Таня Богуславська «Серцеверхів’я»
Дата: 16 Червня 2017 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 1711 | Коментарів: 0
Автор_ка: Таня Богуславська (Всі публікації)| Редактор_ка: Сергій Стойко | Зображення: Таня Богуславська
Таня Богуславська – поетка, художниця, займається арт-фотографією, Має книжки в яких її фотосерії поєднані з власними текстами. Її відеопоеза потрапила в шорт-лист конкурсу відеопоезії «Монокль» мистецького фестивалю «Ї» (2017) в Тернополі.
Серцеверхів’я
U
над нами вологе вологе небо одна велика синя сльоза
я розгалужуюсь з ним спільнокоренево
твої пальці проникають всередину
і залишають тільки саме відчуття вічності
M
ми в картині Анрі Руссо
біля тигрів і ліан
наші сльози стікають на гарячу зелень
і одразу випаровуються
ми птахи
в наших дзьобах миті раю
смаку любові яка не знає про себе
ми спіймані буттям звірі
яким дали змогу побути Адамом і Євою
і приручити змія
і нагодувати його яблуками з тиграми
і тиграми в яблуко
і левом
тому я люблю цього художника
Umwelt
стебла нас сповнені
ми довгі потяги в небо
до краю налиті ніччю серця
візьми мене кінчиками пальців як голку
і проколи шар за шаром цей світ до кінця
Sex
ранок
охололе existence твоя спина вкрита мушлями
я лежу в сітці мій хвіст зблискує
на піску кров
полудень
я дивлюся на кораблі що пропливають повз
ти збираєш мертвих метеликів і готуєш з них суп
вечір
ти вклав все місячне сяйво в кулон і застібнув на моїй шиї
ніч
мій хвіст розрізаний вздовж душі обнімає твою стать
Тавромахія
трояндовомертва осінь всміхається в дзеркало променем
наші густі сліди крові скоро підуть тріщинами
все мимоволі висохне
до того:
бик чекає на мене
тиша з висмикнутим корінням набрякла
я червона мулета я тореадор який хоче втекти
врятуватись від інстинкту що роздере на шматки
я прагну сховатись в sombre-тінь
на місце глядача і заплющити очі
sol-сонце скажи щось
я можу померти за мить
Можливенеможливе
сивим посміхом в кутиках очей горизонт твоєї душі бачу близько але не можу торкнутися тільки образ
як запах дощової близькості
з мого тепла викрадене суцвіття можливого навіки під віками холодна сторона вітру
хай розлетяться всі вікна під натиском світла із тіла сну вийде марення
я розчешу волосся волосинку за волосинкою щоб зустріти крихту майбутнього
бархатисте тіло сутінків чорний метелик сів на мої очі і закрив все крилами