حبة قمح أو شربة ماء. | Дім Збудував дім із піску та розтоптав його. Із картону зім’яв його. Із дерева і свічка що зігрівала спалила його. Збудував бляшаний будинок і не без участі знайомого з району посварився за право власності обома родинами безжально його розвалили. Звів із каменю на околицях міста і його зайняли озброєні люди. У скелі скелю зрівняли з землею для прокладення автостради. Однієї ночі він повернувся туди де з’явився на світ і не знайшов дому тільки впізнав кількох голубів які дивилися на нього сподіваючись на жменьку пшениці або мисочку води. |
الطريق يحمل رغيفاً ويمضي، في كلّ خطوة يرمي قطعة منه كي تدله على الطريق. لا يعرف أين يذهب، لكنّ قطع الخبز تقوده. الرغيف انتهى وما وصل. حاول العودة متتبعاً فتات الخبز لكن الطيور كانت سبّاقة. وقف في مكانه وكان ألم رهيب ينخر معدته وخوف مبهم ينبعث من الأركان الأربعة المظلمة التي تحيط به. | Дорога Тримаючи в руках хліб, він ішов, за кожним кроком лишаючи по крихті, щоб ті були йому за дороговказ. Він не знав, куди йде. Його вели крихти. Хліб закінчився, але він ще не прийшов. Він спробував повернутися, керуючись шматочками хліба, та птахи були першими. Тоді він залишився стояти на місці, і нестерпний біль роз’їдав його зсередини, а невизначений страх підбирався з темряви всіх чотирьох сторін, що його оточували. |
بيتنا القديم من كوّة في الحائط ينسلّ خيط شمس مرّتين في العام لينير وجه الأب الممدّد على الكنبة. مرّة يوم زواجه ومرّة يوم عمله بالحكومة. | Наш старий дім У віконце в стіні двічі на рік прослизає промінчик сонця, щоб освітити лице батька, випростаного на канапі: у річницю його шлюбу і в день прийому на державну службу. |
بائعة التبغ يدها على العلبة وقدمي خارج البيت. فجأة تعتم، وهي تواصل فرك التبغ على فخذها اللامعة. تتوقف قليلاً تنقل نصف التبغ إلى الفخذ الآخرى وأنا أدخل في الدهليز الطويل وأبدأ التدخين. | Тютюнниця Її долоня лежить на скрині, мої ноги виходять з дому. Не припиняючи скручувати тютюн на своїм лискучім стегні, вона раптом трохи вагається. Уповільнює рухи й перекладає половину тютюну на друге стегно, а я ступаю в довгий прохід і запалюю. |
واحد وعشرون جراماً أعلنتُ في لحظة مهيبة أمام عائلتي أنّ روح أبي قد حلّت فيّ وأن عليهم أن ينتبهوا، إذا ما متّ في سريري، إلى أن جثتي ستفقد اثنين وأربعين جراماً من وزنها وهذا قد يساعد في فهم أوضح لأبعاد عظامي عندما يصبون الماء فوق رأسي ويرفعون ذراعي عالياً كي يطالوا الإبط النائم فوق شعراته القليلة. | Двадцять один грам На урочистому родинному зібранні я заявив, що в мене вселилась душа мого батька, і щоб перевірили, коли помру у своїм ліжку, чи не втратить моє тіло сорок двох грамів ваги, це допоможе якнайкраще осягнути довжини моїх кісток, коли поливатимуть мені голову і, підіймаючи догори руку, щоб відкрити онімілу пахву, митимуть той клаптик волосся. |
Переклад з арабської – Богдан Горват. Куратор та редактор розділу – Олег Коцарев.