Вірші Тадеуша Слів’яка в перекладах українською
Категорія: «Світова поезія українською» | Переклад: Кирило Поліщук | Перегляди: 3936
Тадеуш Слів’як (Tadeusz Śliwiak) – польський поет, перекладач, актор. Народився у Львові. Емігрував до Польщі після Другої світової війни. Навчався на медичному факультеті у Варшаві, в Академії фізичного виховання у Вроцлаві, але закінчив лише Краківську вищу акторську школу. У Кракові розпочав акторську діяльність. Працював на телебаченні, у редакціях журналів.
Як поет дебютував у 19 років, а перша збірка «Астролябія з соснового дерева» побачила світ, коли Тадеушу було 25. Із того часу опублікував близько 30 книжок. Лауреат кількох престижних літературних премій.
Buty Wróciły z wojny mego ojca buty skóra twarda spękana i rozpruta w szwach A gdzie nogi – spytałem a gdzie nogawice gdzie onuce wojskowe gdzie obcasów stuk? Ale buty milczały wywaliły języki dysząc w progu domu zlizywały krew | Чоботи Повернулися з війни батькові чоботи тверда шкіра потріскалась і розійшлася по швах А де ноги – запитав де штанини де онучі де стукіт підборів? Але чоботи мовчали вивалили язики дихали на порозі злизували кров |
Drugi brzeg Przyszedł do mnie w skórzanej kurtce i powiedział że wszystkie mosty są jego mosty samobójców i przemytników mosty porwane przez wodę i te wysadzone w powietrze i klęczące w rzece ileż to napodróżowałem się mostami - mówił drugi brzeg rzeki zawsze był piękniejszy kiedyś wszedłem na most i musiałem zawrócić ten most stał w Awinionie nad rzeką Rodan prawdę mówiąc była to połowa mostu mostu tańczących na moście nie wiem skąd we mnie ta słabość do mostów może stąd że na nich spotykałem ludzi podobnych do mnie kiedy szli w moją stronę ku swojemu brzegowi | Другий берег Прийшов до мене у шкірянці і розповів що всі мости належать йому мости самогубців і контрабандистів мости викрадені водою висаджені в повітря і по коліна в річці скільки подорожував мостами – сказав другий берег річки завжди був красивіший колись вийшов на міст і мусив вертатись той міст стояв в Авіньйоні через річку Рона правду кажучи то була половина моста моста танцюючих на мосту не знаю звідки в мені ця слабкість до мостів може все через те, що на них зустрічав людей схожих на мене коли вони йшли у мій бік до свого берега |
Anioł z tytoniowego dymu Palisz już trzeciego papierosa nad twoją głową unosi się anioł z tytoniowego dymu Wiem, gniewasz się na mnie więc powiedz mi coś do słuchu zaklnij szpetnie – ale nie milcz zimno mi od twojej obcości czy będziemy tu siedzieć tak do końca świata? Las patrzy na nas jak na swoje zwierzęta krzyknął jakiś ptak księżyc już chodzi po niebie natura zachowuje się godnie nie zauważa nas | Янгол із тютюнового диму Палиш уже третю цигарку над головою звивається янгол із тютюнового диму Знаю, що злишся на мене скажи мені щось хоч вилай мене – але не мовчи холодно так від твоєї відчуженості будемо так сидіти аж до кінця світу? Дивиться ліс на нас як на своїх звірів птах якийсь закричав місяць вже бродить по небу природа поводиться пристойно і не зважає на нас |
* * * z wszystkich domowych sprzętów najmniej wdzięczne jest lustro im dłużej cię zna tym szpetniej mówi o tobie a już najgorsze jest to że zamiast siedzieć cicho raz po raz powtarza to swoje maniakalne słówko: "prawda, prawda, prawda" i coraz częściej przypomina jakieś nieznane drzwi za którymi ciemno | * * * серед усіх побутових речей найменш вдячним є дзеркало чим довше тебе знає тим огидніші речі про тебе говорить а найгірше те що замість того аби сидіти тихо повторює знову і знову своє маніакальне слівце: «правда, правда, правда» і щораз більше нагадує якісь невідомі двері за якими темрява |
* * * Mieszkam we Lwowie tu się urodziłem wyjeżdżam stąd czasem nawet dość daleko do innych dzielnic świata na przykład do Krakowa do Liege albo do Buenos Aires ale mieszkam we Lwowie chociaż nieobecny lecz nie z mojej winy więc to Lwów mieszka we mnie | * * * Живу у Львові тут народився часом виїжджаю навіть досить далеко до інших частин світу наприклад до Кракова до Льєжа чи Буенос-Айреса але живу у Львові хоча і відсутній але не з моєї вини значить це Львів мешкає в мені |
* * * Lwów mieszka we mnie jego ulice to najpiękniejsze wersety poezji | * * * Львів мешкає в мені його вулиці – це найпрекрасніша поезія |
* * * zobacz jak zmalał nasz odległy dom niewiele większy już od gdańskiej szafy kiedy go weźmiesz na spytki - usłyszysz jak skrzypi jego stare drewno jak podłodze dokuczają dreszcze w kredensach cicho brzęczą filigrany szmery chowają się po kątach zegary rozsypują swoje suche ziarna i drażniąc wieczność maszerują w miejscu czy dostrzegasz nasze w tym domu dzieciństwo głęboko utopione w lustrach? | * * * подивись як змалів далекий наш дім не набагато більший за ґданську шафу коли допитаєш його – почуєш як скрипить його старе дерево як докучає підлозі дрижання у шафах тихо дзвенять келихи шуми ховають по кутах годинники сіють сухі свої зерна і дражнять вічність марширують на місці чи бачите ви в тому домі наше дитинство що потонуло у глибоких дзеркалах? |
Klucz Przetrwał mój dom z czerwonej cegły w gęstym lesie dymów wysokich przetrwał mój dom z dziurami w murze oblepiony listami rozstrzelanych przetrwał mój dom czerwony jak pamięć boję się tam powrócić obchodzę go dookoła ilekroć sięgnę do kieszeni po tytoń po ziarno dla ptaków zawsze znajduję klucz do bramy od bramy mojego czerwonego domu wrzucałem go do wody ciskałem go do ognia zakopywałem w ziemi wracał i mówił jestem twoim sercem | Ключ Вистояв мій дім із червоної цегли у густому лісі диму високого вистояв мій дім із дірами у стіні обліплений розстрільними списками вистояв мій дім червоний як пам’ять боюся вертатись туди блукаю довкола коли шукаю в кишені тютюн зерно для птахів завжди знаходжу ключ від воріт від брами мого червоного дому кидав його у воду жбурляв його у вогонь закопував його в землю він вертався і промовляв я твоє серце |
З польської переклав – Кирило Поліщук. Куратор та редактор роздіду – Олег Коцарев
Кирило Поліщук – поет, прозаїк, перекладач, координатор проекту «Міст» (електронні антології). Лауреат кількох літературних премій та конкурсів, зокрема Міжнародної німецько-української премії імені Олеся Гончара (2017), «Смолоскип» (2016), Корнейчуковської премії (2015). Фіналіст перекладацької премії «Метафора» (2016).
1
Віктор Рибіцький