16 Серпня 2017, 17:59 | Реєстрація | Вхід

Вірші Сємьона Ханіна в перекладах Остапа Сливинського

16 Грудня 2015 о 12:21 | Категорія: «Переклади рос/укр» | Переклад: Остап Сливинський | Перегляди: 702


Сємьон Ханін - поет (Латвія). Народився 1970 року. Публікувався в журналах «Даугава», «Воздух», «Волга», «1913», «Karogs», альманахах «Вавилон» і «Орбита», російських антологіях «Девять измерений» та «Освобожденный Улисс», збірках «Nell’orbita di Riga», «Prekės iš kosmoso», «Worüber schweigen Freunde» та інших. Книги віршів «Щойно» (2003), «Пропущені подробиці» (2008), «Вплав» (2013). У перекладі чеською вийшла книга віршів «Щось із координацією рухів» (2009). У перекладі українською - збірка «Вплав» (Переклади Альбіни Позднякової та Льва Грицюка. — Львів: Позднякова А. Ю., 2015). Вірші Ханіна також перекладалися англійською, білоруською, італійською, латиською, литовською, німецькою, сербською, фінською, шведською та естонською мовами. 


Сємьон Ханін є одним із засновників текст-гурту «Орбита», що співпрацює з багатьма музикантами та художниками. Автор поетичних перформансів та інсталяцій, зокрема «Театр одного обличчя», «Пропущені подробиці», «Тривимірна поезія».



***

якось немудро прощатись завчасу
ця вічність із короткими перервами
правдивими тріщинами у фальшивому мармурі
і заледве чи хтось просив говорити про чималі розколини
але навіть у цих межах простір для сумнівів є

чи варто зараз чи згодом чи й зовсім опісля
в позі мокрого дерева при підозріло білій глухій стіні
мимохіть озвучувати погляд що зісковзнув з іще не проявлених полароїдних стель
із саморобних розбухлих дзеркал
не втримавшись у нерівному мармуровому світлі


***

я встав серед сплячих

я бувало вставав між поснулих

сном посталих
біля стіни
робітників та офісного планктону

і скраю
сном жандармів
що постали із мертвих

фараоновим сном
головою на північний захід

і навіть серед
сплячих сфінксів
половина у ліжку
а решта на килимі ще

я не раз вставав у дортуарах

коли не назавжди, то принаймні на пару тижнів
звільнений від позакласних занять

серед поснулих училок
що були кращі за найкращі з точилок

серед космонавтів закритих
у крихких скафандрах з фарфору

серед саламандр

дортуарних пружинних дверей
переповнені відра

серед поснулих у прокрустових задушливих шафах
лише хрускіт костей

серед поснулих у платонових тісних барлогах
на подушку тече слина

в паранджах і шаландах

на тісному плоті
на гребені сімдесят п’ятого валу

і я не раз користався не за призначенням
приставними ліжками

і навіть бувало ставав серед тих
хто заснув на посту
в полковий загорнутий прапор

спіть же спіть же спокійно
я встав


***

ой як заглух двигун на перехресті
вітер та й загув в кабріолеті
і підходив формений держиморда
козиряв церемонно й статечно

і казав упівголоса такі-от слова
над кермом схиленому шибайголові
ой казав-казав ще й приказував
держиморда шибайголові

що ж ти такий-сякий тягни-штовхай
що похнюпився, вирвиоко
а вчора ж либонь ти був златоуст
на танцполі ж ти був орангутанг

а сам позирав на заднє сидіння
не на жарт розгулялось буянисте
і не виймаючи руки з кишень
виніс мозок запаморочливій блондинці


***

аматорство, чисте аматорство
спостерігається очевидним чином
у впертих підкорювачів реальності
доки органи чуттів їх суміжні

вони не знають як, та хочуть просити пробачення
за перерахунок прогулів, не просто їх перераховуючи
а нумеруючи наново. й дійсність
кориться волі калькуляторів, доки вони
тягнуть час  – білет на іспит
із недійсною датою

та й починали вони не з ваговитими мануалами
а з брошурками завтовшки з пам’ятку лікаря
вадемекум залишений вдома сам по собі промокнув
органайзер розмила висока вода
хащі не збагнули їхніх глосаріїв
птахи повикльовували з вокабуляріїв літери

лише їх ясновельможності зорі
по-справжньому невимогливі
не помітили шпаргалок із формулами
відскакували від зубів, зачаєні в хмарах

милі, смішні, лише трохи сум’ятні
зачинені в готелі на суміжній вершині
в найостаннішім номері по коридору ліворуч
із видом на море, вийнятим з рами


***

поплював на долоні – тут пауза
мимовільна пауза – ну, опустились руки
ще поплював трохи – просто
так симпатично лягло – сніг ліг
і кулі лягли в десятку – і зліг генсек
і в долоню лягло топорище – просто
не почавшись іще – робота
змінилась – чим же ще –
перепочинком – і карта лягла
до карти – і агнець зліг із левицею
і злежались речі буденно ношені – 
так склалось – понадсильною ношею
пусти-но сльозу – краще не встанеш
а стежилось із будівлі навпроти –
ну й поплював би ще раз чи що


***

я їхав на вéлику, який сперли згодом
із подругою, що з нею через рік розійшовся
по вулиці, яку цілком перебудували
в кав’ярні, яку врешті взяли й зачинили

ми необачно цокотіли – то язиком, то педалями

на місці тієї кав’ярні тепер піцерія
я навіть заходжу туди
замовляю собі піцу з чотирма сирами
мені приносять а розрізи на піці
нагадують мені велосипедні спиці

ось так: спиці – піці

але зараз, коли я їхав на вéлику
зі своєю милою подругою
по всім відомій вулиці
в улюблену нашу кав’ярню
я геть не думав що з кожним натисканням педалей
я також підштовхував цей світ до ентропії й хаосу

хоч піца виявилась цілком собі нічого 

Переклад Остапа Сливинського. Кураторка й редакторка розділу - Маріанна Кіяновська.


Остап Сливинський - український поет, перекладач та літературознавець. З 2004 року працює на кафедрі польської філології ЛНУ імені І. Франка. Протягом 2003—2005 рр. був співорганізатором міжнародного літературного фестивалю-симпозіуму «Скрипти / Inscriptis», у 2006—2007 рр. — координатор Міжнародного літературного фестивалю в рамках Форуму видавців у Львові.

З 2009 року — член редколегії польсько-німецько-українського літературного журналу «Radar». Ініціатор і учасник кількох синтетичних мистецьких проектів («Повільне дзеркало», «Чотири сторони світла»). Член Асоціації українських письменників. Лауреат низки літературних премій. Автор поетичних збірок: Жертвоприношення великої риби» (1998), «Полуднева лінія» (2004), «М’яч у пітьмі» (2008), «Ruchomy ogień» (у польському перекладі Богдана Задури; 2009), «Адам» (2012), «Беглый огонь» (в російському перекладі Дмітрія Кузьміна, Анастасії Афанасьєвої, Ігоря Бєлова, Наталії Бєльчєнко та ін.; 2013).

Вірші, критичні статті та есеїстика перекладалися англійською, білоруською, болгарською, іспанською, латвійською, литовською, німецькою, російською, сербською, словенською, польською, португальською, хорватською, чеською, шведською мовами, публікувалися в українських та закордонних виданнях.

0 коментарів

Залишити коментар

avatar