Маршрут: Київ – Пиркон
Дода_ла: pole_55 04 Липня 2016 о 10:48 | Категорія: «Репортаж» | Перегляди: 2383
Матеріал підготува_ла: Анжела Богаченко | Зображення: Анжела Богаченко, Pyrkon Festival
Це була моя перша «вилазка» на закордонний фестиваль фантастики такого рівня, бо в минулому я відвідувала лише український фест KyivComiCon, та дивилась фото-звіти з закордонних подій своїх знайомих у фб. Та цікавість перемогла, віза відкрита, квитки на автобус куплені - пазл склався.
Їхала в Польщу я не перший раз, тому ось я, знову у двоповерховому автобусі з маленьким телевізором, «віконцем в ад», по якому йде невідомий серіал, що виїдає мозок всім пасажирам. Але водію подобається, тому всі традиційно терплять. Як на мене, то краще чекати 8 годин на кордоні Україна-Польша, як під час цієї подорожі, ніж пів вечора чути через навушники відлуння цієї «адової коробочки».
Нарешті ранок. Я їм яблуко і дивлюсь у вікно автобуса - ми їдемо ідеально рівною трасою повз гнізда білих лелек, шумоізоляційні паркани, з татуюванням птахів, повз бігборди, з рекламою концертів прекрасного композитора Ханса Ціммера та вивіски з написами «Sklep». А ось вже і затишна Познань, яка зустрічає квітневими дощами і фестивалем фантастики Пиркон (Pyrcon).
Цьогоріч протягом трьох днів фестиваль відвідало близько 38 тисяч людей. Але, якщо бути точним, то не зовсім людей, а супергероїв, персонажів аніме, манги, героїв фантастичних світів кіно та літератури. Проходило дійство у виставковому центрі, який складається з 9 будівель і розташовується біля залізничного та авто вокзалів, тому у гостей фестивалю не було жодних проблем з пошуком місця знаходження івенту. Словом, загубитись було складно. Реєстрація почалась напередодні офіційного відкриттям фестивалю, тому найбільш хитрі учасники отримали бейджі заздалегідь, адже наступного дня була традиційна вакханалія у вигляді довгих черг.
Події, подібні до Пиркону, це місця, де зникають «комплекси», «відчуття страху» та «ой, що про мене подумають люди». Будь-який фестиваль фантастики – це повна протилежність цим поняттям. Наприклад, тут можна зустріти дорослих дядєк, перевдягнених під Астерікса і Обелікса, бородатого чоловіка, у костюмі русалоньки Аріель, Мардж Сімсон у будці «Доктора Хто» та інших відомих персонажів. Дивні компіляції образів блукали широкими залами Пиркону і нікого не дивувало, що Дарт Вейдер йде під руку з ельфійками, або Супер Маріо позує з Северусом Снейпом на камеру. На такій події це - природньо.
Теми для костюмів безкінечні, тому все розмаїття образів зібралось цього року на Пирконі. Косплеїв народ всіх, кого хотів. Був навіть образ Іісуса Христа з табличкою «Holy hugs». І нікого то не бентежило, бо у світі Пиркону можно бути будь-ким. Головне мати фантазію і час перетворити ефемерно-фантастичні образи в реальність. Багато було костюмів складних за конструкцією та пошиттям, але особисто мені припав до душі простий образ Морри (персонаж казок про «Мумій Тролів», авторки Туве Янсон), схожий на об’ємний синій мішок. Така простота костюму зворушує, бо щось же рухало людиною стати саме цим великим персонажем з великими очима. Ще був цікавий і простий костюм банана (напевно, теж з якогось фантастичного світу, невідомого мені).
Слід згадати хенд-мейд ярмарку, на якій можна було залишити всі гроші, якщо ви дійсно фанат серіалів, фантастичного кіно і мультфільмів. Здається, сюди з’їхалось пів Польщі унікальних майстрів. Незмінно популярною символікою залишаються великоокі дівчата з аніме серіалів, Ктулху, персонажі «Зоряних війн», «Часу пригод», «Тоторо» та коміксів «Marvel». Ще була цікава штука, яку не бачила (а може не помічала на українських фестивалях) - буквально через кожну пару прилавків ярмарки проводилась лотерея, де серед призів розігрували не тільки значки та магнітики, але і більш дорожчі речі (окуляри, прикраси, капелюшки тощо).
За три дні було проведено десятки лекцій польською та англійською мовами. Багато чого йшло одночасно, тому чимось доводилось жертвувати. Мені вдалося потрапити на чудовий показ мультфільмів від польської анімаційної студії та деякі літературні лекції. У програмі були також події для дітей, любителів коміксів, аніме, манги, настільних та комп’ютерних ігор. Найбільш популярною серед відвідувачів Пиркону була зустріч з американським письменником Девідом Вебером.
Хочу зазначити, що приємно було бачити в розкладі фестивалю Пиркон нашу українську письменницю Наталю Щербу, яка презентувала свою першу книжку з циклу «Часодії» у польському перекладі.
Ще особисто мені були цікаві інсталяції, які розташовувались на другому поверсі виставкового центру: конструкції велетенських драконів, макети фантастичних світів з «LEGO», мініатюрні локації з «Зоряного шляху» і «Зоряних війн» та персонажі цих фільмів.
Важливою подією, або «вишнею на торті», став пишний захід «Гала Пиркону», присвячений врученню премій та призів за кращі костюми, які кожен з учасників демонстрував під час урочистого дефіле.
Дивує і, водночас, цікавить, скільки часу і грошей пішло у людей на створення таких образів. Це вже окремий вид мистецтва. Але те, що зовсім не дивує – емоції радості та щастя, які випромінювали ці незнайомі мені люди. Вони з легкістю танцювали у костюмах на відкритому повітрі, без комплексів позували під спалахами фотоапаратів та грали у «гаррі-поттерівський квіддіч». Ці три дні вони могли бути тими, ким завжди хотілося.
Хтось назве їх диваками, фріками, хтось їх навіть засудить, але фестиваль, який має 38 тисяч однодумців за три дні, зі своєю унікальною атмосферою казкового свята, має право на існування і розвиток. Бо створити подію такого рівня – теж мистецтво.
Анжела Богаченко