довжиною в постріл
Дата: 18 Травня 2015 | Категорія: «Універсальна лірика» | Перегляди: 710 | Коментарів: 0
Автор_ка: Ігор Астапенко (Всі публікації)| Редактор_ка: так | Зображення: можна
Майкові Йогансену присвячується
на дереві роду
лише паперове листя
на стовбурі спогади
стали квадратними
стали й стоять у фото
на дереві роду
сухе паперове намисто
у ньому карати життя
і карати німої
історії
і хто їх каратиме
якщо вже і так покарані
якщо вони стали
пласкими як листя
й тонкими мов крила Ікара
якщо їх накрила печаль
і стала сльоза водою
водою що ллється
під дерево роду
скажи мені друже
чому так голосить горлиця
із горла виймає тугу
і кидає нам у душі?
чого вона хоче
щоб плакала з нами
вільха?
чого вона лізе
у хирі й без того груди
не знаю я друже
чому так голосить горлиця
й чого вона хоче не знаю
і тугу виймає з горла
на цвинтарі небо
збирає у грона краплі
і вішає їх на могили
і стала вода сльозою
коротше за постріл
хіба що життя поета
і порухом пороху
стрибає ніч ув очі
яка там різниця
що думав ти перед смертю
якщо німота нависла
над нами як цілий всесвіт
яка там різниця друже
чого так голосить горлиця
бо довше за тугу
хіба що життя поета
хитається час
і пахне глухим Сибіром
сміється терор вустами
й руками тупого ката
і пухне набоєм рушниця
і пухне мороз на шкірі
хитається час
і падає в руки страти
на дереві роду
лише паперове листя
на стовбурі спогади
стали квадратними
стали й стоять у фото
і хтось там талановитий
і хтось там собі бездарний
немає різниці
бо смертю талан овитий
скажи мені друже
чому так облізла осінь
і серце у жовтні
так б'ється
як б'ються голодні звірі
чого воно хоче
розбити ударами ката
чи хоче набитися так
щоб уже не хотілось?
не знаю я друже
чому так облізла осінь
не знаю й того
чого серце так б'ється
у жовтні
на цвинтарі хмари
зробились тонкими хрестами
і кидають
кидають
кидають
тіні на плити
цей трунок ми вип'ємо разом
нас буде до болю багато
й кожнісіньке слово твоє
по ковтку з нами зробить
і стане хоч трішки сп'янілим
і в грудях не буде колоти
ми вип'ємо разом
ми вип'ємо разом мій друже
ми вип'ємо разом мій друже
і байдуже що на фото
на дереві роду
лише паперове листя
на стовбурі спогади
стали квадратними
стали й стоять у фото
на дереві роду
сухе паперове намисто
у ньому карати життя
і карати німої
історії