Вірші Ії Ківи в перекладах українською
21 Листопада 2018 | Категорія: «Переклади рос/укр» | Переклад: Лесик Панасюк | Перегляди: 2185
Ія Ківа — поетка, перекладачка, журналістка. Народилася в 1984 році в Донецьку. Закінчила філологічний факультет Донецького національного університету. В червні 2014 року внаслідок російсько-української війни в Донбасі переїхала до Києва.
Пише російською та української мовами. Авторка поетичної книжки «Подальше от рая» (2018, Каяла). Вірші, рецензії та переклади друкувалися в часописах «Студия», «Слово\Word», «Нева», «Плавучий мост», «Новая Юность», «Новый мир», «Белый ворон», «Крещатик», «Октябрь», «Интерпоэзия», «Єґупець», «Poem», «Po&sie», інтернет-виданнях «Лиterrатура», «Цирк "Олимп"+TV"», «ArtPapier», «Helikopter», «Asymptote», «Артикуляция», в антологіях "Ukraińска nadzieja», «Антологія молодої української поезії III тисячоліття», на сайті Polutona та ін. Вірші перекладалися англійською, французькою, польською та литовською мовами.
Перекладачка роману Марії Галіної «Автохтони» українською (2016, Фоліо), спів перекладачка поетичної збірки Лесика Панасюка «Крики рук» (2018, kntxt). Перекладає вірші сучасних українських поетів (Сергія Жадана, Олега Коцарева, Юлію Стахівську, Аню Хромову, Лесика Панасюка, Олену Гусейнову та ін.), з польської перекладала Тадеуша Ружевича та есеїстку.
Лауреатка низки міжнародних та українських фестивалів та конкурсів. Лауреатка премії ім. Юрія Каплана (2013), лонг-лист премій «Белла» (2014), «Дебют» (2015, поезія), шорт-лист української перекладацької премії Metaphora (2018). Брала участь у фестивалях «Київські Лаври», «Книжковому Арсеналі», Форумі Видавців у Львові та інших заходах та колабораціях.
*** есть ли у нас в кране горячая война есть ли у нас в кране холодная война как неужели совсем нет войны обещали же что будет после обеда собственными глазами видели объявление «война появится после четырнадцати ноль ноль» и вот уже три часа без войны шесть часов без войны что если войны не будет до самого вечера ни постирать без войны ни приготовить чаю пустого без войны не испить и вот уже восемь дней без войны от нас нехорошо пахнет жены не желают ложиться с нами в постель дети позабыли улыбаться и ропщут почему мы всегда думали что война никогда не кончится станем же станем ходить за войной по соседям по ту сторону нашего зеленого парка бояться расплескать войну по дороге считать жизнь без войны временными трудностями в здешних краях считается противоестественным если война не течет по трубам в каждый дом в каждую глотку | *** чи є в нас у крані гаряча війна чи є в нас у крані холодна війна як невже зовсім немає війни обіцяли ж що буде після обіду на власні очі бачили оголошення «війна з’явиться після чотирнадцятої нуль нуль» і ось уже три години без війни шість годин без війни а що як війни не буде до самого вечора ні випрати без війни ні зготувати чаю чистого без війни не напитись і ось уже вісім днів без війни від нас недобре пахне дружини не бажають лягати з нами до ліжка діти забули як усміхатися й ремствують чому ми завжди думали що війна ніколи не скінчиться нумо ж нумо ходити по війну до сусідів по той бік нашого зеленого парку боятись розплескати війну по дорозі вважати життя без війни тимчасовими труднощами в тутешніх краях вважається неприродним якщо війна не тече по трубах у кожен дім у кожну горлянку |
*** человек с бедным лицом выходит курить на площадку привычного пятиэтажного дома жена его ежевечерне переливается и искрится накаливается и лопается выбивает пробки да будет свет думает он мигая да пребудет свет хоть откуда-нибудь | *** чоловік із бідним обличчям виходить курити на сходовий майданчик звичного п’ятиповерхового будинку дружина його щовечора переливається та іскриться розжарюється та лопається вибиває запобіжники хай буде світло думає він блимаючи хай прибуде світло бодай звідкілясь |
*** каждый раз как рождается новый человек бог на земле поет арии на итальянском бог на небе молится на латыни матушка ежели выживет купит ему разговорник пусть учится барабанить языком о воздух толкать перед собой слова и целые предложения до самого антракта а как велят подать свет пусть возьмет себе еды вдоволь и запасется свечами ибо обратно не берут наверх не принимают а путь неблизкий сколько ни листай справочники и путеводители каждый раз ошибаешься улицей или номером дома или девушкой которая часто перекрашивает волосы все такие хорошенькие работа на работу с работы забота от заботы к заботе шепот робкое дыханье роботы а мама в детстве просила называть ее Лелей не делать орфоэпических ошибок не покупать больше одной порции мороженого и слушать оперы Верди ни слуха не имея ни голоса я все еще пытаюсь быть прилежным мальчиком подайте граждане петушка на палочке | *** щоразу як народжується нова людина бог на землі співає арії італійською бог на небі молиться латиною матінка якщо виживе купить малюку розмовник нехай вчиться барабанити язиком об повітря штовхати перед собою слова і цілі речення до самого антракту а як звелять подати світло нехай візьме собі їжі вдосталь і запасеться свічками бо назад не беруть нагору не приймають а шлях неблизький скільки не гортай довідники і путівники щоразу помиляєшся вулицею чи номером будинку чи дівчиною котра часто перефарбовує волосся усі такі славні робота на роботу з роботи турбота від турботи до турботи шепіт боязке дихання роботи а мама в дитинстві просила називати її Льолею не припускатися орфоепічних помилок не купувати більше однієї порції морозива і слухати опери Верді ні слуху не маючи ні голосу я все ще намагаюся бути старанним хлопчиком подайте люде півника на паличці |
*** медленная жизнь холодные эскалаторные объятия секундомеры светофоров безжалостны как кардиограмма то чувство когда бежишь по первой дорожке и тебя обгоняет жизнь по первой дорожке каждый раз как переходишь улицу возле дома ждешь что в этот раз обязательно собьет машина и ты станешь зеленым светом в тени деревьев | *** повільне життя холодні ескалаторні обійми секундоміри світлофорів безжалісні мов кардіограма те відчуття коли біжиш першою доріжкою і тебе обганяє життя першою доріжкою щоразу як переходиш вулицю біля дому чекаєш що цього разу обов’язково зіб’є машина і ти станеш зеленим світлом у тіні дерев |
*** говорят «надежда умирает последней» ей делают множество операций выносят вперед ногами из реанимаций и она каждый раз приходит в себя в белых одеждах мы спляшем лучшие танцы в белых перчатках сыграем вещую музику но сегодня в ботаническом саду магнолии распускаются и тут же оказываются сморщенными лицами младенцев и в туалете городской клинической больницы № 18 пациент-смертник обнаруживает в мусорнике «Новый завет» плывет вдоль легких чернобыльская тоска плывет вдоль лодки треска о тринадцати плавниках черные маки на губах расцветают | *** кажуть «надія вмирає останньою» їй роблять безліч операцій виносять вперед ногами з реанімацій і вона щоразу приходить до тями у білих одежах ми станцюємо найкращі танці у білих рукавичках зіграємо віщу музику але сьогодні в ботанічному саду магнолії розпускаються і враз виявляються зморщеними обличчями немовлят і в туалеті міської клінічної лікарні № 18 пацієнт-смертник знаходить у смітнику «Новий заповіт» пливе вздовж легень чорнобильська туга пливе вздовж човна тріска з тринадцятьма плавниками чорні маки на губах розквітають |
*** под теплыми одеялами молчания в теле болезни путешествуешь в праздности слепоты в коконе раздвоенной воли ощупываешь очертания букв о нет мой сидур звучал по-другому если мы все еще в пределах еврейского алфавита отверженные в радужной оболочке ковчега темный коридор неразличения сворачивается лентой красно-горячей от жертвоприношений многим богам но мы ли здесь умом потрудились? | *** під теплими ковдрами мовчання у тілі хвороби подорожуєш у нічев’ї сліпоти у коконі роздвоєної волі обмацуєш обриси літер о ні мій сідур звучав інакше якщо ми все ще в межах єврейської абетки відринуті в райдужній оболонці ковчегу темний коридор нерозрізнення згортається стрічкою червоно-гарячою від жертвоприношень багатьом богам але чи ми тут згарувалися з глузду? |
*** собеседник пребывает там где водится воздух речь ведется там где водится война я есть там где не существую с тех пор как лицо мое внутренне переместилось мне снится вторая жизнь в зоне отсутствия вне времени контуры образов пустоты вправленные в воротнички тени угадываемые за черными шторами транспаранты без единой буквы ноги в отрыве от человеческого облика столько всего оказывается с тыльной стороны под нежным жиром воспоминаний на дне чемоданов с семейными фотографиями в пространстве межреберном что пытаешься эту пыль слой за слоем показывать себе как игру как слайды как в детстве как будто бы улица твоего рождения упирается в шахтную выработку на месте вторичной героизации перекладываешь советские запахи из кармана в карман не находишь себе места в переименованном мире но эти качели еще помнят твоих родителей и следовательно угрожают безопасностью копировальная бумага становится документом который долгие годы будет считаться безвозвратно утерянным | *** співбесідник перебуває там де вікує вітер розмова вирує там де вікує війна я є там де не існую відколи особа моя внутрішньо перемістилась мені сниться друге життя в зоні відсутності поза часом контури образів пустоти вправлені в комірці тіні що вгадуються за чорними шторами транспаранти без жодної літери ноги у відриві від людської подоби стільки всього опиняється з тильного боку під ніжним жиром спогадів на дні валізок із сімейними фотографіями у просторі міжреберному що намагаєшся цей пил шар за шаром показувати собі як гру як слайди як у дитинстві начебто вулиця твого народження впирається у шахтну виробку на місці вторинної героїзації перекладаєш радянські запахи з кишені в кишеню не знаходиш собі місця в перейменованому світі але ці гойдалки ще пам’ятають твоїх батьків і відтак загрожують безпекою копіювальний папір стає документом котрий довгі роки вважатиметься безповоротно втраченим |
*** что мы скажем о белой речи что ее молчали святые что запятые страгивались с мест и тишина прорастала молитвой а стало быть и годовыми кольцами ритма или скажем что наши песни украли российские люди и фигурами слушателей вскормлены все восточные земли что трагическое бездействие заливает воском раковины ушные что мы больше не различаем ни наших святых ни нашего бога или скажем что свет рядится в одежды смертные чтобы спеленать от нас будущее и прошедшее что священное отрицание требует новых жертв что и красный огонь бывает пламенем бледным что мы скажем о черной речи что дана она нам в утешение чтобы заполнить бессилием лакуны памяти чтобы изрыгать проклятия в праведной блевоте или скажем что мы больше не властны над речью белой или вообще ничего не скажем но говорить продолжим | *** що ми скажемо про білу мову що її мовчали святці що з місць рушали коми і тиша проростала молитвою а значить річними кільцями ритму або скажемо що наші пісні вкрали російські люди і фігурами слухачів вигодувані всі східні землі що трагічна бездіяльність заливає воском раковини вушні що ми більше не розрізняємо ні наших святих ні нашого бога або скажемо що світло виряджається в одежі смертні аби спеленати від нас майбутнє та минуле що священне заперечення вимагає нових жертв що й червоний вогонь буває полум’ям блідим що ми скажемо про чорну мову що дана вона нам для розради аби заполонити безсиллям лакуни пам’яті аби вивергати прокльони в праведній блювоті або скажемо що ми більше не владні над мовою білою або взагалі нічого не скажемо але говорити продовжимо |
*** ничто так не вгоняет в удушливость сопротивления как статическая энергия случайных вопросов требующих от тебя тебя уворачиваться ли от касаний или вбирать волны линиями тела в бессловесности утопая отдать ли свой разум иному замерев в нерешительности выдыхания медленное неприятие незнания отягощение интерпретациями поврежденный связочный аппарат нет ответа да ответа не знаю ответа среди недостроенных речевых конструкций в тайных комнатах умолчания от беды таиться | *** ніщо так не вганяє в задушливість спротиву як статична енергія випадкових питань що вимагають від тебе тебе чи ухилятися від доторків чи вбирати хвилі лініями тіла у німуванні тонучи чи віддати свій розум іншому застигнувши в нерішучості видихання повільна ворожість незнання обтяження інтерпретаціями пошкоджений сухожильний апарат ні відповіді так відповіді не знаю відповіді серед недобудованих мовних конструкцій у таємних кімнатах замовчування від біди таїтись |
Переклад з російської – Лесик Панасюк. Редактор добірки – Олег Коцарев.
Лесик Панасюк — поет, перекладач і дизайнер. Народився 1991 року в м. Житомирі. Автор книг «Камінь дощу» (2013), «Справжнє яблуко» (2014) та «Крики рук» (2018). Перекладає сучасну літературу з білоруської, російської, польської й англійської мов. Співперекладач поетичної збірки Дмитра Кузьміна «Ковдри не передбачені» (2018). Один з авторів книги для дітей про видатних українок «Це теж зробила вона» (2018). До друку готуються перекладні книги Вальжини Морт «Епідемія троянд» і «Як пробачити сніг» Артема Верле.
Лауреат низки поетичних конкурсів, зокрема Літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2013, 2014) та Молода республіка поетів (2013). Учасник багатьох фестивалів та мистецьких акцій в Україні та за кордоном. Вірші перекладені російською, польською, німецькою, французькою та англійською мовами.
