25 Травня 2020, 10:34 | Реєстрація | Вхід
/ Події / 14 грудня: презентація книжки Наталі Пасічник "Пастух бджіл" (м. Київ). - 12 Грудня 2012

14 грудня: презентація книжки Наталі Пасічник "Пастух бджіл" (м. Київ).

Категорія: «Події»
Дата: 12 Грудня 2012 (Середа)
Час: 15:46
Рейтинг: 0.0
Матеріал додав: pole_55
Кількість переглядів: 1000




14 грудня відбудеться презентація поетичної книжки Наталі Пасічник "Пастух бджіл" у головному приміщенні НСПУ на Банковій, 2. Початок о 17 00.

Вірші Наталі Пасічник дуже ритмічні і плавні. Спроби узагальнень і психологізму, метафоричність, апеляції до міфологічно-архетипового, а також схильність до ефектних, майже афористичних формулювань - ось, здається, ті головні «кити», на яких ґрунтується її поезія.

«Пастух бджіл», а намальована сова. Нова книга Наталі Пасічник. Читач глянув на обкладинку - і не зрозумів, як пов'язана назва із зображенням. Далі слідує коротка анотація на два речення. І читач поліз до тлумачного словника з'ясовувати значення слова «архетиповий». Отже, перед тим, як почати читати, пересічний віршолюб уже двічі «спотикнувся».

У збірці знаходимо три розділи, кожен з яких має назву. Останній іменований так само, як і вся книга в цілому. Він - найбільший. Перший - найменший. З нього традиційно і слід почати.

«Портрети доби Ренесансу». Цей розділ налічує 8 віршів, усі вони - безіменні. Один має ініціальну присвяту - Г.Г. Це вірш ніби від імені чоловіка - жінці. Загалом у збірці неодноразово можна спостерігати такі родові коливання, коли поезія написана то від особи чоловіка, то від особи жінки. Прийом «очоловічення» надає поезії особливого психологізму.

Вид римування найчастіше АААБ і АБАБ. Розміри коливаються залежно від тематики. Строфи - чотирирядкові. Усього їх, як правило, три, але трапляються дві. Деякі вірші не розбиті на строфи. Це переважно білі вірші, якими найбільше рясніє третій розділ збірки. Що ж до першої частини, то в ній містяться вірші цілком романтичні, часом - еротичні, тоді як поезії третього розділу, навпаки, більш філософські.

Другий і третій розділи збірки вирізняються використанням німецьких фраз без перекладу у виносках. Один із віршів має німецьку назву - «Nach hause». В цілому назву мають 4 поезії другого розділу й 13 - третього. У кожній із частин міститься однойменний вірш, що дає назву всьому розділу. У третьому розділі знаходимо кілька присвят, зокрема Антоничу, Федюку, Скибі. Поезія «Елегії», що складається з трьох мікрочастин, присвячена таємничому Р.С.
Тематика віршів загалом різноманітна: тут і вірші про кохання з елементами еротичного, і вірші філософські з мотивами трагічного («накурено - спаковані постелі»). Усі вірші Пасічник - глибоко ліричні, часом навіть жіночні, а крім того інтелектуалізовані. Авторка використовує архаїзми, семантичне переосмислення («півні виклюють очі», замість ворон), повтори, алюзії (натяки). Сама назва збірки - це перифраз до прізвища поетки (Пасічник = пастух бджіл).

Свою книгу авторка намагається наблизити до числових текстів, тобто надати символізму структурі й змісту. Частин - три, кожна з них датована 2006, 2009 і 2012 роком у різниці в три роки між ними. Тобто бачимо прив'язку до фольклорного числа «3». Цим поетка створює навколо збірки ореол архетиповості.

Часом рядки поезій надто довгі - і зникає відчуття ритмічності навіть там, де рима, в принципі, є. Інколи тенденція до розлогості, розповідності, епічності заважає сприймати поезію як таку. Але суттєвим недоліком є не це. Більше спантеличують чорно-білі малюнки-абстракції, вміщені поміж віршами збірки. Їх роль у книзі не зовсім зрозуміла.

Коли читач, підходячи до стелажу із книгами, бере до рук котрусь із них, його увагу одразу привертає дизайн обкладинки і загальна структура книги. Спочатку він помічає, як виглядає книжка, як вона побудована, чи читабельний у ній шрифт, переглядає анотацію - і вже тоді потенційний покупець вирішує, купувати чи не купувати. Читатиме людина вдома, а от дивиться на книгу вона саме тут і саме зараз. Отже, перше враження від книги має спонукати до прочитання. Перше враження від книги Пасічник псується обкладинкою й анотацією на початку, а друге - незрозумілими малюнками всередині, які відволікають увагу від текстів. Інколи, в деяких моментах, збірці бракує простоти, яка б наблизила її до масового читача. Прочитавши анотацію, пересічна людина подумає: «Це - заскладно для мене». А в ідеалі кожна особа, розгорнувши книгу, має подумати: «Це - ПРО МЕНЕ! Це - ДЛЯ МЕНЕ». Людина повинна знаходити у книгах себе. У цьому, власне, успіх поширення твору(-ів) та завоювання нею(ними) якомога більшої читацької аудиторії.



Наталя Пасічник народилася 1984 року в місті Теребовля Тернопільської області.

За освітою - філолог-германіст. Закінчила бакалаврат Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка (2006), магістратуру Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича (2007), аспірантуру Львівського національного університету ім. Івана Франка (2010).

Автор поетичних збірок: «Елегія печалі» (Теребовля, 2002), «Портрети доби Ренесансу» («Джура», Тернопіль, 2006), «Гра в три руки» («Видавництво Сергія Пантюка», Київ, 2009).

Нагороджена преміями: конкурсу «Поетичні Майстерні» (2003), конкурсу видавництва «Смолоскип» (2005, 2008, 2009 рр.), конкурсу ім. Б. І. Антонича «Привітання життя» (2005), літерфесту «Неосфера» (2007), міжнародного конкурсу «Гранослов» (2008), часопису «Захід-Схід» (2008), часопису «Мистецька сторінка» (2008), фестивалю «Просто так» (2009), конкурсу «Рукомесло» (2009), журналу «Дніпро» (2009), конкурсу «Витоки» (2009), порталу «Буквоїд» за «Найкращу поетичну збірку» (2009), конкурсу оповідань «Прекрасне поруч» (2009, 2010 рр.), конкурсу «Коронація слова» (2011).

Асистент кафедри теорії і практики перекладу Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Відповідальний секретар Богемного Вісника «Культреванш». Член редколегії журналу «Золота Пектораль». Член Національної спілки письменників України з 2009 року.


За матеріалами: потралу "Буквоїд"



0 коментарів

Залишити коментар

avatar