Мой бедный Йориг!.. Шоза хре.. Стоп. Это ведь не ты.. Бидняшко Элли? в мишуре?? соломенной мечты??? На полке памяти, в углу, Твой образ вечно-мил. Меняю пепел на золу (так Йориг говорил, когда богат стал сединой). А я б сменял всерьез июльских полдней рыжий зной на прядь Твоих волос.
Так, чекатиму, незрiвнянний мiй Омагодане)) Вiршик iз бiркою на нозi доти спочиватиме в морозильнику. Труп'ята не балакучi, але ж бо.. хтозна, чим вони займаються, коли ми не дивимось. Певне, нам повсякчас бракне терпiння зачекати на йiхнi откровення. Або то вони кволо збираються iз думками. Мiй вiршик буде терплячим шпигуном у тому товариствi, нишпоркою, добрячою пiдсадною качкою.. зрештою, таким собi гидким каченям. А хто зважатиме на каченя?! Усе чисто розбазiкають. Отак й дiзнаюся згодом, почiм в Китайi руберойiд.
Таким чином, загалом оця невеличка римована оповiдь - суть суб'єктивне викладення теорії відносності у поняттях чуттєвості. Суб'єктивне і спрощене (звідси й доцільність вжитку полегшених, розмовних рим). Переходячи на високоімпедансний рівень (щастя, ейфорії), дух отримує незвичайне прискорення, внаслідок чого особистий час учасника пригоди уповільнюється (дещо розмивається, як категорія). Та для стороннього спостерігача, яким, до речі, стає й сам учасник, щойно полишивши той паралельний вимір, час перебігу знаменної і жаданої події завше здаватиметься мізерним, недостатнім.
Олексію, виразом "Та нарешті забракло досвіду, що невдовзі усе мине!" ЛГ сповіщає про якісний перехід свого відношення до коханки від легковажного (щодо якого існує досвід швидкоплинності й подальшого забуття) до безумовної потреби у перебуванні цієї особи у своєму житті. Вже наступні слова вказують на ймовірність взаємності цього відчуття, бо інакше, навіщо дівчині нишком терпляче очікувати, доки досить розвидніє, щоби помилуватись сплячим ЛГ. Отже, на попередній досвід стосунків (зокрема, й із іншими) чекає провалля "вічності осяйних днів". Вічності - бо щастя, то є область нашого дотику до вічності, де "влюбленные часов (не разу) не наблюдают".
Звісно, "кострубата", Олексій, - то така собі крихітна піхотна міна-посмішка, що їх обожнює вкопувати задиркувата підсвідомість автора. Зрештою, має місце така собі інверсія змісту, коли дещиця попередніх слів випереджує остаточне розуміння логічного блоку наприкінці його. З приводу "річ-ніч", певне, чи не час оголосити увесь перелік рим, що "ветшают, как платье" й суворо заборонити вже надто секондові? Імхо, мені отам ця рима видається доречною, а еN мільйонів пальців, що торкались її до мене, сподіваюсь, не полишили по собі страшних інфекцій)) Щодо невизначеної приналежності "коханки" до ЛГ - слушно. Й "проте, коханку" наприкінці доцільно змінити на "Тебе - коханку". Якось пройшло повз увагу. Звісно, тоді будь-яке інакше трактування, аніж "мова йде від особи хлопця, що звертається до своєї коханки", унеможливиться.
По поводу 'йе', Оксана Андреевна, текст, как нередко случается, пришел на ходу (если не на бегу). И так же мельком был записан в русском редакторе. На буквы "є" сменил после и проглядел одну.
0