чому ти тремтиш, Анно ?

чому ти лягаєш в кургани за тими,

хто рани твої порцелянові єдиним лиш порухом порохом посипає

і пахне стратами

і мостить для тебе постельку з церати

щоб ти не змогла звестися, подихати, на ноги стати

щоб кожен твій зойк проростав сонетами чи сонатами

стишених алебастрових трав

цей ранок тебе ковтав-не ковтнув

надпив/надкусив/всотав

- покірність твоя висота

//..

я вкотре торкаюся кволих її долонь

я чую весь плач, що пронизує смальту її гортані

її кров це вогонь, що червоною ниткою вросте у карміновий ранок

- чому ти тремтиш ? я вкотре запитую стиха

а вона посміхається

замість того, щоб дихати