Таня Богуславська «Серцеверхів’я» | Публікації | Litcentr

Таня Богуславська «Серцеверхів’я»

Дата публікації: 16 Червня 2017 о 11:06 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 184 | Коментарів: 0
Автор: Таня Богуславська (Всі публікації автора)| Редактор: Сергій Стойко | Зображення: Таня Богуславська



Таня Богуславська – поетка, художниця, займається арт-фотографією, Має книжки в яких її фотосерії поєднані з власними текстами. Її відеопоеза потрапила в шорт-лист конкурсу відеопоезії «Монокль» мистецького фестивалю «Ї» (2017) в Тернополі. 



Серцеверхів’я


U

над нами вологе вологе небо одна велика синя сльоза
я розгалужуюсь з ним спільнокоренево
твої пальці проникають всередину
і залишають тільки саме відчуття вічності



M

ми в картині Анрі Руссо
біля тигрів і ліан
наші сльози стікають на гарячу зелень
і одразу випаровуються
ми птахи
в наших дзьобах миті раю
смаку любові яка не знає про себе
ми спіймані буттям звірі
яким дали змогу побути Адамом і Євою
і приручити змія
і нагодувати його яблуками з тиграми
і тиграми в яблуко
і левом
тому я люблю цього художника



W

яблуко сну їсти підкрадатися шкірою на внутрішній стороні ліктів відкрита ніжність морського повітря плисти твоїм волоссям запахом соленого бризу гладке каміння керує венами кров серцеверхів’я сміху до попелу стихає поштовхом всередину
змієяблукослива минасилля солодке м’язострунного неба
руки голі шпилі соборів
ми кидаємо себе на них
і стікаємо кров’ю 
додати сіль і перець і пити знову знову й знову



Umwelt

стебла нас сповнені
ми довгі потяги в небо
до краю налиті ніччю серця
візьми мене кінчиками пальців як голку
і проколи шар за шаром цей світ до кінця



Sex

ранок
охололе existence твоя спина вкрита мушлями
я лежу в сітці мій хвіст зблискує
на піску кров

полудень
я дивлюся на кораблі що пропливають повз
ти збираєш мертвих метеликів і готуєш з них суп

вечір
ти вклав все місячне сяйво в кулон і застібнув на моїй шиї

ніч
мій хвіст розрізаний вздовж душі обнімає твою стать



Тавромахія

трояндовомертва осінь всміхається в дзеркало променем
наші густі сліди крові скоро підуть тріщинами
все мимоволі висохне

до того:

бик чекає на мене
тиша з висмикнутим корінням набрякла
я червона мулета я тореадор який хоче втекти
врятуватись від  інстинкту що роздере на шматки

я прагну сховатись в sombre-тінь
на місце глядача і заплющити очі

sol-сонце скажи щось
я можу померти за мить 



Можливенеможливе

сивим посміхом в кутиках очей горизонт твоєї душі бачу близько але не можу торкнутися тільки образ
як запах дощової близькості
з мого тепла викрадене суцвіття можливого навіки під віками холодна сторона вітру
хай розлетяться всі вікна під натиском світла із тіла сну вийде марення
я розчешу волосся волосинку за волосинкою щоб зустріти крихту майбутнього
бархатисте тіло сутінків чорний метелик сів на мої очі і закрив все крилами



0 коментів

Залишити коментар

avatar