24 Листопада 2017, 10:32 | Реєстрація | Вхід

«у хиткому світлі» | Вірші Артема Верле в перекладах українською

26 Травня 2017 о 11:15 | Категорія: «Переклади рос/укр» | Переклад: Лесик Панасюк | Перегляди: 893



Артем Верле — поет, публіцист. Народився у 1979 році. Закінчив історичний факультет Псковського державного педагогічного інституту (2001) і аспірантуру на кафедрі естетики та етики Російського державного університету ім. О. І. Герцена у Санкт-Петербурзі, кандидат філософських наук (дисертація «Естетичні ритми історії», 2005). Має численні поетичні та наукові публікації. Учасник низки міжнародних фестивалів. Куратор циклу сеансів сучасної поезії у Пскові «Поэтопроектор». Автор книги віршів «Хворост» (2015). Лауреат Малої премії «Московский счёт» (2015). Вірші перекладалися польською, італійською та іспанською мовами. Живе у Пскові, працює викладачем. Одружений, виховує двох дочок.



У ХИТКОМУ СВІТЛІ 


*****

мій друже григорію
де ти мій друже григорію

ти на вершині будівельного крана
ти на вершині
будівельного крана в архангельську
григорію друже

ні ти не працюєш кранівником
і ти не пташка
і думати так було би помилкою
якщо я правильно тебе зрозумів

ти хотів подивитися де твій дім
а дім твій був дуже далеко
дім твій був дуже далеко
дім твій був домом далекого небесного плавання

а кран не був достатньо високим
хоча і здавалося що він достатньо високий
та виявилося що він низький
низький як усе що є

і навіть нижче

він виявився ямою
де тепер ти граєш у землянку
у тебе там є усе що треба
майже усе що треба

що може знадобитися
в один прекрасний момент

ось
поклади іще на земляну поличку
поруч з уламком дзеркальця
і цей вірш також



(З ДИТИНСТВА)

вони були такі добрі

схопили мене й умили
милі мої

огидні й сиві



*****

sunday times

прохолода одразу біля виходу:
ходімо годувати білок 

та білок нема
вони зникли з поверхні землі

ми годуємо плями світла
що застигли на стовбурах і столах

поки не виявляється
що і вони вже не приймають їжі

що і вони вже зникають



*****

усі сидять
і чекають снігу

птахи сидять
гілки сидять

снігу все нема
і в нетерпінні

гілки перелітають
від птаха до птаха



*****

тонкі гілки
я до вас торкаюсь

чуєте

є
така штука

рука



*****

ліс простягався
на багато десятків кілометрів

і тут
на кордоні

а там простягався ліс
на багато десятків кілометрів

за кордон
і небо було

ліс
простягався на десятки кілометрів

і небо на багато
десятків кілометрів

всередину
простягався ліс

і звірі
на багато десятків кілометрів

простягався вглиб
тут на кордоні

і на болотах
болиголов на десятки

кілометрів і багато
багато десятків кілометрів

на багато десятків кілометрів
простягалися вглиб

десятки кілометрів



*****

величезний сніг

раз і накриває місто
раз і накриває ліс

де їх тепер знайти
о де

як пробратися з лісу у місто
і з міста у ліс

стоїмо та чекаємо
бо ж було видіння

уазик у хиткому світлі
уазик на тремтливій зірці



*****

з пролитого
та́ту

проступила
велика голова

на тулуб холодком
світло на пляжі

у туманний день
туман на пляжі

у цей світлий день

затемнення
і люди що опинились

у землі
тут

виявляється не люди

ти подиви



*****

починаємо хай і
загальна задача

можливо наявна
неоднозначна

метод не визначений
мають бути

згадані реалії
а деякі реалії

мають лишитись
не згаданими

та наче
навмисно

останнє власне тільки
і вдається



*****

слабкий сніг
зісковзує з усього
у чорні проміжки
робить їх білими

хочу тобі зізнатися, снігу
люди не викликають у мене захвату
люди не викликають у мене радості
люди здаються мені марними для самих себе

майже всі, крім деяких живих
і деяких померлих

ти ближче, снігу
до деяких померлих

чи можна мене пробачити
бодай на деякий час 
хай і у випадковому місці

пробачити відсутність печалі та скорботи
пробачити радість
щодо
зараз уже не згадаю щодо чого

та це не була людина
це не була навіть близька людина

це було (можливо) слово
таке описове
що не мало сенсу

та здається, воно все ж було

не могло не бути

у чорних проміжках

Переклад з російської  Лесик ПанасюкРедактор  Олег Коцарев
У публікації використано фото Олександри Цибулі


Лесик Панасюк народився 16 жовтня 1991, Житомир. Поет і дизайнер. Колишній учасник кількох житомирських літературних об'єднань. Автор книг «Камінь дощу» (ГО «Форум видавців», 2013) та «Справжнє яблуко» («Смолоскип», 2014). Лауреат низки поетичних конкурсів: Літературний конкурс видавництва «Смолоскип» (2013, 2014), Молода республіка поетів (2013), тощо. Учасник багатьох фестивалів та мистецьких акцій. Вірші друкувались у сучасній українській та закордонній періодиці. Перекладений кількома європейськими мовами. 

0 коментарів

Залишити коментар

avatar