В той час, як ми гостювали на Форумі видавців, де розповідали про пригоди й згадували про всіх причетних до проекту «Wordyssey», українська поезія перетнула кордони Франції. Наступним прихистком поез стало помешкання поета та перекладача Флавіано Пісанелли.The 8-th phase of the project: from Italy -> to France: http://infogr.am/Wordyssey_Phases/Мапа мандрівки на GoogleMapФлавіано Пісанеллі (Flaviano Pisanelli, Рим, 1973) є лектором італійських студій в університеті Поля Валері - Монпельє. Він є членом дослідницького центру мови літератури, мистецтва та культури Півдня у Монпельє. Флавіано Пісанеллі є поетом і перекладачем. Він опублікував численну кількість доробок з літератури і кіноматографії Пєра Паоля Пазоліні та інших італійських митців 20 та 21 століть (Г.Уганетті, Е.Монталя, С.Квазімодо, П.Тонделі, С.Грассо, Г.Буфаліно, А.Меріні, М.Скалезі та інших). Його останні дослідження сконцентровані на аналізі італійської поетичної творчості (Г.Хайдарі, Б.Сердаковські, Т.Лайтеф, В.Лучіа де Олівєра та інші). Серед його публікацій - "Поезії призначень. Ономастика та топономіка випадковостей Євгенія Монталя та Trasumanar e organizzar П.П.Пазоліні" (Гренобль, ELLUG, 2008), також переклад текстів П'єра Паоло Пазоліні, Бруно Пінкарда, Гаймарда. Як поет, він опублікував такі твори: "Вага повітря" (2000), "Перли і глина" (2006) і двомовне видання "Блукаючі" (2013).Переклади Флавіано для проекту "Wordyssey”:Маріанна Кіяновська — українська поетеса, прозаїк, есеїст, перекладач, літературний критик та літературознавець. Член Національної спілки письменників України. 1997 року закінчила філологічний факультет Львівського університету. Координатор Львівського осередку Асоціації українських письменників.Diptyque (dédié à Milosz)si la ville où tout a commencén’était qu’une villepays etnon pas un point de fuitenon pas un tas de photographiesde visages d’hommes sans visagessi le vent si la neigesi les oliviers et les citronnierssi le café et le vinsi tout cela que sans exceptionla moitié du livre cachen’avait pas laissé de tachessur la peau sur le sol par exemplealors que nous traînons les ombressi le passé s’était uniquement écouléou plus qu’écouléplus que celaalors le poète n’aurait été quepoèteou plus que poèteplus simplement celui quimonte et descendde haut en basde haut en baset ainsi de suitela mort comme un soleil entre les ligneset même derrièreet un oiseau savantne resterait plus dans son nid ou dans la cagedans la barbe ou dans les yeuxdans la main ou dans la bouchemais quelque part là-dedansà l’intérieurvers le plus intimeen marchantincapable de volers’envolerait pourtant se posant ensuiteet ainsi de suiteСергій Жадан — український письменник, перекладач та громадський діяч. Літературні твори Сергія Жадана одержали численні національні та міжнародні нагороди, були перекладені тринадцятьма мовами. Сергій Жадан є також активним організатором літературного життя України, учасником мультимедійних мистецьких проектів, а також акцій громадянської непокори.Amour jusqu’à la mortTe souviens-tu de cette maison un peu suspecte?Là nous habitions tels de zombies désespérés.Un début de va-et-vient, le sommeil parmi les chaisesdans les baignoires, des misérables nuits d’hôtel,maintenant ta main sur la brique nue,sa tiédeur, son épaisseur,une véritable brique de boue.Te souviens-tu du vieil homme? Nous l’avions rencontré dans les escaliers.Aplati contre le mur pour nous faire passer,raide comme un cadavre, le regard méfiant dans ses yeux saillants.Il suivait chacun de tes mouvementsébloui par la splendeurde tes chevilles lumineuses de porcelainedans les colonnes de lumière et de poussièrepar la grâce de tes genoux qui dégageaient de la chaleur.L’agent de police qui a voulu nous voir était soupçonneux et méfiantquand il demanda: «Comment est-ce possible? Un mois! Un mois entier!Sans s’apercevoir de sa disparition? Qu’il ne donnait aucun signe? Depuis un mois?»«Non, vraiment!», me justifiais-je, «il a été le mois le plus beau de ma vie».«Et la mauvaise odeur?», insistait-il. «N’était-ce pas bizarre cette mauvaise odeur?»«Non. Pourquoi?», répondais-je. «Parfois la vie sent mauvais».«Il est mort dans son lit, vous savez? Au-dessus de votre tête? Etouffé dans le matelasposé par terre. Il s’en fallut peu que le plafond commence à goutter».À ce moment-là commença à la fenêtre l’été indescriptible,la radio transmettait des nouvelles amèressi j’avais été sur le point de mourir, la mort m’aurait surprise en écoutant les nouvelles.Tu as saisi mon cœur quand il voulait s’arrêter et à nouveau tu l’as nourri d’espérancesafin qu’il revienne battre encore sous ta main.Que dit celui qui se tourne pour te regarder?Que peut dire celui qui te regarde?De t’aimer jusqu’à la mort.Je t’aimerai jusqu’à la mort.Nous la secourrons afin qu’elle puisse se leverou nous coulerons dans l’obscurité de grottes et de tunnels.Continue, zombie, craque tes os,célèbre ta mort, joueton banjo démantibulé.Chante ce que tu connais mieux de n’importe qui d’autre.Le temps ne nous rend pas esclaves, notre chant le fait fuir.Jaillit heureux dans le creux de la main l’amouravec lequel jour après jour nous avons cultivé les fleursde nos tombes.Богдана Матіяш — поетеса, редактор, літературний критик. Навчалася в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». 2004 року закінчила магістерську програму «Філологія. Історія, теорія літератури та компаративістика». У 2004-2008 рр. була аспіранткою кафедри філології. Добірка віршів «Твоя любов проста й усміхнена» увійшла в антологію «Метаморфози. Десять українських поетів останніх десяти років». Перекладає з польської й білоруської мов. Редактор видавництва та часопису «Критика». Представник київської редакції часопису «Український журнал» (Прага). У 2010 році отримала нагороду від Союзу Українок Америки та Фундації Лесі та Петра Ковалевих за збірку «розмови з Богом».***ceux qui aiment s’émeuvent regarde qu’ils sont beauxtimides comme les premières lueurs de l’aubeconfiants comme les pigeonsceux qui aiment regarde comment ils sont généreuxavec quelle tendresse ils acceptent tout ce qu’il leur arriveregarde leurs mains pleines de trésorsleur peau leurs yeux leur joie limpideleur calme dans le sourire heureuxla paix d’une légère brise d’étéceux qui aiment sont comme les dauphinsde véritables gamins qui sautent hors de l’eauet des centaines de fois entrouvrent les anneaux des vaguesrépandant de la lumière autourils nous enseignent la gratitude pour ce qu’il y a et qu’il n’y a pas dans le mondeils nous enseignent doucement et avec confiance comment s’approcher des autressans obstination pour reculer aprèscomme dans le crépuscule la lumière s’éteint lentement l’oiseau se taitcomme l’eau de la terre s’écoule et jaillit encoreОстап Сливинський — український поет, перекладач та літературознавець. У 2000 році закінчив Львівський університет, після чого чотири роки навчався в аспірантурі при кафедрі слов'янської філології. 2007 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Феномен мовчання в художньому тексті (на матеріалі болгарської прози 60-90-х років ХХ століття)». Співупорядник перекладної українсько-білоруської поетичної антології «Зв'язокрозрив».Quelque chose là devant était toujours dans la lumièreQuelque chose là devant était toujours dans la lumière –et ce n’était pas un piquet,ni un signal de déviation,ni un réverbère de feu, ni un phare,demeure de personne,même pas la chasse ou la guerre de quelqu’unqui persisterait en ces lieux,ni homme ni animal,ni arbre desséchépour tomber dans son purgatoire,indestructible comme l’âme dans le corps luisant, niinvitation ou allusion, niquelque chosede solidaire avec nous qui n’avons aucune issue,quelque chose de désolant si nous sommes inconsolablesde décourageant si nous capitulons découragés face à la défaite.Sourde aux prières et aux conjurations réciproques,aussi bien en guerre qu’en paix,mais pas pour cela avec moins d’inquiétude sinotre silence dure plus longtemps.D’autant plus illuminépour les petits princes continentaux et pour ceuxqui se succèdent en bas des escaliers.Myopes et prudentscomme des mères vieillies.Et pas d’espoir, celaarrive souvent,il n’y a aucun espoir,c’est ainsi.Олег Лишега — український поет, драматург та перекладач. Перша його книжка під назвою «Великий міст» з'явилася у 1989 році, а вже через рік вийшла друком збірка «Оповідок давнього Китаю». У 1997—1998 роках Лишега відвідав Пенсильванський університет, отримавши стипендію Фулбрайта. Лишега — перший український поет, якого було нагороджено премією ПЕН-клубу за поетичний переклад.Chant 555Tant qu’il n’est pas trop tard: brise la glace avec ton front!Tant qu’il n’est pas trop tard: brise la glace avec ton front!Passe à travers, vas-y!Que le monde merveilleux se rencontre encore avec toi!La carpe fait exactement le contraire,s’essouffle dans les abîmes, plonge par-ci par-là.La carpe est làà attraper tôt ou tard.Mais tu es un homme et n’appartiens pas aux filets.Les carpes c’est bien autre chose: des siècles entiers par bandes.Plonger dans des tas de sable, épouvantables et sombrespour réapparaître à l’extrémité opposée.Mais notre temps, n’est-il pas toujours poursuivi?Une petite aile frotte l’autre…ça y est!Te sens-tu abandonné? Mais tu es un homme!Ne sois pas lâche: tu t’en sortiras toujours.Tant qu’il n’est pas trop tard: brise la glace avec ton front!Ô toi, immense, brisé, merveilleux monde nouveau!Прим.: вірші українською ви можете знайти за ось цим посиланням: http://litfest.ru/news/2012-12-17-240117 вересня, 2013 року.Бортовий журнал проекту «Wordyssey».Новини проекту ви можете знайтина Літературному порталі «LITFEST» (www.litfest.ru)та на сайтах інформаційних партнерів проекту:Форум видавців, Книжковий арсенал, "Obreeystore", ТСПП, "Платформа", "Київський міський туристично-інформаційний центр", Журнал "Community", Молоде радіо, Радіо "Культура", літклуб "Маруся", "MeridianCzernowitz", портал "Укр.Літ", портал "newstock", культурний портал "Експеримент", Портал "Буквоїд", Сайт "Телекритика", "АртВертеп", "Свідомо", "Друг читача", портал "Культура", портал join.ua, портал ukrhome.net, сайт "Almamater" та інші.Контактний e-mail: info@litfest.ruМапа мандрівки на GoogleMapФази мандрівки: http://infogr.am/Wordyssey_Phases/Про проект «Wordyssey»: http://litfest.ru/news/2012-11-27-2364Проект «Wordyssey»: Автори та вірші. http://litfest.ru/news/2012-12-17-24011-ша країна, 1-ший перекладач: Богдан Задура, Польща. http://litfest.ru/news/2012-12-24-24142-га країна, 2-гий перекладач: Іштван Ковач, Угорщина. http://litfest.ru/news/2013-03-01-25123-тя країна, 3-тій перекладач: Люція Шимановська, Чехія. http://litfest.ru/news/2013-04-03-25664-та країна, 4-тий перекладач: Андреас Третнер, Німеччина. http://litfest.ru/news /2013-05-09-26155-та країна, 5-тий перекладач: Рафаель-Хосе Діас, Канарські острови. http://litfest.ru/news/2013-07-01-26726-та країна, 6-тий перекладач: Башкім Шеху, Албанія. http://litfest.ru/news/2013-07-16-26897-ма країна, 7-мий перекладач: Арбен Дедя, Італія. http://litfest.ru/news/2013-08-02-27018-ма країна, 8-мий перекладач: Флавіано Пісанеллі, Франція.http://litfest.ru/news/2013-09-17-2738
Проект «Wordyssey». Восьма країна, восьмий перекладач: Флавіано Пісанеллі (Монпельє, Франція).
Категорія: «Новини»
Дата: 17 Вересня 2013 (Вівторок)
Час: 11:27
Рейтинг: 0.0
Матеріал додав: pole_55
Кількість переглядів: 2514
Дата: 17 Вересня 2013 (Вівторок)
Час: 11:27
Рейтинг: 0.0
Матеріал додав: pole_55
Кількість переглядів: 2514
