«Втеча до Буенос-Айреса, без будь-яких танків»
Дода_ла: pole_55 08 Квітня 2015 о 13:46 | Категорія: «Вавилонська бібліотека» | Перегляди: 1976
Матеріал підготува_ла: Тетяна Побран | Зображення: Bohdan Paczowski
Рецензія на роман «Трансатлантик» польського письменника і драматурга Вітольда Ґомбровича (1904 - 1969), більшість творів якого висміюють стереотипи польської традиційної історико-національної свідомості.
В той час, як польська кіннота героїчно і безнадійно атакувала німецькі танки «Панцер», один з найвідоміших молодих польських письменників Вітольд Ґомбрович був за тридев’ять земель в Буенос-Айресі, де зійшов з трансатлантичного лайнера в серпні 1939 року. Там він вирішив пересидіти Другу світову війну і його заслання тривало до 1960-х років, коли він повернувся до Європи – втім, не до своєї рідної країни. До миті його смерті в Парижі 1969 року, Ґомбрович був одним з визнаних майстрів сучасної драматургії та роману.
Ґомбрович говорив, що «Трансатлантик» непридатний для роботи, особливо для того, хто був нещодавно засланий писати. Цей роман висміює претензії польської громади в Арґентині, зображає низький рівень гідності, який він відчував за становлення арґентинської літератури. Це все так дивно і безґлуздо, що можна тільки погодитися з автором, який колись нарікав, насміхаючись: «Думаю, я написав щось подібне тільки тому, що був ізольований на американському континенті, без гроша, покинутий Богом і людьми».
Фото: Bohdan Paczowski, culture.pl
Сюжет роману провадить Вітольд Ґомбрович. У Буенос-Айресі він потрапляє в божевільну компанію поляків, починаючи від міністра, який очолює польське дипломатичне представництво і закінчуючи сварливим тріо Барона, Пуcкалa та Кюмкали, які постійно разом працюють і, одночасно, зриваються один на одного гіркими докорами. Путо – нещасний мільйонер, з ненаситною пристрастю до молодих хлопчиків; польський юнак Ігнатій є одним з об'єктів його пристрасті.
Ці головні герої розташовані в центрі подій, в той час коли Ґомбрович розмірковує, як людина може звільнитися від конвенції, як батьковбивство є єдиною відповіддю і шляхом, що тягне за собою одну за іншою національності, як якесь прокляття. Крім всього цього є й короткі проблиски Арґентини, від «площі, де розташована вежа, побудована англійцями» до палаців Буенос-Айреса і широких пампасів, які нагадують рівнини в Східній Європі.
Стиль та мова розповіді є не менш важливими, ніж самі описані пригоди. Деякі з них здаються суцільною нісенітницею, ніби Льюїс Керролл під ефедрином: «День був ясний, спокійний. Я насолоджувався своєю втраченою в натовпі розгубленістю і голосно промовив до себе: «Ніщо не має значення, коли рак зазнає невдачі».
У передмові розповідається, що в «Трансатлантику» Ґомбрович виклав усну форму польської літератури XVII століття і прикрасив своїми алітераціями, музичним оформленням, пародією та глузував з усього польського. Це не дозволяє перекласти книгу як слід.
Фото: Bohdan Paczowski, culture.pl
Перекладачі роману на англійську мову, Каролін Френч і Ніна Карсов, розповідають, що повинні були «йти з ним, куди б він не вів нас – не тільки в незрівнянні уявні польоти, а й крізь тортури синтаксису, повсюдного повторення, анахронізмів, невідповідностей, грубих виразів та дурниць». Вони також зазначають, що віддали цьому перекладу 10 років.
Результатом є дивна та ориґінальна книга. Так кумедно, коли хтось відкидує або підкоряється цій абсурдності. Кульмінація стає під загрозою через вбивство молодика або батька: ми знову зустрічаємо польську кавалерію, але на цей раз жахливо зв'язаних Бароном і його друзями, які обвинувачені у вбивстві. Тим не менш, в самому кінці, весь страх розчиняється у величезному вибуху від реготу, «бах і бум» веселощів, які припускають, що Ґомбрович міг відрізнити польського сокола від чаплі, коли дув трансатлантичний вітер у правильному напрямку.
Нік Кейстор, 8 серпня 1994
Переклад створено за виданням The Independent, «Escape to Buenos Aires, with no tanks: Transatlantyk – Witold Gombrowicz», by Nick Caistor, September 8, 1994
Переклад: Тетяна Побран.
Про проект
«Вавилонська бібліотека» – громадський перекладацький проект, що вирішує проблеми культурної комунікації та локалізації шедеврів світової літератури.
В рамках «Вавилонської бібліотеки» впроваджується проект перекладу міжнародної публіцистики: рецензії та інтерв’ю, літературна аналітика, статті «The New York Times», «The Telegraph», «The Guardian», «The Independent» «New Torker», та багатьох інших видань. Проект покликаний зробити поступ в літературному діалозі та запровадити практику перекладу матеріалів, котрі друкуються на шпальтах іноземних газет та журналів та апелюють до теми літератури. Сторінка проекту у Facebook.