26 Вересня 2020, 23:57 | Реєстрація | Вхід

Переклади віршів Еуґеніуша Ткачишина-Дицького

13 Липня 2015 о 13:59 | Категорія: «Світова поезія українською» | Переклад: Богдан Горват | Перегляди: 1383



Еуґеніуш Ткачишин-Дицький (Eugeniusz Tkaczyszyn-Dycki) - польський поет. 

Найбільшим досягненням Евґеніуша Ткачишина-Дицького вважають отримання 2009 року Nike – найпрестижнішої літературної премії у Польщі за збірку віршів «Пісня про залежності й узалежнення», яка свого часу викликала шок серед консервативно налаштованої літературної еліти Польщі.

Гнучкий і мелодійний стиль виділяє Ткачишина-Дицького з-поміж інших поетів. Граючись словами, постмодерніст легко виходить за рамки жорсткої польської граматики. Цікавою особливістю його віршів є суміш української та польської мов – поет народився та виріс у містечку Любачеві, на прикордонні двох країн. 

«Чистий, особливий голос», – так відгукуються про мелодійний ритм його віршів критики. 

Від 1990 року видав 14 поетичних збірок. Двічі був лауреатом Літературної премії Ґдині. Також є автором книги малої прози «Запліччя», друкувався у журналі «Креси». Одинак. Не веде блогу. Не має веб-сайту. Дуже рідко погоджується на зустрічі з читачами. Досі не дав жодного інтерв’ю!

Наразі живе у Варшаві, є улюбленцем польських рецензентів і критиків, які називають його Ружевичем свого покоління.

Вірші Ткачишина-Дицького перекладені англійською, німецькою, італійською, російською, словенською, українською мовами.



Eugeniusz Tkaczyszyn-Dycki
З книги «Коханка Норвіда»Переклав Богдан Горват
Джерело: Tkaczyszyn-Dycki, Eugeniusz. Kochanka Norwida. – Biuro Literackie. Wrocław, 2014 – 5-12 s.


І. Пісня про депортації

я прокинувся вночі і відкрив
правду котрої не хотів
знати: що це не мої вірші
хоч я і встиг прокрастися

до шкільних підручників і постаріти
це не моє місце
моє місце у Вільці Кровіцькій
у сусідній Боровій Горі

звідки вивезли мою матір на совєцьку
Україну та вона їм утекла


ІІ.

адже стверджено і підтверджено
що поезія мусить опиратися
перед усім отже не піддаватися
розумінню й осягненню

як то моя матір яку вивезли
потім вдруге в 1947 році
щоб не створювала більше
загрози але про це прочитаєш

собі в одній примітці
в моєму найістотнішому вірші


ІІІ. Груденщина

мою матір вивезли на совєцьку
Україну та вона їм втекла
не без допомоги двоюрідних братів
польських хлопців з АК що не зрадили

її вивезли потім вдруге
а на спустошеній знеможеній
батьківщині Груденщині зведено
згодом гарненький костелик (ніколи

у ньому не був) це не моє місце
моє місце у польщизні


ІV.

гарненький гарненький костелик
посеред давнього уніатського
обійстя але ніколи у ньому
я не буду у себе (хоч і написав був

багато віршів) це не моє місце
моє місце з того боку з матір'ю
я прокинувся вночі і відкрив для себе
правду котрої не хотів

знати: моє місце
у польщизні неначе у костелику


V.

гарненький гарненький костелик
посеред давнього уніатського
обійстя але ніколи у ньому
я не буду у себе хоч я вже встиг

прокрастися до шкільних
підручників і постаріти це не
моє місце (на думку пана
Чекальського) моє місце

у транспорті з того боку
з матір'ю у вагоні з худобою


VІ. Плач

матір вивезли потім вдруге
її не можна було не вивезти
з Груденщини у Боровій Горі
звідки бабуся годувала й допомагала

українським солдатам (щоправда завжди
під покровом ночі) закінчитись
це мало якнайгірше для жінки і дочки
різуна закінчитися мало іще гірше

для онука різунів
котрий зрадив але про це так само
прочитаєш собі в одній примітці
в моєму найтемнішому вірші


VІІ.

отже зрадив хоча й паломничав
на святу могилу отця Михайла
Вербицького у Млинах (щоправда завжди
під покровом листопадової ночі)

і біля неї вимовляв слова
молитви не пам'ятаю нині
про що молився у Млинах (щоправда завжди
за відсутності сполонізованого

ойца) але досі не можу забути
плачу моєї матері над тією могилою


VІІІ.

я прокинувся вночі
і відкрив правду
котрої не хотів знати
моє місце

або в польщизні (неначе
в костелику) або в вагоні
тобто з того боку з матір'ю
у вагоні з худобою хоч і не знаю

куди б я мав забиратися
пан Чекальський очевидно це знає



Богдан Горват  викладач КНУ ім. Тараса Шевченка. Цікавиться сучасною літературою і вивченням іноземних мов. Перекладає з арабської, польської, англійської та іспанської. Раніше переклади не публікувалися. Пригоди Богдана з польською культурою почалися ще років 6 тому. Тоді він був співзасновником і редактором порталу ukrpol.net, проекту який здобув широке коло читачів, але який довелося закрити у 2013. Подана добірка брала участь у конкурсі "metaphora", але не отримала нагороди.

0 коментарів

Залишити коментар

avatar