Ігор Мітров «голландський кут» | Публікації | Litcentr

Ігор Мітров «голландський кут»

Дата публікації: 26 Квітня 2017 о 07:36 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 393 | Коментарів: 0
Автор: Ігор Мітров (Всі публікації автора)| Редактор: Сергій Стойко | Зображення: Ігор Мітров



Ігор Мітров - поет, літературознавець, член НСПУ. Народився в 1991 році в місті Керч Автономної Республіки Крим. Лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов» (2016). Фіналіст «Молодої Республіки Поетів 2016». Учасник літературної формації «Літстейдж» (Київ). Публікації в альманасі «Антракт», журналі «Київ», газеті "Літературна Україна", часописах «Мистецькі Грані», «ТекстОver», на ресурсах «Літфорум», «Litcentr». та ін.
 


[in order of appearance]

постійно не так як хотілося б
хотілося би спочатку квітку
потім яблуко
потім пісню

а що маю

найменше попереду
цятка на стіні
плювок на підлозі
пилина в оці плаває
ніби в басейні власного пентхаузу
заважає на сонце дивитися

чому в порядку появи
чому не квітка спочатку
чому не яблуко потім
і не пісня потім

чуєш
перший рядку титрів
зникни геть
а за ним і другий

будь ти хоч моніка вітті хоч орнела мутті
хоч ріта гайворт хоч інґрід берґман
та хоч гамфрі боґарт 

зів'яла квітка
червиве яблуко
пісня ні про що

мене статистка
біля виходу чекає


[інтерзона]

тут такий світанок теплий
що аж клавіші з ноутбука вистрибують
тікають ген-ген із хати
засмагати під зеленою смужкою обрію

вийди на подільські вулички мила
впізнай цю бруківку
з літерою на кожному шматку

йцукен гшщзхї
фівапр олджє
ячсми тьбю

я чсми тьбю — розумієш?

стрибають чорні коники
повзуть чорні таргани
летять чорні мухи

засівають поділ
любов'ю

ти заходь сьогодні до мене
добре мила?

в мене на ноуті
літери закінчилися
виручай


[айшварія рай]

а ось наввипередки
крижана брила
й порожня пляшка
довгоруким дніпром пливуть
дивляться одна на одну
ніби в криве люстро

сестра?
одна в іншої питає
сестра

і починається пісня на гінді
і дівчата з цятками на лобі
по обидва боки дніпра
починають танцювати
химерно рухаючи пальцями рук
химерно рухаючи пальцями ніг
химерно рухаючи пальцями голосів
тонких ніби березневе тепло

і коні
смагляві коні з цятками на лобі
і джипи
броньовані джипи з розбитими фарами
і руки
тонкі руки з щастям під нестриженими нігтями

і радість пливе довгоруким дніпром
на кригу не зважає
а на пляшку дивиться
ніби в криве люстро

сестра?
питає
сестра

пісня на гінді

вниз течією
весна попливла


[летюча голландка]

ти - раритетний автомобіль
із тих якими роз'їжджали 
персонажі нуарів 40-х
повільніший трохи
але гарніший і витонченіший
ніж сучасні спорткари

я катаюся на тобі
всією планетою в пошуках скарбів
у пошуках чорної пташки

усі скарби я неодмінно знайду
щойно зрозумівши
що сиджу в тобі

і тисну у твій клаксон
ти видаєш такий звук
що я одразу розумію
тобі це подобається
і я тисну ще

потім я газую
комарі й мухи розбиваються об лобове скло
вони ззовні
а я в тобі
як і раніше

я вийшов із машини
відійшов за узбіччя - ти ж розумієш
це постійне пиво
темне ніби пташка

впав -
мальтійський сокіл 
у лоба клюнув

далі без мене рушила
летюча голландка


[лі]

цією вулицею їздять самі лише друкарські машини
парне число коліс нагадує про смерть
незліченне число очей нагадує про любов
засипану білим холодним піском

у роті вирує чорна гаряча слина
сирени далеко ти встигнеш
сховатися в черевику
або між сторінок

ти зв'яжеш життя по руках і ногах
своє й чуже візьмеш у заручники
посадиш у підвал і вимагатимеш викуп
у бога засипаного білим піском

вмирає слово вмирає образ вмирає думка
лиш одного ти не врахував викрадачу
збиваючи стовпчики узбіч

летячи прямісінько в інтерзону
бог не веде перемовин із терористами
темніє в очах
заходить сонце
танжеру


[чортові пальці]

хочеш стрибнути у час
стати печерою
темною ніби
сон скам'янілих молюсків?

я буду гуляти тобою
збирати врожай темноти
я перемалюю усі візерунки зі стін
собі на долоні

хочеш
нас із тобою
скам'янілий молюск обвінчає
під куполом древнього храму?

і спалахне непроглядна печера
сяйвом обручок
на чортових
пальцях



0 коментів

Залишити коментар

avatar