Тадеуш Домбровський «Люди обмінюються словами»
Категорія: «Світова поезія українською» | Переклад: Остап Кінь | Перегляди: 1866
Тадеуш Домбровський (1979) – польський поет, есеїст і критик. У Польщі вийшло шість збірок поезії: «рум’янці» (1999), «e-mail» (2000), «мазурка» (2001), «Те Деум» (2005, 2008), «Чорний квадрат» (2009) і «Поміж» (2013). Упорядкував антологію «Поза слова. Антологія віршів 1976-2006» (2006) та збірку польської поетки Зузанни Ґірчанки «Вознесіння Землі» (2014). Редактор літературного часопису «Топос». Окремими збірками поезія виходила в перекладі німецькою: «Schwarzes Quadrat auf schwarzem Grund» (2010) і «Die Bäume spielen Wald» (2014); англійською «Black Square» (2011); естонською «Te Deum» (2015); чеською «Černý čtverec» (2015). В українському перекладі вийшла збірка «Чорний квадрат» (2013).
Лауреат Премії Горста Бінека (2014), Літературної нагороди міста столиці Варшави (2014), Премії Косцєльських (2009) та Премії Губерта Бурди (2008). Живе у Ґдині.
Тадеуш Домбровський
З нових віршів
Переклав з польської Остап Кінь
***
Люди обмінюються словами, слова обмінюються людьми.
Щодня кохання грається іншим язиком, іншими
вустами, носить стрінґи під габітом. Найгірше,
що може трапитися, - каже слово, - це
приклеїтись до речі, це так нудно як розмова
після сексу з кимось, кого ти не знаєш і не бажаєш
знати. Часом людина наштовхнеться на людину,
смерть на смерть, кіт на кота. Тоді вони набирають
води у рот і назавжди потрапляють у словники.
Остання ніч
Ми лежимо
поруч як два сірники,
а мої пальці
лічать склади
в хайку про розставання,
але щоразу у мене
виходить якась довша
форма.
Реінкарнація
Пам’яті
Чорний хлопець дивиться на мене протягом місяця
із зупинок метро та вітрин крамниць, зростає
нагорода за його віднайдення і знижується
якість світлин. Спочатку були кольоровими,
тепер висять скрізь ксерокопії, вичавлені
з мрущого ксерокса. Навіть його ім’я
годі прочитати. Йому не пощастило, що
вродився чорним, бо написане для нього чорнило
закінчиться раніше. На останніх відбитках
повністю подібний на мене.
Обірвана нитка
Щоночі завантаження системи Me&World.
Прокидаєшся і за мить бачиш усе в слабкій
роздільності. Дорогою до ванної вдаряєшся
гомілкою об восьмибітовий край крісла. Вмиваєш обличчя,
дивишся у дзеркало і нарешті стаєш справжнім,
пікселі слів щільно вкривають твій
забутий сон. Повертаєшся в кімнату,
вмикаєш комп’ютер як щоранку, але сьогодні
на екрані з’явилася тоненька лінія, пущений
стібок, мертва смуга, котра не хоче зникати,
попри те, що відкриваєш нові вікна. Ти відчуваєш
неспокій, але не здатний його назвати. Не вистачає тобі
щонайменше тисячу двісті чотири слова.
Сьогодні знову почув тишу після себе
Склянка молока. Порожня склянка молока. Чим відрізняється
від порожньої склянки води, від порожньої склянки повітря?
Є тиші: чоловіча, жіноча, ніяка.
Тиша перед бурею і тиша після бурі. Вночі
чую, як у саду опадають яблука. Цей звук
глухий як пень, тиша є після звуку, на котрому
висіли. Хіба порожнє небо не гарне? Будемо жити
в тиші по вуха, в Євстахієвій трубці.
Creative writing. Остання лекція
У кожному слові є сховок для брехні. Справджується
досконало, навіть, коли порожній. Напр., ти кажеш:
«Кохана, я тебе зрадив,» – вважаючи, що почуєш:
«Не клей дурня, котику, краще обійми мене». Завдяки
отаким сховкам існує поезія. Добре, якщо
уламки вірша є в сховку, а те, що ти читаєш,
виглядає як щира розмова людини з людиною.
Переклад з польської - Остап Кінь
Куратор та редактор розділу - Олег Коцарев
Остап Кінь – співперекладач збірки Тадеуша Домбровського «Чорний квадрат» (Meridian Czernowitz, 2013). Живе у Нью-Йорку.