ЧОЛОВІ У ВОГНІ | Публікації | Litcentr

ЧОЛОВІ У ВОГНІ

Дата публікації: 16 Червня 2015 о 21:00 | Категорія: «Гражданская лирика» | Перегляди: 486 | Коментарів: 2
Автор: сергій вінницький (Всі публікації автора)




Підійди  в одинокості!  Пригорнись чолом до щоки. 
Торкни мій живопліт примхливих королів з дороги. 
З-під твоїх чобіт забіліли чорні квіти од воріт.   
Від дощової мли втопились тополі за вітром. 

Привіт,  пройдисвіт! Від сивини потік дурисвіт! 
Ти, щось розрив з бойових  могил? Ой, молодий! 
І в твій світ грізних слів входить в подобі  ріки мій Бог! 
Розмилось Дніпро, що жорстоко скипіло з-під чобіт. 

Виходь зі сліз, ми мчимо до зримих стовпів повз двори. 
Говориш, що гордий лик во плоті? Ні, - доскіпливий! 
Витопчи шлях від тинів до борозни допитливий! 
Із вінців золотих воріт позирни із отчої вічності. 

Мій віл спинив королів! Говориш, що в Росії 
воздвиглись чолові у вогні і йдуть на Київ-світ. 
Простий вінок зі ста слів освітивсь від квіток гортензії. 
Отой потік з подібним  фортисимо віків пішов убрід. 

Почни, коли ніщо гріховним! Почни оці злі доби від строгості. 
В житті в  нього косо, розгонисто в голові від отчої вічності. 
Одні королі і провісники в голові від попільничок мільйонів. 
І зовсім припалий пилом  змій-пілігрим втопивсь в Дніпрі. 

Нині і прісно,  горить і двигтить цей мотор світів. 
І збив від скорбот золоті колоски від стіни до стіни. 
Помчимо повз охололі зорі в розвій  крил, що з вітром.   
Їй-бо, пророк освітивсь во плоті і пішов, і втопивсь в … 

Тільки він – мов тінь по моїй сірій бойовій  долі 
вирізнив добродіїв з України – тих, що  хлібом і сіллю. 




2 коментарі

avatar
ЧОРНА ПЯДЬ

куля не кричи мені у вуха
очі не блищіть у відчуттях
голос мій бувало укріпився
назавжди у шквалі наджиття
на війні фантазії у тиші
чув гармат гармонію на слух –
композитор нищив тесетуру -
в канонаді градів тріщав брухт
унікальний образ парадоксу
в поєднання багатьох понять
з несподіванки витягував із мороку
згадувань занурень кожну пядь
avatar
ПАРАДОКС ВІЙНИ

крах міста здіймаю мов кризу на волі
фільмую з абсурду еволюцію тіней
знімаю бунт з форми на межах логіки
мій вияв один – переорієнтація
рефлекси без совісті в окопі – героя
втеча свободи без гасел зневіри
нащадок живої шукає ще правди
хай постріл снайпера демагогію схибить

війна – не помста інстинкту духу
війна – це утопія - нестача міці
мій маятник долі - це скибка хліба -
у ранах душі - в сузір’ях дрібниць
дві кулі в лівиці – як шок а не втрата -
трагедія дуків - жах пекла в словах
інфаркт не від мудрості інсульт не від щастя
стрімка смерть поета прям на очах

аркан безвладдя гуляє з війною
на виклик честі маячить без принципів
і знову падіння стіни за стіною
земля – це руїни без жартів без глузду
земля – це царина добра і блага
видіння сонця з-під штрикачків зла
яка біла щирість суті і слави
ажур в іпостасях душі і дізнань

підсумок з патронами не для азарту
отче без осуду твоє передбачення
осідок Господа мара безхмарна
війна – ця - це шкіц ТВОГО кітчу

Залишити коментар

avatar