Володимир Ковальчук «Я не маю» | Публікації | Litcentr

Володимир Ковальчук «Я не маю»

Дата публікації: 21 Квітня 2017 о 11:14 | Категорія: «Поезія» | Перегляди: 385 | Коментарів: 0
Автор: Володимир Ковальчук (Всі публікації автора)| Редактор: Дмитро Авер'янов | Зображення: lydiasnextstep.com



Володимир Ковальчук. Родився і живе в Житомирі. Учасник літературних об'єднань «Оксія» та «Квартира 10». Друкувався на різних інтернет ресурсах, в «Бандерштатній» антології та альманасі «Нова проза».



Вагітність

Я вагітний чоловік
І це нормально
Ношу двох малят
Хлопчика та дівчинку

Малого зватимуть Петро
Знайде своє покликання швидко
Копатиме могили в селі Потіївка
Навколишніх селах
Такого копача район не бачив
Бабця Тамара бабці Наді казатиме
Кидає землю ніби до чоловіка мого добрався
Петрусь не буде мати потреби в хлібові горілці
Хустках
Одну з котрих подарує моїй невістці

Галинка буде трішки інакшою
Неймовірно любитиме людей
Тому піде працювати продавцем риби на ринку
Рубатиме голови морським тварям
Легко та ніжно
Дуритиме на вагах злих тіток
Продаватиме тільки свіжу продукцію вагітним
Вона стане перлиною
Котру помітить директор ринку Іван Ігорович

Я вагітний чоловік
І це прекрасно


Лист

Мою вигадану дружину звати Олена
Родом з прекрасного містечка Малина
Має чарівні карі очі
Мала шикарне русяве волосся
Але її подруга Катя підговорила зробити
Коротку зачіску
Нажаль то було дурне рішення
Як розповідати скільки дівчат в мене було до нашого знайомства
Та на питання чи я когось по справжньому кохав
Відповідати ствердно

Ми познайомилися в забігайлівці
Часто залітав туди після пар
Замовляв пиво з бутербродами
Сиділа тоді одна пила каву
Якогось дива заговорила до мене
Неймовірність дев’яносто другого року народження

Доказувати любила що фільми Тарантіно туфта
Знала як від нього фанатію
Оленку злегка заводить моя дратівливість
Мене заводить те її платтячко
Куплене в Хмельницькому
Легке немов її дихання
Грайливе ніби її губи

Посеред зими одружилися
Під час фотосессії довго її шукав
У весільній сукні ввійшла прямо в печеру снігу
Біле хотіло забрати біле
Не вдалося

Минулого місяця відвідали Ригу
Дружині не сподобалося
Сказала якось сумно та депресивно

Для того аби я менше приділяв часу тобі
Вирішила затіяти на цих вихідних ремонт
Пішов купувати фарбу
Бувай.


Знахідка

Шукаючи непотрібну книгу
Випадково знайдеш старий олівець та маркер
Які можливо подарував у першому класі 
Закоханий в тебе хлопчик
Фотографії Джона та Йоко підписані ними ж
Старі зошити з казками вигаданими
Для молодшої сестри
А десь в шухляді побачиш лист 
Що писав Христофор Колумб під час подорожі своїй коханій
 
Сонечко моє 
Виводив він тремтливою рукою
Я так втомився
Від цих рідин
Котрі постійно оточують мене
Від жахливого ніби гонорея вина
Від цієї великої кількості води навколо
Мені здається я втрачаю себе
Волосся вже давно випало
Ніби невдалі карти гравцю
В повітря полетіли стрілами      
Виплюнуті зуби
По них лише та стара віщунка скаже
Коли я побачу нарешті землю
Сонечко моє 
Виводив він перед тим як заснути
Я так втомився так втомився

Ти подумаєш той аркуш паперу сміття
За його посадкою на землю 
Слідкуватиме в грозовому небі
Червоний місяць
Немов око Христофора
В якому тріснув капіляр.


У пошуках

Я не маю
Нещасної однокімнатної
Квартири

Де пошарпані
Стіни
Скидатимуть фарбу
Як ящірки

Де жовтим 
Яблуком
Висить
Лампочка

Де вікно мені 
Показуватиме
Такий добрий
Ліцей
З котрого
Вибігатимуть
Діти
Покурити
Погратись
Не посміхнутись мені

Там
Варив би картоплю
В старій каструлі
Їв шпроти
І звичайно бухав

Спав
На дивані
На якому вмер дід

Складав довгі верлібри
Засинав за столом
Поцілувавши його

Шукав би двокімнатну


Пастух

Білі слони повільно ступають
По такому соковитому 
Синьому полю
Птахи швидко тікають з під їх ніг
Стадо сторожко рухається 
Аби довше можна було ним любуватися
Йде до свого пастуха
Його усмішка жовта 
Капелюх жовтий
Та рухи жовті

Любиш пору 
Між сьомою і дев’ятою годиною
Цей легкий поспіх
Легкий спокій
Але так важко прокинутися
Видряпатися 
Крізь товщу сну
Наче крізь землю
Немов заживо похований

Пастух любить бавитися зі стадом
Наспівувати старі пісні 
Почуті між сходом та заходом
Від цих пісень спека стає нестерпною
І хочеться попрохати 
Збав оберти
Пастуше слонів

Ти не прокинулась
Коли хотіла
Хоча запланувала з вчора
Пробіжку біля двадцять четвертої школи
Похід за молочними продуктами на базар
Але так було добре в ґрунтах сновидінь

Правда ще застаєш слонів
Які тихо зникають
Такі білі та мовчазні
Мов незайманий аркуш паперу



0 коментів

Залишити коментар

avatar