22 Листопада 2017, 06:38 | Реєстрація | Вхід | Умови публікації

Михайло Дирда. Відгук на роман «Порнографія» Вітольда Ґомбровича

Додав: pole_55 14 Серпня 2015 о 13:13 | Категорія: «Вавилонська бібліотека» | Перегляди: 1893
Автор матеріалу: Зоряна Барановська | Фото: www.litcentr.in.ua


В кінці серпня у проекті «Вавилонська бібліотека», за співпраці з «Видавництвом Старого Лева», вийшла нова книжка - український переклад чи не найвідомішого польського роману 20-го століття, скандальна, гротескна, філософська, іронічна, екзистенційна «Порнографія» Вітольда Ґомбровича, ілюстрована художником з Прикарпаття Євгеном Самборським. Незабаром книжку буде презентовано на найбільшій книжковій події України - 22-му Форумі видавців у Львові.

Тим часом публікуємо переклад відгуку на роман Михайла Дирди, книжкового критика, лауреата Пулітцерівської премії, дописувача Washington Post, New York Review of Books, члена Ghost Story Society, іноді згадуваного як «найбільш начитана людина в Америці».

Вітольд Ґомбрович «Порнографія» - обкладинки різних років та видавництв - Google Search

Вітольд Ґомбрович (1904–1969 рр.) є частиною знаменитого покоління польських письменників середини 20-го століття, що включає письменника Бруно Шульца, який писав приречені короткі оповідання в стилі магічного реалізму, лауреата Нобелівської премії поета Чеслава Мілоша та Станіслава Іґнатія Віткевича, автора великого роману із сексуальною назвою «Ненаситність». Всі ці письменники знали, захоплювалися і підтримували один одного.

Шульц, наприклад, одного разу читав лекцію про Ґомбровича, в якій він підкреслив, що фантастика його друга «не слідує однорідній інтелектуальній спекуляції, але є частиною патології, його власної патології». Згадуючи цю розмову, Ґомбрович додав: «Це була правда».

Звичайно ж, «Порнографія», вперше опублікована у Польщі в 1960 році, здається нудним, патологічно моторошним романом, який навряд чи хтось буде читати. У певному сенсі це нагадує, скоріше, поліморфно збочену версію роману «Небезпечні зв'язки» або одну з тих тривожних фікцій європейських інтелектуалів, які поєднують філософське з еротичним: згадайте «Історію ока» Жоржа Батая або роман «Роберта, сьогодні ввечері» П'єра Клоссовскі. Ґомбрович і сам колись сухо описав роман «Порнографія» як «величний, класичний роман… роман про двох чоловіків середнього віку і пару підлітків; чуттєвий метафізичний роман».

Події відбуваються у Польщі під час Другої світової війни. Книга фокусується на візиті двох варшавських інтеліґентів до садиби, де їм впадає в очі пара молодих людей. Ганя займається в справедливого молодого адвоката; Кароль – красивий 16-річний наймит. Оповідач по імені Вітольд і його друг-максималіст Фредерік скоро вирішили, що ці «діти» здаються їм ідеальною парою, навіть якщо вони не проявляють абсолютно ніякого інтересу одне до одного. Але яке це має значення?

Фредерік незабаром починає вести себе як театральний режисер, маніпулюючи людьми, які навколо нього, плануючи неоднозначні зустрічі і сексуально заряджені сцени. Коли на ранній стадії він вказує, що робочі штани Кароля брудні, хлопець починає нагинатися, щоб привести в порядок манжети. «Ні, зачекай», –  говорить Фредерік. – «Дозволь їй загорнути». Після деякого мовчання, слухняна Ганя, яка є дочкою сім'ї, нахиляється вниз і робить так, як їй сказали.

Фредерік, очевидно, володіє іноді болісно гострим усвідомленням соціальної динаміки, завжди відчуваючи темні імпульси і бажання, що ховаються в найчесніших та справедливих людях. Коментуючи свій майже пародійний ніцшеанський характер, Ґомбрович стверджував, що Фредерік в кінцевому результаті прагне «досягти різних реальностей, непередбачуваних принад і розкошей вибранням людей, формуванням нових комбінацій між молодістю і старістю – як, свого роду, Христофор Колумб, що шукає не Америку, а нову реальність, нову поезію».

Однак у романі Вітольд неодноразово ставить під сумнів розсудливість Фредеріка, хоча він теж незабаром буде спійманий у тривожний драмі. Четверо з них, підсумовує він, утворюють «якусь дивну еротичну комбінацію, все ще моторошний, але чуттєвий квартет».

Вітольд Ґомбрович «Порнографія» - Grove Press, 1966

Протягом усієї своєї творчості і особливо в своїй найвідомішій книзі, «Фердидурке» (1937), Ґомбрович підтримує культ молодості. Людина, стверджує він, хоче бути молодою, і в «Фердидурке» він показує, що відбувається з дорослою людиною, яка перетворюється на школяра. Цей роман деякою мірою є дещо комічний. Не так, як тривожна «Порнографія», хоча він наполягає на тому, що цей, набагато пізніший роман «особливо дратує світ Фердидурке: молоде створює старе».

Звичайно, два розпусницькі романи сміливо потребують зв'язку з дитячими Ганею і Каролем, які, виявляється, не настільки безневинні, якими здаються на перший погляд. Кароль визнає, що він хотів би спати з матір'ю Гані; Ганя зізнається, що шлюб втримає її від того, щоб піддатись деяким зі своїх сексуальних схильностей. Після таких одкровень Вітольд наголошує, що він практично «купається в їхньому еротизмі». Приховані гомосексуальні стосунки Вітольда і Фредеріка далі підсилюються бурхливими подіями книги.

У середині роману Ґомбрович починає згущувати події: персонаж помирає від ножового поранення в особливо тривожних обставинах. Тоді герой таємної армії приходить, щоб заховатися на декілька днів у садибі, в результаті чого зростає небезпека для родини. Смерть витає в повітрі навіть більше, ніж секс, коли Фредерік бачить, яким чином вбивство може бути додане до його конструкції, забезпечуючи ще більш потужні, прекрасні та гострі відчуття.

Вітольд Ґомбрович «Порнографія» - обкладинка українського видання роману (ВСЛ, 2015)

Завдяки садо-мазохістському матеріалу та аналізу людських мотивів Генрі Джеймса, «Порнографія» підкреслює філософську одержимість Ґомбровича: прагнення до автентичності. У романі Фредерік виявляє фальш повсюди. Як зазначив Ґомбрович у передмові до своєї п'єси «Одруження»: «Кожна людина деформує інших людей, будучи в той же час деформованою ними». Це важкий вид людської взаємодії. Тільки молоді, які ще не повністю піддались структурам суспільства, що існують апріорі, можуть все ще володіти екзистенційною легкістю та свободою. Так Ґомбрович захоплювався юністю.

Французький видавець Ґомбровича одного разу підсумував особистість автора як таку, що «дратує», але додав, що ця якість перетворилась в роботу, яка завжди була такою, що «хвилює». Звичайно, більшість читачів знаходитиме роман «Порнографія» таким, що обурює, або ще гірше: таким, що відштовхує, заплутаним, потворним. Як Мілош одного разу сказав про Ґомбровича: «Він не мав взагалі ніякої поваги до літератури. Він висміяв її як снобістський ритуал, і якщо він практикував його, він намагався позбутися всіх прийнятих правил».

Можливо, і не цілком всіх. Ґомбрович вірив, що «основним завданням художньої літератури є омолодження наших проблем». Це здається абсолютно правильним. Чи любите ви його творчість, чи ні, ви все одно можете зрозуміти, чому Мілан Кундера назвав його «одним з великих романістів нашого століття». «Порнографія» – що слідує давнім і теперішнім стандартам перекладу Данути Боргардт  романів «Фeрдидурке» і «Космос» – змушує свого читача визнати складність людської психології і темряву серця сексуального бажання.

Михайло Дирда, 25 лютого, 2010 року
Переклад за публікацією Washington Post, «Witold Gombrowicz «Pornografia» by Michael Dirda, February 25, 2010
Переклала Зоряна Барановська


Про проект


«Вавилонська бібліотека» – громадський перекладацький проект, що вирішує проблеми культурної комунікації та локалізації шедеврів світової літератури.

В рамках «Вавилонської бібліотеки» впроваджується проект перекладу міжнародної публіцистики: рецензії та інтерв’ю, літературна аналітика, статті «The New York Times», «The Telegraph», «The Guardian», «The Independent» «New Torker», та багатьох інших видань. Проект покликаний зробити поступ в літературному діалозі та запровадити практику перекладу матеріалів, котрі друкуються на шпальтах іноземних газет та журналів та апелюють до теми літератури. Сторінка проекту у Facebook. 

1 коментарів

Залишити коментар

avatar