Вірші Андрія Хадановича у перекладі Дмитра Лазуткіна
Категорія: «Світова поезія українською» | Переклад: Дмитро Лазуткін | Перегляди: 2634
Андрій Хаданович — білоруський поет і перекладач. За освітою філолог, спеціаліст з французької літератури. Закінчив філологічний факультет Білоруського державного університету (1995) і аспірантуру БДУ (1999). Викладає в БДУ історію французької літератури; також викладає в Білоруському гуманітарному ліцеї ім. Якуба Коласа. Член Союзу білоруських письменників і Білоруського ПЕН-Центра. Перекладає з французької, української і польської мови.
Перша книга віршів Хадановича була опублікована в українському перекладі: «Листи з-під ковдри» , Київ: Факт, 2002; в Києві була також опублікована його збірка вибраних віршів білоруською мовою: «From Belarus with Love» (Київ: Факт, 2005). Інші публікації: «Старыя вершы» (Мінськ: Логвінаў, 2003), «Лісты з-пад коўдры» (Мінськ: Логвінаў, 2004), «Землякі, альбо Беларускія лімэрыкі» (Мінськ: Логвінаў, 2005), «Бэрлібры: гісторыя ў чатырох фільмах» (Мінськ: Логвінаў, 2008). Вірші перекладались також на російську, польську, англійську, латиську, литовську, німецьку, словацьку мови.
На думку деяких критиків, поезія Хадановича — важлива подія сучасної білоруської літератури; в його творчості, що відзначається багатством мови, стилістичними експериментами, досягнення східноєвропейської «книжної» поезії елегантно сплітаються з елементами сьогоденної культури (рок, реп, міська говірка).
Андрій Хаданович
СТО КРОКІВ САМОТНОСТІ
переклад Дмитра Лазуткіна
***
вірю в прогнози погоди і власному оку
від спеки не буде спочинку спеці не скажеш відбій
ніби в запій я входжу у гарячінь глибоку
мінус надія бути в ній разом – мені й тобі
зранку шаманю ганяю хмари над головою
часом клинить думки але заклинає рука
і хмари йдуть без конвою і шиють сюжети канвою
на краєвидах липневих художника-мандрівника
з першого дня на голови валиться липень
сорокоградусним сонцем та я не здаюся без бою
вірю що в Вільнюсі дощ до бруківки липне
і на Тракай наповзає спиняючись над тобою
і я не можу заснути відморожений спекою
гіпнотизую слова що тобі не пишу
а ніч така величезна а ти безнадійно далека
ніби литовська краплина нічного дощу
***
Мала, я вийшов з дому, переглянувши свіжі новини,
саме коли починався третій період хокейного матчу:
канадці по повній програмі дрючили фінів,
чи, може, фіни канадців – ті також мачо.
А два з половиною роки тому ти плавала в снах,
мазала щастя на хліб мов чорноморську медузу…
Після пішла від мене до першого ліпшого нах-
імівця і, вочевидь, зовсім з’їхала з глузду.
Хтось казав що ти в інтернет ходиш, як на халтуру,
після себе лишаєш мертві живі журнали…
і пальці беруть дві октави кирилиці-клавіатури,
і погані рими б’ються в літературні портали.
І ще сім днів, ніби сім самураїв, у кімоно надзвичайних
йдуть повз мене, а на восьмий чи то дев’ятий
я розумію: для того аби забути одну вар’ятку, принаймні
потрібна друга вар’ятка, а де таку іншу взяти?
І що там на юзерпіку за голі ноги тягнуться спамити?
І що там за чарівничка сміється в нічному трамваї
тобі, обертаючись ? Бо час стикається з пам’яттю,
час стикається з пам’яттю – і вбиває.
***
він говорив їй дурниці він дарував їй конвалії
у іншім сюжеті о цій порі неможливі
вони обіймалися часто мов їх весь час фотографували
тільки моєму (моїй) не кажіть: очі молили
балтійські ночі і дні незворотні мов час назад
і очі від браку сну не злипалися ні на йоту
там де місце зустрічі неба і моря
цнотливо прикрив плакат
рекламуючи над пляжами автомобіль тойоту
а коли дженіз джоплін перекрикувала
гданського потягу тло
і зривалась на тишу що в темряві хороводить
він зрозумів що диво назавжди втекло
коли швидко дихаєш небо не в те горло заходить
і можна казати як кепсько стріляють амури п’яні
як важко в сучасному шоу з вимовлянням важливого
а твоя звичайна сорочка найближча до тіла духмяного
у іншім сюжеті о цій порі неможливого
СТО КРОКІВ САМОТНОСТІ
I just called to say I love you
Stevie Wonder
сто кроків самотності більш ніж мусиш і хочеш
коли за вікном то дощ то злива реве і плаче
ходять думки наліво й ліворуч хилиться почерк
і пишу починаючи з рими - втікач неначе
нині день і ніч зголосилися на нічию
і жодної манни з неба хіба що манка
а вже завтра зранку я зуб даю
ця осінь буде вологою як німфоманка
ця осінь буде вологою хоч переходь убрід
ніби горло не просихатиме до небокраю
але був би я навіть негром похилих літ
я б узяв телефон і сказав що тебе кохаю
МАКДОНАЛЬДЗ
А ще розкажу вам, що повідав мені один старий літератор:
"Слухай, Андрійко, профі зі стажем, допоки сам ще аматор
Потім іншим також розкажеш на здибанках ваших поганських.
Тож я тоді був у Штатах, на стипендії американській.
Я в макдональдз на ровері їхав. Вона перебігла велодоріжку,
Сказавши, що на траві куди цікавіше ніж в ліжку.
Вона була чорною,
спортивною,
крижаною –
як дієтична кола із льодом.
А я, мов молочний коктейль, був білим і жирним ботом.
Вона стріляла цигарки очима і підпалювала їх очима.
Чим я привернув увагу – не ясно, як і те їй сподобався чим я.
Вона була заміжньою, втім мене пригостила вишнями.
Запиталася: "Третім будеш?” - "Третій зайвий”, - відмовив я тишком.
Вона жбурляла вишневими кісточками у річку,
влучала у велосипедистів,
що відбивалися (у воді)
героїчно.
Вони крутили педалі і пальцем поблизу скроні,
А вона на колінах у мене – була мов на троні.
Я її називав – то гетерою з Риму, то гейшею з Окінави.
А вона казала: "Хто багато белькоче, той пропутить найбільш цікаве!”
І ще – що квітка для того, щоб рвати, бо потім зів’яне.
І ще – що пішла на славістику, бо її кохають слов’яни.
Одного зустріла в Берліні, наступного - на річці Вітьбі.
Тртім будеш?.. Зірки над нами до ранку грали у фрізбі.
Я казав їй, що сенсу немашка, а вона говорила, що єшка -
І тримала за хвостик, і ковтала мене як вишню або черешню.
Я стрибав з крижинки – на іншу в її дієтичній колі
Хапаючись за соломинку, що не врятує ніколи.
Переклад — Дмитро Лазуткін
Дмитро Лазуткін - поет, журналіст, перекладач, телевезійний ведучий. Автор книг: «Дахи» , «Солодощі для плазунів» , «Паприка грез», «набиті травою священні корови» , «Бензин» , «Добрі пісні про поганих дівчат», «Колядки і вальси», «Червона книга».
Лауреат літературних премій «Смолоскип», «Гранослов», «Культреванш», «Благовіст», «Літературний Олімп», «Русская премия», «Співдружність дебютів»(Таджикістан).
. Стипендіат програми Міністерства культури Польщі GaudePolonia (2004).
Чемпіон України зі слему, переможець слемів видавництва «Смолоскип» і фестивалю «Березневі коти». На міжнародному фестивалі «Порядок слів» у Мінську здобув титул Короля поетів. Автор пісень гурту «Козак систем».