Національний «Котел»: полювання на пам'ять

Додав: oles_barlig 26 Серпня 2015 о 10:31 | Категорія: «Репортаж» | Перегляди: 965
Автор матеріалу: Олесь Барліг | Фото: Тетяна Чернова


24 серпня, в День Незалежності України, аматорська трупа показала у Запоріжжі виставу «Котел», де перетинаються реалії сьогоденної війни і долі людей на початку 20-го століття.

Авторка п’єси, режисерка і одна з акторок – Анастасія Косодій. Це друга її п’єса присвячена темі АТО (третя була закінчена днями) і друга напівдокументальна (перша, «Захопи мені облдержадміністрацію», зверталася до Революції Гідності у Запоріжжі). Усі актори у постановці непрофесійні, партнером у організації показу (в тому числі й як члени трупи) виступило обласне об’єднання «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.


Поруч із художніми текстами (окрім авторського Анастасії Косодій ще й вірші Василя Голобородька, Олеся Барліга й допис Віталія Жежери з книги «Літопис самовидців. Дев’ять місяців українського спротиву» упорядкованої Оксаною Забужко) в п’єсу інстальована жива мова. Це бесіда драматурга із запорізьким «кіборгом» В’ячеславом Зайцевим (його монологи у виставі втілив Андрій Бєліков), а також фрагмент програми «Знак запитання» за участі волонтерів із зони АТО, громадських діячів і журналіста Андрія Куликова.

Головний мотив твору – пам'ять. Родинна, національна, історична. Крізь шар довжиною у понад 200 кілометрів, крізь небажання пробачати і зрозуміти ми чуємо суголосся розповідей пов’язаних із подіями на Донбасі. А ближче до кінця вистави крізь шар часу і поколінь до нас долинає оповідь про хлопця, який в 16 років убив вояка УПА і змушений був тікати до Запоріжжя, однак вже ніколи не отримав душевного спокою підкорившись своєму страху (цю історію Анастасія винесла з власної родини).


Текст п’єси залишається мобільний. Вже під час репетицій він обростав новими сценами і фрагментами. Цей процес триватиме і надалі перед іншими показами, тож кожного разу це буде дещо інша вистава з новими персонажами. Вже зараз драматург відкрита для пропозицій у видозмінені п’єси. Сама авторка говорить про свій твір так:

«Ідея «Котла» з’явилась, коли в моєму інформаційному просторі стало забагато вербатіуму вояків і волонтерів, який я не могла – або могла, та це не мало б гідного художнього ефекту, - вставити у сценарій (працюю журналістом на запорізькому телебаченні). Спочатку він збирався просто в окремий файл ворду, потому виявилось, що усі фрагменти складаються у чітку картинку. Потім до міста привезли «Сіру зону» (вистава за докдрамою Дена та Яни Гуменних, режисер Галина Джикаєва), грати яку передбачалось простонеба, і я стояла на площі Маяковського, і думала: «Ого! То у нас сприймають нову драму? Окей». Потім ми зібрали у фейсбуці запорізьку команду і почали робити виставу.

«Котел» - історія двох вояків, які згоріли, але трохи не так, як належить за канонами художньої смерті, трохи «недостаточно велично» (один – у криївці, коли рускі кинули ракету на солому, яка прикривала схрон; другий – поклав занадто багато магазинів у кишені  і не зміг вилізти з бетера, у який влучив російський танк). Головна героїня намагається уявити свій діалог з ними – решта героїв створюють тло для цієї розмови. Власне, в назві не лише військовий котел, його значення більш метафізичне, це котел у якому ми всі варимося знову і знову»

Матеріал підготував - Олесь Барліг. Авторка світлин - Тетяна Чернова

0 коментарів

Залишити коментар

avatar