Критикеса Тетяна Трофименко про роман «Мертві моделі»:
«Написаний легко, від авторського стилю не беруть корчі, сюжет розкручується згідно з вимогами жанру і явно розрахований на серію, що буде об’єднана довкола образу центрального персонажа — самопроголошеного детектива Максима Ґедзя. Свого часу він працював у міліції міста Горлівка, далі опинився в АТО (як не дивно, на боці України), а звідти, втративши руку, потрапив сторожем на шлагбаум офісного центру в Києві. З будки сторожа його витяг щедрий замовник, у якого зникла кохана дівчина‑модель. Далі слідство ведуть Максим та його племінниця Даша, які досягають успіху за допомогою працівника доблесної оновленої поліції і… теґів в Інстаграмі.
Ґедзь — класичний приклад детектива-невдахи (весь час полює не за тим підозрюваним; та що там полює — лупить ногами і розчавлює пальці плоскогубцями!). А ще — сексиста (вважає дівчат‑моделей «красивою худобою») і брутального супермена у стилі «привіт із 90-х» (може висцяти на пісуарі майже повністю ім’я АНТОН капслоком!). Не скажу, щоб цей образ був нереалістичним (крім сумнівних звитяг над пісуаром), але симпатичним його теж не назвеш. Далі вже самі обирайте, що вам важливіше — сюжет і реалістичність чи толерантність і повага.
Читати неодмінно, якщо хочете дізнатися, хто ж насправді вбивав моделей; чому горлівський мєнт опинився на «нашому боці»; чий голос лунає у нього в голові; а головне — хто такий Антон і за що його так!»
13 березня, 19:00. Київ, вул. Іллінська, 9
Подія у Facebook: https://www.facebook.com/events/562528304252115/