До 100-річчя Української національної революції та 150-річчя «Просвіти», 20 листопада, в Національному музеї літератури України (16 год. 30 хв.) відбудеться Мультимедійна презентація канадсько-українського видавничого проекту «Запізніле вороття».
Відомий в Україні та за кордоном учений, публіцист, громадський діяч, член національних спілок письменників і журналістів України, доктор філологічних наук, член центрального проводу Всеукраїнського товариства «Проствіта», професор Микола Тимошик представить свій 21-томний видавничий проект «Запізніле вороття».
В його основі – досі не друковані в Україні, заборонені свого часу радянським режимом, твори видатного діяча українського відродження, колишнього професора Варшавського університету, колишнього архієпископа Холмського і Підляського Івана Огієнка (митрополита Іларіона). Книги входять друком у двох видавничих серіях – «Рукописна спадщина» та «Зарубіжні першодруки».
У першій серії вже побачили світ такі твори Огієнка (Іларіона): «Рятування України», «Тарас Шевченко», «Розп’ятий Мазепа», «Богдан Хмельницький», «Українське монашество», «Містечко Брусилів та його околиці».
Твори другої серії: «Історія української літературної мови», «Українська культура», «Свята Почаївська лавра», «Слово про Ігорів похід», «Українська церква за час Руїни», «Українська церква», «Історія українського друкарства», «Рідна мова», «Наша літературна мова», «Служити народові – то служити Богові», «Ідеологія Української церкви», «Любімо свою Українську церкву», «Дохристиянські вірування українського народу», «Світильники землі української», «Як Святе Письмо ставало українським».
Кожна із цих книг представляє цілі пласти з історії української культури, які потребують політично не заангажованого переосмислення й достойного пошанування сучасниками. Книги ці, що чекали свого повернення в Україну більш ніж півстоліття, насичені колосальним фактологічним матеріалом, перепущені через небайдуже серце їх творця, спонукають думати і діяти.
Право на першовидання творів Івана Огієнка в Україні з канадських рукописних фондів професор Тимошик отримав від канадської сторони у 2000 році під час презентації у десяти найбільших міст Канади його нової книги «Лишусь навіки з чужиною: Іван Огієнко (митрополит Іларіон і українське відродження». Книга обсягом більш ніж півтисячі сторінок була написана на основі опрацювання автором колосального архіву митрополита Іларіона у Вінніпезі.
Видання проекту здійснюється під маркою відродженого професором Тимошиком у Києві Огієнкового видавництва «Наша культура і наука», що діяло до і після Другої світової війни у Польщі, Швейцарії, Франції та Канаді.
Презентація «Запізнілого вороття» відбувається в рамках здійснюваного видавництвом «Наша культура і наука» всеукраїнського туру-презентації забороненої раніше Огієнкової спадщини в регіонах України. Такі презентації вже відбулися:
В Україні: Тернополі, Львові, Миколаєві, Черкасах, Умані, Чернівцях, Хмельницькому, Кам’янці-Подільському, Кропивницькому, Запоріжжі, Житомирі, Вінниці, Херсоні, Чернігові, Ніжині, Барі, Острозі, Брусилові, Радомишлі.За кордоном: у Вінніпезі, Торонто, Гамільтоні, Саскатуні, Йорктоні, Едмонтоні, Ріджайні, Манреалі, (Канада), Римі, Мілані (Італія), Стемфорді, Клівленді, Вашингтоні (США), Лондоні, Мачестері (Великобританія), Люблині, Сяніку (Польща).
Особливе емоційне і пізнавальне враження від такої зустрічі залишається ще й тому, що розповідь професора Миколи Тимошика супроводжувалася показом рідкісних документів та інших матеріалів за допомогою мультимедійної системи.
Також у рамках заходу буде презентовано нові праці професора Миколи Тимошика про долю української еміграції і українського села:
«Його бій за державність триває» (К., Наша культура і наука, 2017, 376 с.«Його бій за державність» - документально-публіцистична розповідь про драматичні воловоди долі великого українця, створена на основі віднайдених автором мало знаних загалу документів у архівах України, Польщі, Швейцарії, Франції та Канади.
Сповнена злетів і падінь, успіхів і поразок життєва дорога героя поділена на три головні відтинки: в Україні, в країнах Західної Європи та на американському континенті. Акценти автора зосереджені довкола мінливих обставин, які формували різного Огієнка-Іларіона, але гартували головний стрижень характеру, головне життєве його кредо: українська Україна і Українська церква.
«Запізніле вороття» (К., Наша культура і наука, 392 с.)В основі документально-публіцистичної розповіді про творчий і науковий спадок Огієнка-Іларіона «Запізніле вороття» – драматичні колізії втілення творчих задумів автора за неймовірно складних житейських обставин, перипетії з побутуванням текстів, головні змістові домінанти творів, непроста дорога повернення їх із чужини в Україну. Йдеться про перші 21 том праць Івана Огієнка (митрополита Іларіона), що побачили світ у видавничому проекті «Запізніле вороття». Упорядником серії, автором історичко-біографічних нарисів та наукових приміток до цих книг виступає професор Микола Тимошик.
Двотомник «Село» (т. 1. «Зійти з безпам’ятства» (К., 2017, 420 с.) та т. 2 «Трудний шлях відмосковлення» (К., 2017, 580 с.)«Українська книга і світ» (К., Наша культура і наука, 2018, 516 с.) базована на архівних матеріалах Німеччини, Франції, Великої Британії, Польщі Канади, США документально-публіцистична оповідь
Українська і зарубіжна преса про книги професора Миколи Тимошика
Кожен, хто читатиме праці професора Тимошика, напевне, погодяться з думкою, що вони приваблюють читача авторською манерою викладу матеріалу, доступним емоційним стилем, більшість подій і фактів мають сюжетну основу розповіді й подані в хронологічному розвитку. Це викликає інтерес у читача вже з першої сторінки і не полишає його до останньої.
(Д-р Василь Верига. Газета «TheNewPathway-Новий Шлях», Торонто, Канада)
Із книг цього автора перед читачем постають і дивовижні легенди, і новітні факти, і документальні свідчення, добуті із суворо-мовчазних до пори архівів, і чіткі аргументовані висновки щодо тих чи тих ще й досі спірних проблем.
(Олена Логвиненко. «Літературна Україна»)
У книгах Миколи Тимошика доречно переплавляються й переходять у вищу якість сприйняття збагачені свіжістю, образністю думки та переживання довкола гарячих тем сьогодення і переконливість, аргументованість та доступність їх викладу.
(Газета «Sower-Сівач», Стемфорд, США)
Праці Миколи Тимошика про Огієнка полишають багато позаду низку вликообсягових, нудних монографій, що і нині таки створюються для пожирання паперу. Наукові тексти цього автора - це щирі й сумлінні дослідження, новий етап в українознавстві і в справі засвоєння велетенської спадщини нашого титана праці.
(Іван Пасемко. Журнал «Рідна Школа», США)
Микола Тимошик не соромиться своїх поривань і своєї залюбленості в предмет досліджень. Поважний, логічно виважений хід думки непомітно переходить у світ власного авторського «я». І ось такі публіцистичні акценти автора, не знижуючи наукових критеріїв його праці, роблять книгу доступною для всіх. Цей синтез кількох жанрових ознак на основі наукової монографії деталі більше характеризує стиль наукових публікацій (особливо в царині гуманітарних наук) розвинених країн Заходу.
(Академік Дмитро Степовик. Газета «Голос України»)
Микола Тимошик – перший з українських і зарубіжних учених, хто не лише одержав доступ до Огієнкового архіву у Вінніпезі, а й пропозицію канадської сторони опрацювати його з метою написання нової книги – і про митрополита Іларіона, і про долю української діаспори. Проблематика цієї архівної колекції за своїм обсягом та змістом не мають аналогів у світовій практиці.
(Академік Яким Запаско. Газета «Літературна Україна»)
Митарства і пошуки Огієнка-Іларіона та його однодумців непростими дорогами еміграції ніби накладаються на такі ж дороги і пошуки сотень тисяч земляків-українців, розкиданих житейськими і політичними обставинами в близьких і далеких світах, а їхні думки і сподівання суголосні багатьом нашим сучасникам - як в Україні, так і в розсіянні сущим.
(Протопресвітер Степан Ярмусь. Газета «Український Голос-Ukrainian Voice”, Вінніпег, Канада)
Саме Микола Тимошик, перечитуючи й переосмислюючи сотні безцінних огієнківських раритетів, назавжди потрапив у полон цього невтомного сівача на українознавчій ниві, став справжнім його речником. Він поклав своє життя на повернення в Україну цього духовного провідника нації, відкрив для нас цілий материк національного відродження, ім’я якому – Іван Огієнко.
(Леоднід Кореневич. «Робітнича газета»)
Перш ніж сісти за робочий стіл літератора, Микола Тимошик «перелопатив» воістину гори архівних справ, уперто докопуючись до істини. За масштабами охоплення матеріалу, лаконічністю і завершеністю сюжетів, цінним фактологічним матеріалом, барвистою мовою цей двотомник можна без перебільшення вважати своєрідною енциклопедією життя українського села.
(Степан Колесник. З передмови до двотомника «Село»)
Доля українського села однакова, що на Півночі, що на Півдні, що на Сході, що на Заході України. Читаю двохтомник Миколи Тимошика "Село" і дивуюся – скільки потрібно було автору вкласти натхненної праці, щоб так потужно, всебічно розкрити історію своєї Малої Батьківщини в контексті української історії. Незбагненно, неоціненно... Праця варта уваги всіх, особливо тих, хто розмірковує над долею України, її колиски - українського села, яке з наддпотужного націотворчого чинника справжнього непідкупного українства перетворилося сьогодні у "вмираючого колоса", в якому ледь жевріє духовне і культурне життя, або ж взагалі такого вже давно немає. По щирому заздрю автору перед яким розкривалися архіви, який роздобув чимало інформації, перед яким розкривалися (і не розкривалися) вуста старожилів, односельчан!
(Митрополит Львівський і Самбірський УПЦ КП Димитрій Рудюк, газета «Сіверщина»)
Микола Тимошик не соромиться своїх поривань і своєї залюбленості в предмет досліджень. Поважний, логічно виважений хід думки непомітно переходить у світ власного авторського «я». І ось такі публіцистичні акценти автора, не знижуючи наукових критеріїв його праці, роблять книгу доступною для всіх. Цей синтез кількох жанрових ознак на основі наукової монографії деталі більше характеризує стиль наукових публікацій (особливо в царині гуманітарних наук) розвинених країн Заходу.
(Академік Дмитро Степовик. Газета «Голос України»)
Книга М. Тимошика корегує розуміння й бачення українського села, змінює ставлення до нього. І не вірити йому не можна, адже цитування оригінальних документів таки доводить інше, ніж про це написано в низці творів класиків так званої дожовтневої української літератури. Чому вони так негативно описували українське село? Чи не виконували чиєсь завдання, так принизливо описуючи сілких трударів, настоятелів церков, храмів? Навіть Нечуй-Левицький, виходець із духовної сім’ї і, власне, й сам духівник, але написав «Афонського пройдисвіта»? Чому акцент робився лише на їхні негативні грані життя, побуту? Чому селян більше представляли якимись батраками, недолугими до господарювання? На цим так сильно й переконливо спонукає задуматися сучасний автор «Села».
(Іван Забіяка. «Сіверянський літопис»).
Не обов’язково прочитати всі томи «Історії…» Грушевського, аби знати історію України. Аби її відчути достатньо – так, як це зробив Микола Тимошик у двокнижжі «Село», - описати-створити цілу белетрестичну енциклопедія рідного села, яку легко можна екстраполювати на історію й долю всієї України (адже у двох томах: «Зійти з безпам’ятства» і «Трудний шлях відмосковлення) охоплено часовий діапазон від козаччини до 1970-х років.
(Павло Мамай. «Літературна Україна»)
Автор подав неймовірно пронизливу й драматичну сцену, якої не описав ні Шекспір ні жоден із письменників-сюрреалістів, коли маленька дівчинка, пухнучи з голоду, ссала молоко в собаки породіллі, таким чином продовживши своє страдницьке життя ще на кілька днів.
(Павло Мамай. «Літературна Україна»)
Всеукраїнське товариство «Просвіта», Фундація ім. митрополита Іларіона (Огієнка)
Довідки: Тимошик Микола (+38) 097 96 888 77 Електр. адреса: nkin@ukr.net