Ігор Астапенко «шампанське – пиво – шампанське» | Публікації | Litcentr
14 Листопада 2018, 18:01 | Реєстрація | Вхід

Ігор Астапенко «шампанське – пиво – шампанське»

Дата публікації: 29 Квітня 2018 о 20:21 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 1160 | Коментарів: 0
Автор: Ігор Астапенко (Всі публікації автора)| Редактор: Марія Банько | Зображення: Gaetan Lee


Ігор Астапенко народився 16 березня 1992 року в місті Біла Церква. У 2015 році закінчив КНУ ім. Т.Шевченка (Інститут філології). У 2018 році захистив кандидатську дисертацію в Інституті літератури НАН України

Учасник Книжкового арсеналуЛьвівського форуму видавців, ГогольФесту, «Мистецької платформи», «Арт-ковчегу», фестивалю Об’ємної поезії, Міжнародного поетичного фестивалю «Terra poetica» тощо. 

Окремі вірші перекладені італійською, російською, білоруською, англійською, польською, грузинською, румунською, чеською мовами. Фіналіст МРП (2015) та конкурсу «Dictum» від видавництва «Крок» (2015). Лауреат першої премії Міжнародного конкурсу «Гранослов» (2016), другої премії літературного конкурсу від видавництва «Смолоскип» (2018), Міжнародної україно-німецької премії О. Гончара, премії «Золотий кларнет» (2016), Коронації слова (2016). Засновник Всеукраїнського поетичного конкурсу «Гайвороння» та літературної платформи «Літстейдж». Автор поетичних збірок «Щільник» (2015), «Лихотомія» (2016).  



знання й незнання

я знаю: сонце виллється зі шкаралупиння 
і пісок кольору скандербезької груші 
кольору мусульманських долонь 
буде стигнути разом із нами

шкіперійські жінки з вологими солоними ногами 
будуть кволо – аваш-аваш! – рухатись до гірських будинків 
спродавши весь виноград і персики 
купивши теплого хліба кольору зубів старця

я не знаю: чи здатні ми на щось більше аніж сухе споглядання 
цього круглого розмаху 
руху супроти часу 
рокованого суцвіття ліній 
на наших дорогах 
називання як рятунок од тиші

(цукати в руках шкіперійських дітей 
наче герби фруктових смертей 
нагадують про малість подоби)

не знаю: чи наші серця б'ючись у червоних хвилях 
здатні сьогодні тримати пісок на дні 
у який люди занурюють ноги 
лишаючи фігурні сліди

знання й незнання – це дві квітки 
на могильній плиті розуму 
забереш одну – 
і знову починаєш жити


великий енвер

енвер ходжа 
чоловік із бункером замість серця 
купався в цьому лазуровому морі 
і мріяв про те щоби воно стало червоним

і чайки над ним мали б стати снігурами 
і сосна зробитись жовтневим кленом
кольору лососевого м'яса
і люди мали б стати червоношкірими 
із багряно-палахкими душами 
(я вже мовчу про сонце!)

безликий албанський вітре 
що не маєш ні подоби ні кольору 
що продуваєш наскрізь червону
прямокутну тканину 
на солоному тілі країни 
ким міг би стати ти?

я міг би стати відтінню ніжного серпанку 
поглядом зосередженого кажана
запахом із рота шкіперійського дитинча
що з'їло перестиглий персик

енвер ходжа 
чоловік із бункером замість серця 
сидить коло київського поета вано крюґера 
в одній із засмаглих кнайп албанії 
і п'є червоне сухе вино 
достатньо сухе 
але 
не занадто червоне


3-птих

_1_

тут найлегше спіткнутись 
струснути нутрощі від удару падіння 
зламати квіти кісток з червоними пелюстками

бо ти спиш 
а в мене тільки двійко очей 
і трохи більше слів для ритуалу насолоди

легіт заносить ув обшир кімнати 
думку старого нептуна 
про нагу русалку

_2_

вигнання сумнівів 
схоже на обрізання нігтів:
ти відтинаєш частинки себе 
але залишаєшся таким же обважнілим

маленькі місяці-молодики 
летять на шкіперійську газету 
прямо на людиноподібний кросворд 
по вертикалі: незрозуміле слово 
по горизонталі: незрозуміле слово

ти спиш і знаєш усі відповіді

_3_

тримання думки про тебе невагомим подувом 
нічим не відрізняється від тримання 
в руках повітряної кульки

хилитається хвіст різнокольорової нитки 
що ув'язнила повітря в кругляку 
думка тримається на хвилях дихання

прокинешся – втоне 
сестру народивши


шампанське – пиво – шампанське

сік персика тече по наших руках 
і мені чогось згадується 
як я розлив був шампанське "київ"
дуже морозної зими на твої рукавиці

тут є пиво "тірана" 
а значить наші країни чимось схожі 
персикова кров тече паралельно з людською – 
так течуть літачки хмаровинням

знаєш 
якщо назву нашого авіарейсу 
замінити алкоголем 
він звучатиме 
як шампанське – пиво – шампанське

а отже 
ми знов маємо повернутися 
до великої пляшки 
з мільйонами бульбашок 
заснованої трьома братами і готелем
на площі перемоги

щоби стати грайливими рухливими бульбашками 
точніше – повернутися до свого звичного стану


шкіперія

не ревнуй не ревнуй не ревнуй мене 
до дівчинки з чорним орлом на сукні 
який не злетить до голодної чайки

гайда співати так:
хвиля за щічку спіймала хвилю 
водорість держить медузу вітрилом 
сонце солоне повзе до Тірани
ми – тільки мушлі з морськими серцями

не ревнуй не ревнуй не ревнуй мене 
до жінки з форелевою душею 
що її заколисував бородань Скандербег

гайда співати так:
пальма відкинула тінь засмагати 
бідний рибалка зробився багатим 
вітер напився і спить молодий
ми – тільки квіти у тілі води

не ревнуй не ревнуй не ревнуй мене 
до бабусі з величезною книгою 
що починається з римської солі

краще гайда співати так:
море пузате втягнуло живіт 
дівчинка жінка й бабуся живі
мідії чорні вляглись на веслі 
ми – лиш піщинки в долоні землі


преса ді шкіперіє

смуглявий хлопак що продає албанські газети 
закурює мальборо і його голос стає на півтону грубшим

я купую дві верхні 
простягаючи йому сто леків 
і повертаюся до каміння 
де можна ловити сонце 
одразу двома сачками

розгортаю першу газету –  
а там фото нагої албанської жінки 
розгортаю другу газету –  
а там фото нагої албанської жінки

розгортаю себе – 
а там хлопчик із мальборо в зубах 
ходить босий гарячим піском 
купюри зіжмакані в кишенях ґвалтує


0 коментів

Залишити коментар

avatar